На захист життя» в суспільстві достатку

На захист життя" - ця фраза має вибухонебезпечну силу в суспільстві достатку. Вона має на увазі не тільки протест проти неоколоніальної війни і бойні, спалювання карток призовниками, що ризикують поплатитися за це в'язницею, боротьбу за громадянські права, а й відмову використовувати мертву мову достатку, носити чистий одяг, насолоджуватися пристосовуваннями, які народжені надлишками, здобувати освіту, з ними пов'язану. Нова богема, бітники, хіпі - всі ці "декаденти" стали тепер тим, чим завжди було декадентство: убогим притулком зганьбленої гуманності.

Чи можна говорити про з'єднання еротичного і політичного вимірів? Не тільки радикальний протест проти безвідмовно ефективного суспільства достатку, але навіть спроба його сформулювати, висловити, виглядають безглуздо, по-дитячи нереально. Так, безглуздо, але й, імовірно, "логічно" те, що рух за вільну мову в Берклі скандально завершив своє існування у зв'язку з появою знака з чотирьох літер. Можливо, так само і смішно, і правильно бачити більш глибоке значення в написах на ґудзиках, які носять деякі демонстранти (серед них і діти), котрі висловлюють протест проти бойні у В'єтнамі: ЛЮБИТИ, А НЕ ВОЮВАТИ. З іншого боку, супротивниками нової молоді, що живе відмовою і бунтом, є представники старого порядку, що, захищаючи його існування, одночасно захищають руйнування, божевільне споживання, забруднення, а отже, приносять у жертву сам порядок. Сюди належать представники організованої праці, але, звичайно, лише тією мірою, якою причетність до капіталістичного успіху залежить від неперервного захисту сталої соціальної системи.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: