Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Архітектура і живопис




В архітектурі і живописі (це, перш за все, гравюри) важливими ознаками бароко були:

- динаміка форм;

- декоративність;

- детальне опрацювання атрибутів.

“Декоративність, – як пише А. Макаров, – становить одну з найприкметніших ознак українського художнього мислення. І якби бароко не мало б жодних інших заслуг перед українським мистецтвом, то воно все одно посіло б почесне місце в його історії лише тому, що саме йому судилося найповніше передати притаманні українському національному характерові потяг до святковості, поетичності, смак до яскравих барв, рясного рослинного орнаменту і, що не одразу впадає в око, відтінок легкої задуми, ледь відчутного суму, який виникає, припустимо, в травні, коли видима краса світу буйно розквітає і водночас швидко зникає, опадає, розвіюється. Інакше кажучи, в українському відчутті прекрасного є ще й легке філософське забарвлення, що виявляється в розчуленості й сентиментальності”.

Звідси – бажання утримати цю примхливу красу, наситити нею життєвий простір.

Ці риси втілені в усіх жанрах мистецтва, але в архітектурі вони зберігаються у камені.

Українське бароко нерідко називають козацьким. Це, як вважає А. Макаров, перебільшення, але якась частина істини в ньому є, бо саме козацтво в XVІІ ст. було носієм художнього смаку і саме воно відобразило характерну для українців, для української ментальності двоїстість характеру: “то він дуже веселий, жартівливий і цікавий, то дуже сумний, мовчазний, похмурий і неприступний”.

П’ятиверхий козачий собор – це ірраціональний образ світу, втілений в камені, це по-бароковому мінливий образ світу. І оцю барокову мінливість передано за допомогою рис, що відрізняли козачий бароковий собор від давньоруського, який був цілком раціональною будівлею: мав обличчя (фасад) і спину (абсиди), внутрішній простір раціонально поділяється на головне (“парадне”) і додаткові (нефи) приміщення.

У козачому соборі, який (через спосіб життя козаків) будувався не в монастирі, а на площі, нема обличчя й спини: він однаковий з усіх боків, ніби повертається весь час навколо своєї осі, передаючи суто барокове світосприйняття – відчуття неподільної єдності скінченого і нескінченого, безмежної складності всього сущого: церква в козацькім полку в Ніжині (1668) – перша така в Лівобережній Україні, Густинська церква (в ансамбль входило 4 церкви Троїцького собору (1672); Преображенський собор в Ізюмі (1684); Роменська Покровська церква (1764); Новгород-Сіверський Успенський собор (кінець XVІІ – початок XVІІІ ст.).

Див.: слайди 3, 4, 5, 6

Прояви загострено – декоративний смак можна побачити в щедро прикрашених каплицях Трьох святителів (1578); “Боїмів” (1609 – 1617) у Львові.

Див.: слайд 7

У Східній Україні існував так званий “рушниковий стиль” декорування, коли прикраси збираються в цільні вертикальні смуги, і це створює враження, ніби на стінах висять рельєфні рушники (Преображенська церква в Великих Сорочинцях (1732); Києво-Печерська Святоуспенська лавра; Дзвіниця церкви Різдва Богородиці на Дальніх печерах (1761)).

Див.: слайди 8, 9

Ще виразніше декоративні пристрасті української архітектури проявилися в так званому “килимовому стилі”, яскравим прикладом якого є дзвіниця Софійського монастиря.

Див.: слайд 10

Декоративність бароко обумовила наявність багатого декору (деталі барокового декору Троїцької надвратної церкви Святоуспенської Печерської лаври).

Див.: слайд 11

За часів І. Мазепи багато церков було перебудовано в руслі барокової естетики. Так і Софія Київська, строгий вигляд XІІ ст. якої ви бачили, дійшла до нас у пишному бароковому декорі:

- Софія часів Мазепи і Кирилівська церква, де внутрішній простір залишається здебільшого середньовічним (фрески – Ангел, що згортає небо) перебудована в бароковому ключі;

- Кирилівська церква.

Див.: слайди 12, 13

У XVІІІ ст. уже Растреллі будує у Києві вишукані барокові будови: Андріївську церкву, що поєднує риси козачого бароко із європейським каноном; Маріїнський палац.

Див.: слайди 14, 15

 

Живопис

Провідним жанром живопису епохи бароко в Україні була ікона. Зберігаючи візантійський іконописний канон, українські маляри XVI – XVII ст. завершують ті суто національні тенденції, що намітилися в іконописі попередньої доби: наближення ідеології ікони до конкретних обставин життя земного. Ось чому протягом цих трьох століть українські іконописці послідовно відмовляються від таких іконописних канонів, як зворотна перспектива, двомірність простору (площинність), лінійність. У результаті цього українська барокова ікона наближається до картини, точніше народної картини, лубка.

Характерні ознаки української барокової ікони:

· з’являється пряма перспектива, коли близьке зображено більшим, далеке – меншим;

· виникає ілюзія тривимірності (ширина, висота, глибина) простору;

· пейзажне тло особливо на іконах житійного характеру все помітніше нагадує природу України, а будівлі (що були абстракцією, символом світобудови) все частіше нагадують архітектуру міст. Довкілля втрачає умовність, натуралізується;

 

Див.: слайди 16, 17

· зростає декоративізм ікони, що досягається не тільки завдяки додатковим декоративним елементам, а й особливому використанню левкасу (білого ґрунту, що їм покривається іконна дошка): левкас прикрашається різьбленням – бароковими візерунками, квітками, рослинним орнаментом, які відтворюють красу української природи і втілюють характерну для бароко декоративність як ознаку стилю. Це різьблене тло покривалося золотом (символом Бога, за візантійським каноном), а по золоту вже писався образ, що надавало кожному кольору таємничого, божественного світіння;

Див.: слайд 18

· зображення святих, Ісуса Христа, Богородиці теж стають об’ємними, тілесними, отримуючи риси українського етнічного типажу обличчя: рум’яні щоки, українські вуса і т. ін., а одяг священних персонажів відмічений національними рисами.

Див.: слайди 12, 13

Барокова поетика яскраво виявилася і в українській графіці XVI – XVIII ст., тісно пов’язаною із розвитком книжкового мистецтва.

Декоративність, мальовничість, велике розмаїття в орнаментальному оздобленні книги, комбінації геометричного плетіння доповнені рослинним кольоровим орнаментом, що обрамляє всю сторінку довкола тексту, вишукані, бароково орнаменталізовані заставки та ініціали (початкові букви) – всі ці риси характеризують графіку рукописної книги епохи бароко.

Див.: слайди 20, 21, 22, 23

Друкована гравюра розвиває традиції рукописної книги: декоративні ініціали та заставки з першої сторінки Острозької Біблії (1581 р.), гравюра Євангеліст Лука з “Апостола” Е. Федорова (1574 р.).

Див.: слайди 24, 25

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Барокко в славянских литературах. – М., 1982.

2. Українська графіка ХІ – початку ХХ ст. – К., 1994.

3. Іваньо І.В. Філософія і стиль мислення Григорія Сковороди. – К., 1983.

4. Історія української ікони Х – ХХ ст. – К., 1996.

5. Макаров А. Світло українського бароко. – К., 1994.

6. Степовик Д.В. Слово й ілюстрація. Основні риси бароко в українській гравюрі // Українське літературне бароко. – К., 1987.

7. Сазонова Л.І. Жанр “вертоградів” у східнослов’янському літературному бароко // Українське літературне бароко. – К., 1987.

8. Українське літературне бароко. – К., 1987.

 

Ілюстративний матеріал (слайди)

1. Контурний вірш Симеона Полоцького у формі зірки із “Благо привітання” Олексію Михайловичу. – “Римологіон”.

2. Симеон Полоцький “Орел російський”.

3. Троїцька церква Густинського монастиря (фундації гетьмана Самойловича).

4. Преображенський собор в Ізюмі (1684 р.).

5. Роменська Покровська церква (1764 р.).

6. Новгород-Сіверський Успенський собор (кінець XVII – початок XVIII ст.).

7. Каплиця Боїмів. Львів. (1609 – 1617 рр.).

8. Великі Сорочинці. Преображенська церква

9. Дзвіниця церкви Різдва Богородиці на Дальніх Печерах.

10. Барокове вирішення першого ярусу дзвіниці собору Святої Софії у Києві. Початок ХVIII ст.

11. Деталі барокового декору Троїцької надбрамної церкви Святоуспенської Печорської лаври в Києві. XVIII ст.

12. Кирилівська церква в Києві.

13. Київський собор Святої Софії, перебудований у часи І. Мазепи

14. Церква Святого Андрія Первозванного в Києві.

15. Київ. Маріїнський царський палац.

16. Свята Старозаповітна Трійця. Волинська обл. XVII ст.

17. Різдво Марії, дошка, темпера. С. Нова Весь. Кінець XV – початок XVI ст.

18. Іоанн Богослов, дошка, олія, рельєфне різьблення тла по левкасу, золочення. Середина – ІІ пол. XVIII ст.

19. Христос Вседержитель, дошка, олія. ІІ пол. XVIII ст.

20. Сторінка з рукописного “Ірмологіону”. XVIII ст.

21. Декоративні ініціали з рукописів XVI – XVIII ст.

22. Сторінка з рукописної книги XVI ст.

23. Невідомий художник. Орнаментальна сторінка з “Пересопницького Євангелія”. 1556 – 1561 рр.

24. Орнаментальна заставка з першої сторінки та ініціали з “Острозької Біблії” (1581 р.).

25. Гравер “W.S.” Євангеліст Лука. Дереворіз з “Апостола” (1574 р.).


 

1. Контурний вірш Симеона Полоцького у формі зірки із “Благо привітання” Олексію Михайловичу. – “Римологіон”. 2. Симеон Полоцький “Орел російський”.
3. Троїцька церква Густинського монастиря (фундації гетьмана Самойловича). 4. Ізюм. Преображенський собор. 1684 р.
5. Роменська Покровська церква. 1764 р. 6. Новгород-Сіверський. Успенський собор. Кінець XVII - початок ХVІІІ ст.
7. Каплиця Боїмів. Львів. (1609 – 1617 рр.). 8. Великі Сорочинці. Преображенська церква, збудована в 1732 р. гетьманом України Данилом Апостолом.
   
9. Києво-Печерська Святоуспенська лавра. Дзвіниця церкви Різдва Богородиці на Дальніх печерах. 1761 р. Архітектор С. Ковнір. 10. Барокове вирішення першого ярусу дзвіниці собору Святої Софії у Києві. Початок ХVIII ст.
11. Деталі барокового декору Троїцької надбрамної церкви Святоуспенської Печорської лаври в Києві. XVIII ст.
12.Кирилівська церква в Києві ХІІ ст.; барокові фронтони, оздоблені ліпленим рослинним орнаментом, та бані збудовано у ХVIII ст. Архітектор І.Г. Григорович-Барський. 13. Київський собор Святої Софії, перебудований у часи І. Мазепи в стилі українського бароко.
 
14. Церква Святого Андрія Первозванного в Києві. 1747 – 1753 рр. Архітектор В. Растреллі, будівничий І. Мічурін. 15. Київ. Маріїнський царський палац. 1750 – 1755 рр. Проект архітектора В. Растреллі.
16. Свята Старозаповітна Трійця. Волинська обл. XVII ст.
17. Різдво Марії. Кін. ХV ст. — поч. ХVІ ст., дошка, темпера, 91,5х62, с. Нова Весь, тепер – Польща. 18. Іоанн Богослов. Середина — ІІ половина ХVІІІ ст. коло майстру Сорочинського іконостасу. Києво-Лаврська школа. Дошка липова, олія, рельєфне різьблення тла по левкасу, золочення. 100х70.
 
19. Христос Вседержитель. ІІ половина ХVІІІ ст. Дошка (2) липова, дві зустрічно врізані шпуги та дві торцеві (пізніші), левкас, олія. 37х30. 20. Сторінка з рукописного “Ірмологіону”. XVIII ст.
21. Декоративні ініціали з рукописів XVI – XVIII ст.
22. Сторінка з рукописної книги XVI ст.
23. Орнаментальна заставка з першої сторінки та ініціали з “Острозької Біблії” (1581 р.).
 
24. Орнаментальна заставка з першої сторінки та ініціали з “Острозької Біблії” (1581 р.).
25. Гравер “W.S.” Євангеліст Лука. Дереворіз з “Апостола” (1574 р.)
           

 

Лекція 14






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных