Північне Відродження

Відродження Германії і Нідерландів найбільш яскраво виявляється в живописі. Найвизначнішим художником німецького Відродження став Альбрехт Дюрер (1471 – 1528 рр.), а нідерландського живопису – Губерт та Ян ван Ейкі та Пітер Брейгель Старший, з ім’ям якого пов’язано формування пейзажу в нідерландському живописі: “Зимовий пейзаж”, “Сліпі” (1568 р.), “Полювальники на снігу” (1565 р.).

У ХVІ ст. виникає широкий антикатолицький рух за оновлення християнства – Реформація як реакція на неспівпадіння ідеалів Ренесансу з дійсністю.

ЛІТЕРАТУРА

1. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. – М., 1972.

2. Наливайко Д.С. Україна і європейське Відродження // Вітчизна. – 1972. – № 5.

3. Гуковский М.А. Итальянское Возрождение. – Л., 1990.

4. Черняк И.Х. Культура Возрождения и проблема гуманистической религиозности // Культура Возрождения и религиозная жизнь епохи. – М.-Л., 1997. – С. 5 – 20.

5. Хлодовский Р.И. Религия общества “Декамерона” // Культура Возрождения и религиозная жизнь епохи. – М.-Л., 1997. – С. 28 – 40.

Контрольні запитання

1. Що означає термін “Ренесанс”?

2. Де і коли сформувалися ренесансні світоглядні принципи?

3. Чим світогляд ренесансної людини відрізнявся від середньовічного?

4. Назвіть основні періоди розвитку італійського Ренесансу.

5. Який вид перспективи відкрив Джотто ді Бондоне?

6. Назвіть видатних художників і скульпторів Раннього Ренесансу.

7. На якому принципі побудована повітряна перспектива і в яких роботах художників Високого Ренесансу вона використовується?

Ілюстративний матеріал (слайди)

1.Джотто ді Бондоне. Втеча до Єгипту. Фреска з капели дель Арена в Падуї (1304 – 1305 рр.).

2.Джотто ді Бондоне. Поцілунок Іуди. Фреска з капели дель Арена в Падуї (1304 – 1306 рр.).

3.Філіппо Брунеллескі. Капелла Пацці в церкві Санта Кроче. Флоренція (1430 – 1443 рр.).

4.Філіппо Брунеллескі. Купол собору Санта-Марія дель Фьоре. Флоренція. XV ст.

5.Філіппо Брунеллескі. Палаццо Пітті. Флоренція. XV ст.

6.Леон Батіста Альберті. Палаццо Ручелаї. Флоренція (1446 – 1451 рр.).

7.Лоренцо Гіберті. Врата раю. Східні двері баптистерію у Флоренції. XV ст.

8.Донателло. Давид. Флоренція (1450 – 1460 рр.). Вероккіо. Давид. Флоренція (1450 – 1480 рр.).

9.Донателло. Пам’ятник кондотьєру Гаттамелаті. Падуя (1447 – 1453 рр.).

10. Мазаччо. Диво із статіром (1425 р.).

11. Боттічеллі. Весна (1478 р.).

12. Боттічеллі. Народження Венери (1483 – 1484 рр.).

13. Леонардо да Вінчі. Таємна вечеря (1498 р.).

14. Леонардо да Вінчі. Мона Ліза (1503 – 1505 рр.).

15. Рафаель Санті. Сікстинська Мадонна (1513 – 1514 рр.).

16. Рафаель Санті. Афінська школа. Фреска. Ватикан. (1509 – 1511 рр.)

17. Мікеланджело Буонарроті. Давид (1501–1504 рр.).

18. Мікеланджело Буонарроті. Мойсей. Статуя до гробниці Папи Юлія (1515 – 1516 рр.).

19. Мікеланджело Буонарроті. Створення Адама (1509 – 1510 рр.).

20. Мікеланджело Буонарроті. Страшний суд (1536 – 1541 рр.).

21. Мікеланджело Буонарроті. Буття. Створення Єви (1508 – 1512 рр.).

22. Рафаель Санті. Амур і три Грації (1502 – 1503 рр.).

23. Дівчата, що грають у кості. ІV ст. до н. е.

24. Джорджоне. Юдиф (XVІ ст.).

25. Тиціан. Венера Урбінська (1570 р.).

26. Тиціан. Даная. (1554 р.).

27. Пітер Брейгель Старший. Полювальники на снігу (1565 р.).

28. Пітер Брейгель Старший. Сліпі (1568 р.).

1. Джотто ді Бондоне. Втеча до Єгипту. Фреска з капели дель Арена в Падуї (1304 – 1305 рр.).	2. Джотто ді Бондоне. Поцілунок Іуди. Фрагмент. Близ. 1304 – 1306 рр. Фреска з капели дель Арена в Падуї 200×185 см.
3. Філіппо Брунеллескі. Капелла Пацці в церкві Санта Кроче. Флоренція (1430 – 1443 рр.).	4. Філіппо Брунеллескі. Купол собору Санта-Марія дель Фьоре. Флоренція. XV ст.
5. Філіппо Брунеллескі. Палаццо Пітті. Флоренція. XV ст.
6. Леон Батіста Альберті та Б. Росселіно. Палаццо Ручелаї у Флоренції. 1446 – 1451 рр.	7. Лоренцо Гіберті. Врата раю. Східні двері баптистерію у Флоренції. XV ст.
8. Донателло. Давид. Флоренція. Національний музей. Бронза. 1450 – 1460 рр. Вероккіо. Давид. Флоренція. Національний музей. Бронза. 1470 – близько 1480 рр.	9. Донателло. Пам’ятник кондотьєру Гаттамелаті. Падуя (1447 – 1453 рр.).
10. Мазаччо. Диво зі статіром. Близько 1425 р. Фреска 255×598 см. Капела Бранкачі, церква Санта Марія дель Скарміне, Флоренція.
11. Боттічеллі. Весна. (1478 р.).	12. Боттічеллі. Народження Венери. (1485 р.).
13. Леонардо да Вінчі. Таємна вечеря. Мілан, Санта Марія делла Граціє. Трапезна. Фреска. Близько 1498 р.
14. Леонардо да Вінчі. Мона Ліза (Джоконда). 1503 – 1505 рр. Лувр, Париж.	15. Рафаель Санті. Сікстинська Мадонна (Мадонна з немовлям, Св. Сікстом і Варварою). Картинна галерея. Дрезден. 1513 – 1514 рр.
16. Рафаель Санті. Афінська школа. Фреска. Ватикан. (1509 – 1511 рр.).
17. Мікеланджело Буонарроті. Давид. (1501 – 1504 рр.).	18. Мікеланджело Буонарроті. Мойсей. Статуя до гробниці Папи Юлія ІІ. Фрагмент. (1515 – 1516 рр.).
19. Мікеланджело. Створення Адама. Ватикан. Сікстинська капела. Фреска. 1509 – 1510 рр.
	20. Мікеланджело Буонарроті. Страшний суд. Деталь. Сікстинська капела, музей Ватикана, Рим. 1534 – 1541 рр.	21. Мікеланджело Буонарроті. Буття. Створення Єви. 1508 – 1512 рр. Рим, Ватикан, Сікстинська капелла.
	22. Рафаель. Амур і три грації. Фреска вілли Фарнезіна в Римі. 1518 р.	23. Дівчата, що грають у кості. ІV ст. до н. е.
	24. Джорджоне. Юдиф (XVІ ст.).
	25. Тиціан. Венера Урбінська (1570 р.).
	26. Тиціан. Даная. (1554 р.).
	27. Пітер Брейгель Старший. Полювальники на снігу (1565 р.).
	28. Пітер Брейгель Старший. Сліпі. Фрагменти. 1568 р.

Лекція 13

УКРАЇНСЬКЕ БАРОКО

Місце бароко в світовому процесі художнього розвитку

Бароко – це своєрідний етап духовного розвитку, що, подібно Ренесансу, охоплює мистецтво, літературу, філософію, історію, культуру в цілому і характеризується сукупністю тих поглядів і уявлень, які в Європі мали місце в період від занепаду Ренесансу аж до початку Просвітництва.

Довгий час вчені різних країн сприймали бароко як антиреалістичне, тобто негативне, явище. Наприклад, швейцарський вчений Г. Вельфлін (Г. Вельфлин. Ренесанс и бароко. – СПб., 1913; Г. Вельфлин. Основные понятия искусства. – М.; Л., 1930) бачив у ньому зворотний бік Ренесансу, занепад, формалістичну течію. Є. Курціус (Curtius E.-R. Europäische Literatur und Lateinisches Mittelalter. – Bern., 1948; Curtius E.-R. La literature européenne et le Moyen Age latine. – P., 1956) підмінює його маньєризмом (стиль європейського мистецтва XVI ст., у якому зловживання декоративністю, прикрашуванням, витонченістю форм поєднувалися з містикою); а Д. Чижевський пов’язує його з контрреформацією і характеризує як клерикальний та аристократичний напрям.

Протягом останніх двох і особливо останнього десятиріччя ця позиція змінюється. У бароко вбачають зміну світосприйняття в перехідну епоху, коли в надрах феодалізму формуються буржуазні відносини, суспільне життя ускладнюється, зростають соціальні суперечності. Це призводить до того, що оптимізм, гуманізм, сувора простота і прозора ясність, властиві творчості митців відродження, перестають задовольняти.

Народжуються свої способи відображення дійсності, які і складаються у стиль бароко. Тобто бароко – це перший для всіх європейських культур художній напрям. Це загальноєвропейський стиль.

Серед країн православно-слов’янського кола бароко найраніше виникло в Україні і Білорусії, які входили тоді до Речі Посполитої і тісніше стикалися з європейською, зокрема польською бароковою культурою, зазнаючи її впливу з кінця XVI ст.

Хронологічні рамки бароко в Україні: кінець XVI ст. – XVIІІ ст. Якщо два твори Герасима Смотрицького, вміщені в Острозькій біблії, і “Хронологія” Андрія Римші вийшли в 1581 р., а їх вже вважають бароковими, то початок бароко, наприклад, у сербській літературі датується 1648 р. У І половині XVIІІ ст. у Західній Європі складаються інші напрямки.

В Україні (як у Білорусії та в Росії) значення бароко було іншим, ніж у західноєвропейських країнах, де воно прийшло на зміну Ренесансу і мало значення реакції на Ренесанс. У східних слов’ян не було Ренесансу, тому бароко взяло на себе функцію Ренесансу і включало такі ренесансні явища:

· розвиток особистого начала в культурі;

· секуляризацію культури;

· розвиток наукового світосприйняття.

До того ж не було відходу від Середньовіччя, зберігалися його елементи.

Східнослов’янське бароко – це частина того “сповільненого Ренесансу”, що продовжувався аж до початку ХІХ ст. у східнослов’янських культурах.

Крім цього, в Україні бароко було шляхом європеїзації своєї культури, переключаючи її в європейську систему жанрів і художніх форм. Саме воно об’єднало культуру слов’ян з культурою Західної Європи. А українська культура стала провідником цих процесів і для Росії, включивши і її у європейські процеси.

Через ці особливі умови бароко в Україні й Росії, як зазначив О. Морозов, було більш життєрадісним, ніж у католицьких країнах, йому був чужий пафос типової для бароко трагічної ідеї “vanitas” (суєти).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: