Матеріальний та духовний світ населення культурно-історичної спільноти Кукутені-Трипілля.

Щодо середнього етапу трипільської культури (2-га пол. 4 тис. до н.е. - 1 пол. 3 тис. до н.е.), то в цей час відбуваються значні зміни. Кількість населення зростає, самі поселення збільшуються, будівлі стають часто двоповерхові. З’являються вироби з міді, посуд виготовляється із відмученої глини жовтогарячого або сірого кольору і покривається розписом білою, чорною і червоною фарбами, орнамент має форму спіралі. Змінюються форми статуеток, якщо раніше вони зображали жінку у сидячому положенні, то тепер - стоячою, із плоскою, дуже стилізованою головою. З’являються й чоловічі статуетки. Найвідомішим трипільським поселенням цього часу є поселення біля с. Незвисько Городенківського р-ну Івано-Франківщини. Зокрема, тут були виявлені глиняні статуетки, що сидять на іграшкових крісельцях, а також моделі будинків, печей та жертовників з маленькими чашами. Також знайдено велике трипільське печерне святилище трипільців у печері Вертеба біля с. Більче Золоте Тернопільської області. У популярній літературі вона отримала назву "Придністровські Помпеї" за кількістю збережених у ній артефактів. У Львівському музеї історії релігії зібрано велику колекцію зразків трипільського живопису на посуді, знайденого тут. Багато експонатів має зображення рівносторонніх хрестів, деякі з них мають розширені кінці, деякі прямокутні, а деякі розташовані усередині кола, або у вигляді свастики. Вважається, що цей знак позначав сонце. Також для орнаментації часто використовувалися вигнуті паралельні лінії, які, як вважаються, символізували змій або вужів, які виповзають на поверхні перед грозою і цим віщують дощ. Аналогічні змієвидні спіралі зображені на животах статуеток вагітних.

Функція трипільського живопису не тільки декоративна, а передусім ідеологічно-магічна і виявляється як консолідуюча духовна ланка трипільської етнічної єдності. Тут простежуються елементи живопису пізньопалеолітичного часу й традиції нанесення не предмети фарб. Символіка тут адекватна культурам Близького Сходу, у кольоровій гамі домінують три яскраво виражені контрастні співвідношення: червоне-біле-чорне. Ці кольори дотепер широко використовуються в українському мистецтві, особливо у народних вишивках. Взагалі, на сучасних українських вишивках орнамент дуже схожий на трипільський, а українські глиняні іграшки - на аналогічні трипільські. У народній памяті зберігаються звичаї, обряди, вірування.

Саме для трипільської культури характерне і виникнення антропоморфної керамічної пластики, матеріалом якої переважно була обпалена керамічна глина-теракота і яка високим художнім рівнем не поступається мистецтву найрозвинутіших тогочасних культур близького Сходу чи Середземномор'я. Антропоморфічну пластику Трипілля раннього періоду характеризує зв’язок х пластичними традиціями виконаних у техніці мамонтової кості вищезгаданих фігурок "Венер" пізнього палеоліту. Пластика Трипілля була збагачена орнаментами магічної символіки винятково мистецького рівня.

Епоха пізнього Трипілля охоплює всю другу половину 3 тисячоліття до н.е. У цей час кількість населення значно збільшується, у пошуках нових земель і пасовищ трипільці освоюють нові землі, сягаючи аж берегів Дніпра і Східної Волині, будучи більш розвиненими, вони швидко адаптовували місцеве населення й асимільовували його. Але в цю епоху також мирний землеробський культ витісняється кривавими обрядами і людськими жертвопринесеннями. Одним з центральних місць цього культу є поселення біля с. Цвіклівці на р. Смотрич, в Середньому Подністровї. Вважається, що в основу покладено аналогічний до культа Осіріса у Єгипті, фінікійського Адоніса, грецького Діоніса ритуал умертвіння людської жертви з метою передати продуктивну силу людини полям і садам.

Також на пізньотрипільських артефактах з’являється зображення людини із жезлом. Вважається. що це образ жерця-воїна, героя, який, як відомо, з’являється під час воєн і переселень. Також у цей період зароджується "генотеїзм/нагвалізм" - культ особистих богів/духів, охоронців і заступників героя та окремих сфер діяльності. З’являються антропоморфні зображення на посудинах і статуетки вже не безликі, а з чітко вираженими рисами обличчя. З’являються знаки, які вже можна буквально трактувати як протописьмена, які фіксують якісь певні ідеї.

Наприкінці 3 тис. до н.е. з північного заходу на територію трипільців наступають носії культури кулястих амфор (антропологічно - альпійська раса, полюбляють встановлювати кам’яні антропоморфні стели, сформувалися в регіоні Центральної Європи, де місцеві народи споруджували циклопічні камяні споруди, зокрема огорожі довкола священних місць - кромлехи, відомими з яких є Стоунхендж), а з південного сходу починається експансія скотарських племен нижньомихайлівської, ямної, середньостогівської та катакомбної культур, в яких вбачають носіїв різних діалектів праіндоєвропейської мови, які з причин колонізації переймають місцеві племена, рідні мови яких належали до циркумпонтійської макросім'ї мов, реліктами яких до історичного часу залишилися баскська, хаттська та абхазька мови і з якими споріднені теперішні північнокавказькі мови (чеченська, адигейська), а також величезний пласт цієї до-індоєвропейської мови зберегла в якості субстратної давньогрецька мова.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: