Державно-правові (юридичні) ознаки унітарної держави.

Унітарною (від лат. unitas - єдність) вважається держава, всі або переважна більшість вищих територіальних одиниць якої не мають державоподібного статусу. Себто, територія унітарної дер­жави складається з адміністративних або політико-адміністратив-них одиниць, які, за окремими винятками2, не наділяються влас­ним правовим статусом, а статус органів державної влади та орга­нів місцевого самоврядування, які здійснюють управління в межах цих одиниць, визначається актами чинного законодавства цент­ральної влади.

Унітарні держави класифікуються:

1) залежно від наявності чи відсутності в їхнім складі дер-жавоподібних територіальних утворень (автономних одиниць) на прості та складні. Територія простої унітарної держави по­діляється лише на адміністративно-територіальні одиниці3, тоді як складна унітарна держава у своєму складі має автономні одиниці.

2) залежно від ступеня централізації управління на централі­зовані, децентралізовані та відносно децентралізовані. В централі­зованій унітарній державі управління на всіх субнаціональних (нижчих загальнодержавного) територіальних рівнях здійснюється адміністрацією, що призначається вищим органом виконавчої влади. У децентралізованій унітарній державі відсутні місцеві органи ви­конавчої влади загальної компетенції, і на всіх субнаціональних те­риторіальних рівнях функціонують органи місцевого самовряду­вання. Відносно децентралізовані унітарні держави характеризу­ються поєднанням прямого державного управління на місцях із місцевим самоврядуванням: на вищому (область) та середньому (район) субнаціональних територіальних рівнях одночасно функ­ціонують органи виконавчої влади загальної компетенції та органи місцевого самоврядування.

Частина 2 ст. 2 Конституції України визначає Україну як уні­тарну державу, не конкретизуючи при цьому конкретну форму унітаризму. Аналіз положень Конституції України, присвячених питанням організації виконавчої влади на місцях, статусу Автоном­ної Республіки Крим і місцевого самоврядування дозволяє харак­теризувати Україну як складну, відносно децентралізовану унітар­ну державу.

Це пояснюється тим, що, по-перше, до складу України вхо­дить автономне територіальне утворення - Автономна Республіка Крим, по-друге, децентралізацію управління в Україні здійснено лише на низовому територіальному рівні - село, селище, місто, а на регіональному (область) та субрегіональному (район) рівнях управління збережено централізоване державне управління. Подіб­на система територіальної організації влади є архаїчною і сьогодні в європейських країнах практично не застосовується. В контексті конституційної реформи гостро стоїть і питання щодо вдосконалення українського унітаризму на основі подальшої децентраліза­ції управління, зокрема запровадження місцевого самоврядування на регіональному та субрегіональному територіальних рівнях.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: