ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Камяні баби і стелиБа́би кам'яні́, Боввани — монументальні кам'яні скульптури, які з'явилися на території сучасної України більше 6 тис. років тому. Кам'яні статуї або баби поширені в степовій смузі Європи і Азії від Монголії до Німеччини. Кам'яні боввани, які розглядалися давніми людьми як ідоли-обереги, з'явилися на території Дешт-и-Кипчак (степи від Іртишу до Дунаю) у IV—II тисячолітті до н. е. Антропоморфні стели, виготовлені нащадками індоєвропейців, археологами виявлялися при дослідженні катакомбних поховань. Великі камені установлювалися на курганах. Кам'яні статуї українського степу діляться на кілька груп: Антропоморфні стели епохи бронзи. Скіфські статуї. Кипчацько-половецькі кам'яні баби. Кам'яні статуї висікали в основному нащадки індоіранців, що походили з південної Азії та жили в українських степах в період раннього металу (енеоліт — бронза 4-2 тис. до н. е.). Ними створені так звані нижньомихайлівська, кемі-обинська, ямна, катакомбна археологічні культури. У степу між Дунаєм і Доном виявлено більш ніж 330 стелоподібних монументальних скульптур. Значна кількість знайдена у Північному Причорномор'ї і Криму. 172 стели походять з Бузько-Інгулецького межиріччя.[1] Масовість і різноманітність ранніх кам'яних статуй викликала в 60-х рр. ХХ ст. необхідність їх класифікації. З'явилися пояснення іконографічного і семантичного змісту статуй. Залежно від форми і прийомів обробки стели поділяються на дві групи: стели-плити без антропоїдності; антропоморфні стели. Перший тип — стели-плити без контурів голови, хоча їх поверхня оброблена. У загальній формі вони лише умовно наближаються до антропоморфності. Другий тип, антропоморфні стели виконані з плит, або стовпоподібних глиб пісковика, кварциту з обов'язковим зображенням голови. До сих пір залишається невирішеним питання про культурну приналежність антропоморфних стел. Одні вчені пов'язують їх з ямною культурою[2], інші — з кемі-обинською[3], треті — з південно-бузьким варіантом ямної культури[4], четверті — з ямно-катакомбним і навіть катакомбним часом[5][6], п'яті — з енеолітом нижньомихайлівських і середньостоговських пам'яток.[7][8]. Наступну за хронологією групу статуй складають боввани, залишені скіфами — іраномовними племенами, які з'явилися в українських степах в середині 1 тис. до н. е. «Скіфськими бабами» в народі називають всі етнічно різнотипні скульптури. Даної історичної помилки часто припускаються журналісти, вчителі й навіть деякі дослідники [9][10] Скіфські скульптури датуються 6-3 століттям до н. е. Ареал їх розповсюдження досить значний — від Румунії до Прикавказзя. Переважно всі зображення скіфів передають бородатих чоловіків. У композиційно-художньому відношенні вони виконані примітивно. Це доволі дивно для народу, носія високохудожнього скіфського «звіриного стилю», вихованого на контактах із давньогрецьким класичним мистецтвом. Цей парадокс завжди дивував вчених: «Скіфські статуї не порівняти з грецькою скульптурою. Цікаво тільки, що скіфи, які так багато запозичили у греків у монументальному мистецтві, виявилися мало сприйнятливі до імпульсів, що виходили від їх витонченіших сусідів. А тим часом вони відвідували грецькі поліси, бачили скульптури на площах, що передають образ людини з довершеним реалізмом. Бачили і, ймовірно, залишалися до них байдужими».[11] На стелоподібних корпусах скіфських статуй зазвичай зображені три-чотири предмети: ріг, сагайдак, кинджал-меч. Ріг поміщений в правій руці на рівні грудей, сагайдак — на лівій стороні, кинджал або меч — в лівій руці на рівні поясу. Атрибути зазвичай спостерігаються і в тюркських аналогіях Сибіру, де кам'яні статуї тримають в правій руці чашу, а в лівій кинджал. Відсутність бороди і, навпаки, зображення вусів також виявляють схожість скіфських статуй з давньотюркськими. У каменерізному мистецтві Північного Причорномор'я скіфи зберегли загальні елементи південно-сибірських статуй. Проте незрозуміло чому скіфи, що мігрували до Північного Причорномор'я через Закавказзя,Передню Азію, де відвіку була відома техніка обробки каменя, не принесли з собою нових відчутних художніх віянь, як це відбулося з «звіриним стилем». Не вирішена ще одна проблема, пов'язана із скіфською скульптурою. Дотепер відкриті та, в основному, добре вивчені тисячі скіфських поховань. Проте, враховуючи поминально-культовий характер статуй, неможливо поки пояснити, чому немає переконливих слідів установки їх над похованнями скіфів. Половецькі статуї, що зустрічаються на величезних просторах від південно-західної Азії до південно-східної Європи, складали найважливіші елементи духовної культури художнього каменерізного мистецтва, похоронного обряду стародавніх тюрків. Половецьке каменерізне мистецтво процвітало в українських степах у 11-13 ст. Див. також Баби половецькі стели
Кіммерійці - перші кочовики, які з'явилися на території України. Перший народ на території України, який згадується в письмових джерелах. І разом з тим, не до кінця розгаданий за археологічними джерелами. Зараз з ними ототожнюють дві археологічні культури - чорногорівську і новочеркаську. При цьому залишається дискусія щодо їх хронології і послідовності, однак, принаймні, маємо археологічний корелят. Отже, в цих археологічних культурах маємо і кам'яні стели. Стели ставили поруч з похованнями. Такі випадки одиничні, адже кіммерійці були прийшлим народом, не відчували себе повноправними господарями земель, тому не насипали власних курганів, а робили впускні поховання до курганів доби бронзи. Стели кіммерійців мають вигляд стовпів, однак, як і всі стели, з антропоморфними рисами. Цими рисами є викарбовані стрічки (чи діадеми?) на верхівці стели, намисто - в районі шиї, паском з підвіщеним на ньому зброєю (лук, стріли в гориті, меч) або точилом. І хоча на території України антропоморфні стели існували і за доби бронзи, однак, у добу бронзи вони були іншого, більш аморфного, типу. Тому походження кіммерійських стел О.І. Тереножкін пов'язував з глибинами Азії, звідки прийшла певна частина населення, яка, зустрівшися на території України з населенням доби фінальної бронзи, і сформувала кммерійську народність. Походження стел сучасні археологи ведуть від так званих оленних каменів - стел з вигравіруванними на них зображеннями оленів. Оленні камені схожі з кіммерійськими стелами, скоріше, формою, і ідеєю зображення методом гравіровки. Зображення ж в такий спосіб людей, вірогідно, походить з місцевих традицій. Більшість кіммерійських стел відома не з археологічних розкопок, а з музейних зібрань ще ХІХ ст. Хоча були знахідки і в другій половині ХХ ст., які типологічно підтвердили належність попередніх зібрань до кіммерійців. Хоча за свідченнями Геродота, кіммерійці покинули свою територію з приходом скіфів, скоріше, кіммерійці зустірли наступну хвилю кочовиків з Азії і були асимільовані нею. Таким чином і утворився скіфський етнос.
Збруцький світовид Збруцький ідол - Світовид, якого випадково знайдено у 1848 році поблизу селаПичківців та гори Соколихи, за іншими даними - біля Городниці Гусятинського району. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|