Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Закон як джерело конституційного права України.




Закон у широкому розумінні – це втсановлені державою загальнообов»язковів правила. У юридичному значенні закон – це нормативн-правовий акт, прийнятий представницьким органом законодавчої влади чи шляхом безпосереднього волевиявлення народу(референдумом), що регулює найбільш важливі суспільні відносини і має найвищу юридичну силу в сисетмі законодавства України.

Конституційні закони – особливі нормативні акти в системі украаїнського законодавства, які за своїм політико-правовим змістом, предметом правового регулюванна та юридичною силою, займають після конституції особливе місце, так бі мовити розвивають її, продовжують. Конституційний закон має таки специфічні властивості та ознаки, які ставлять його над іншими «звичайними» законами - це насамперед, предмет правового регулювання, яким є основоположні суспільні відносини, що визначають найголовнійші соціально-економічні та політичні характеристики суспільства. Функція Конституційного закону - законодавче оформлення таких відносин у вигляді провідних державно-правових принципів та інститутів. Комплексність КЗ - одна з його визначальних рис. До свого складу вони інкорпорують норми багатьох галузей права. Типовим у цьому відношені є закон «Про громадянство України» який містить норми цивільного, сімейного, коснтитуційного і міжнародного права.

Законотворчість є засобом реалізації повноважень відповідних суб»єктів конституційно-правових відносин і предбачає комплекс різноманітних дій – визначення основних питань, що потребують законодавчого закріплення; встановлення мети і цілей правового регулювання, вибір форми правових актів, їх облік, створення умов для їх реалізації тощо. Створення джерел КП регламентується певним офіційним порядком здійснення правомочними суб»єктами послідовних юридичних дій, які в сукупності і складають правотворчий процесс. Законодавчий процес – це низка послідовних стадій, у процесі яких народжується законодавчий акт. В літературі є багато визначень законодавчого процесу, аналіз яких дає змогу розглядати його як: 1) організаційно відокремлений комплекс тісно пов”язаних між собою дій, спрямованих на створення закону; 2)сукупність відокремлених у часі дій суб»єктів, законотворчого процесу, що породжують правовідносини, які є самостійною фазою законотворчості; 3) спосіб проведення створюванного акта із однієїх якості в іншу.

Законодавчий процес складається з таких стадій: *законодавча ініціатива *офіційна підготовка проекту *обговорення законопроекту *прийняття закону *оприлюднення закону. Треба додати що в літературі є різні точки зору відносно кількості таких стадій. Дехто наприклад, виносить за межі такого процесу ініціативу створення акта, попередній його розгляд, роботу над проектом у комітетах, обговорення проектів, опублікування прийнятих актів, введення їх в дію. Право законодавчої ініціативи належить депутатам у ВРУ, Президентові України, Кабміну, НБУ. Право законодавчої ініціативи – це право суб»єктів конституційно-правових відносин виносити законопроект на розгляд ВРУ згідно з передбаченою процедурою, або пропозиції про прийняття законів. Право суб»єктів законодавчої ініціативи –вимагати від ВРУ поставити й обговорити питання про включення запропонованого проекту до порядку денного сесії законодавчого органу.Тут спостерігаються офіційні відносини між суб»єктами законодавчої ініціативи іВРУ, і тому така акція не може бути винесена за межі законодавчого процесу, а є його невід»ємною частиною.

Закон в широкому розумінні – це встановлені державою загальнообов»язкові правила. Власне у юридичному значенні закон – це нормативно-правовий акт, прийнятий представницьким органом законодавчої влади чи шляхом безпосереднього волевиявлення народу(референдумом), що регулює найбільш важливі суспільні відносини і має найвищу юридичну силу в системі законодавства України.

Конституційні закони – особливі нормативно-правові акти в системі українського законодавства, які за своїм політико-правовим змістом, предметом правового регулювання та юридичною силою займають після Конституції особливе місце, органічно розвивають її, продовжують. Таким законам належить важлива роль у забезпеченні конституційного регулювання суспільних відносин.Вони є своєрідними спутниками конституції і входять в систему конституційного законодавства. Їх спорідненість з Конституцією полягає на самперед у тому, що в Конституції є безпосередня вказівка на необхідність видати той чи інший закон, якій має розвинути ту чи іншу статтю. До КЗ відносяться також законі про органи державної влади – хзаконодавчої, виконавчої, і судової про статус Президента України, про політичні партії, територіальний устрій України.

 







Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2022 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных