Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Проблеми формування та ефективного використання природоохоронних державних та недержавних фондів (коштів).




Система економіко-правових засобів здійснення екологічно-обгрунтованої д-ті – це сукупність економічно обумовлених платежів, зборів, стягнень, розрахунків, виплат спрямованих на формування цільового фондового фінансування заходів в галузі екології. Джерелами формування системи економічного фінансування є збори за спец використання ПР, збори за забруднення НПС, збори за погіршення якості ПР, грошові стягнення (компенсаційні розрахунки – неустойка і штраф за порушення норм і правил, санітарних норм і правил, за понадлімітне використання ПР, чи понадлімітне забруднення НПС).

Напрями використання коштів держ бюджету визначаються ПКМУ від 9.07.1997 кошти можуть витрачатися відповідно до переліку природоохоронних заходів

Постанова КМУ від 7 травня 1998 р № 634 «Про затвердження Положення про Державний фонд охорони НПС», в якому зазначено Державний фонд охорони навколишнього природного середовища є складовою частиною Державного бюджету України. Фонд створено з метою фінансування природоохоронних заходів та заходів, пов'язаних з раціональним використанням і збереженням природних ресурсів (далі - природоохоронні та ресурсозберігаючі заходи). Фонд формується за рахунок частини коштів, що надійшли від збору за забруднення навколишнього природного середовища, та інших джерел, визначених законодавством.

Джерелами фінансування є державний бюджет, бюджети органів місцевого самоврядування, власні кошти підприємств, установ і організацій, фізичних осіб.

 

Основи фінансування природоохоронної діяльності були закладені ще в період функціонування радянської планової економіки. Основним джерелом коштів на природоохоронну діяльність був державний та місцеві бюджети, бюджети міністерств. Підприємства могли фінансувати природоохоронні заходи тільки за рахунок свого прибутку.

Надалі при переході до ринкової економіки та у процесі реформування системи фінансування були втрачені попередні джерела витрат на природоохоронні потреби. У державному та місцевих бюджетах витрати на охорону навколишнього природного середовища у відносному вираженні значно скоротились. Підприємства, більшість з яких опинились у важкому фінансовому становищі, виявилися неспроможними відшукати необхідні кошти на фінансування природоохоронних заходів за рахунок власних джерел.

Зауважимо, що фінансування залишається важливим важелем реалізації екологічної функції держави. Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до економічних важелів відносить «визначення джерела фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища». Досвід застосування Закону свідчить про недостатність такого підходу. Екологічна функція держави є засобом реалізації її обов'язку перед громадянським суспільством, закріпленим у Конституції України (ст. 16). Тому держава зобов'язана забезпечувати фінансування екологічних витрат за рахунок як бюджету, так і коштів забруднювачів довкілля та природокористувачів.

Статтею 42 Закону встановлено, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів. Відповідно до законодавства фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища передбачається Державним бюджетом України та місцевими бюджетами.

У 1991-2007 рр. в Україні, як і в багатьох країнах Центральної і Східної Європи того періоду, зберігалися несприятливі умови для фінансування природоохоронної діяльності і, особливо, інвестицій. До головних несприятливих факторів можна віднести: зменшення уваги громадських організацій і населення до екологічної проблематики і, як наслідок, — недостатня політична підтримка природоохоронної діяльності з боку законодавчих і виконавчих органів влади; недопустимо висока вартість кредитних ресурсів; важкий фінансовий стан більшості підприємств базових галузей промисловості, ускладнений хронічними неплатежами; недосконалість природоохоронного законодавства, слабкість адміністративної системи.

У цих умовах одним із найбільш важливих джерел фінансування природоохоронної діяльності слушно вважаються бюджетні та позабюджетні фонди охорони навколишнього природного середовища (екологічні фонди), які виникли в країнах з перехідною економікою, коли держава вже не забезпечує фінансування в галузі охорони довкілля, а приватний капітал ще не спроможний це зробити, їх поява зумовлена хронічними і надто великими щорічними дефіцитами державного бюджету. Саме завдяки існуванню таких екологічних фондів як на загальнодержавному, так і регіональних і місцевих рівнях з'явилася реальна можливість нагромаджувати відповідні кошти для реалізації природоохоронних програм і проектів.

Основним завданням створення екологічних фондів було формування автономного, незалежного від держбюджету, централізованого фінансування природоохоронної діяльності. При цьому передбачалося, що кошти позабюджетних екофондів мають не підміняти, а доповнювати бюджетні кошти, а також кошти, що виділяються для цієї мети підприємствами-природокористувачами.

До 2001 р. в Україні був створений і діяв ряд екологічних позабюджетних фондів: місцеві позабюджетні фонди охорони навколишнього природного середовища, створені при радах базового рівня та обласного рівня, Автономної Республіки Крим; республіканський позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища України; всеукраїнський державно-громадський благодійний Фонд відродження Дніпра; цільові галузеві екологічні фонди («Екологічна реконструкція Зміївської ДРЕС», «Фінансування екологічних об'єктів Луганської ДРЕС»).

Починаючи з 1994 р. позабюджетні фонди були ліквідовані, а в межах державного бюджету, крім спеціального фонду, за рахунок якого фінансуються екологічні заходи, виділено окремий розділ 20 — «Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека». До цього розділу ввійшли видатки на охорону і раціональне використання водних, мінеральних, земельних ресурсів, створення лісових насаджень, полезахисних лісових смуг, збереження природно-заповідного фонду, утримання місцевих органів екологічної та ядерної безпеки. Як основні джерела покриття вказаних витрат визначено платежі за використання відповідних природних ресурсів державного значення.

 

Екологічні витрати як прямі (плата за використання природних ресурсів, плата за забруднення довкілля, екологічні штрафи тощо), так і непрямі (зміна технологій на екологічно чисті та з низькою матеріаломісткістю, природомісткістю тощо) часто лягають важким фінансовим тягарем на підприємства. Фінансові можливості держави та природоохоронні фонди самих суб'єктів господарювання не завжди забезпечують вирішення фінансових проблем у галузі охорони довкілля. У зв'язку з цим доцільно передбачати цільові екологічні кредити з державного бюджету на виконання природоохоронних заходів, віднести до сфери фінансування охорони навколишнього середовища цінні папери, зокрема екологічні векселі.

 

У галузі охорони довкілля може використовуватися простий вексель. Простий вексель містить безумовне зобов'язання векселедавця сплатити визначену суму грошей, а переказний — безумовний наказ іншій особі (трасату) сплатити визначену суму грошей. Такий вексель може називатись екологічним векселем і застосовуватися при здійсненні природоохоронних заходів для відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною (такі цілі в екологічній сфері встановлені Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Поява на ринку цінних паперів екологічних векселів може не тільки стати важливим джерелом стимулювання економічних перетворень, зміни власників виробництва, а й сприяти фінансовому забезпеченню охорони довкілля.

 

На фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища також можуть використовуватися власні кошти підприємств, установ та організацій. До таких заходів слід відносити реалізацію інноваційних проектів, розробку нормативів, здійснення організаційних і культурологічних заходів, модернізацію виробничих проектів, заміну енергетичних ресурсів на екологічно чисті види енергії, використання відновних видів природних ресурсів у виробничих цілях та заміну їх синтетичними тощо. Зазначимо, що суб'єкти підприємницької діяльності реалізують природоохоронні заходи за умови, що це вигідно і дає прибуток. Розробка відповідних засобів економічного стимулювання та їх законодавче закріплення дали б можливість вирішувати цю проблему з урахуванням передусім екологічних пріоритетів.

 

Держуправлінням екології та природних ресурсів у Сумській області проводиться певна організаційна робота щодо формування стабільних джерел фінансування природоохоронних заходів для практичної реалізації екологічних програм різного рівня. Одним з напрямків такої роботи було розроблення Положення про єдиний фонд охорони навколишнього природного середовища та створення єдиного фонду у складі обласного бюджету. Це дало можливість акумулювати надходження від екологічних зборів на рівні обласного, міських та районних місцевих фондів з подальшим фінансуванням природоохоронних видів діяльності, рис.1.

Розподіл зборів, що надходять до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, здійснюється відповідними обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) Радами за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Протягом останніх років надходження коштів до природоохоронних фондів взагалі мають тенденцію до збільшення, але нестабільну. Крім того, внаслідок інфляційних процесів збільшення надходжень потребує корегування. Така сама ситуація склалася з використанням коштів. Можна зробити висновки, що, незважаючи на брак коштів на проведення заходів з покращення стану навколишнього середовища, навіть ті суми, що надходять до відповідних фондів, використовуються не в повній мірі [3]. До того ж вартість товарів та послуг протягом часу значно зросла, не витрачені вчасно кошти втратили свою „купівельну спроможність”, це обмежує можливості проведення природоохоронних заходів (табл.1, табл.2).

На практиці рух коштів фондів охорони навколишнього середовища від платників до місця використання з призначення виявляється тривалим як в плані організації „пересування”, так і в плані використання.

 

Можна навести як приклад варіант державної підтримки сільгоспвиробників. Підприємствам, які мають згідно зі статистичним кодом основним видом діяльності сільське господарство, передбачаються пільги по ПДВ - нарахований податок на додану вартість вони перераховують не до відповідних бюджетів, а на свій спецрахунок [ 5 ]. Ці кошти залишаються в розпорядженні підприємства і мають право використовуватися на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Таким чином, якщо б підприємства - платники збору за забруднення навколишнього середовища мали б можливість хоча б частково залишати кошти на аналогічних спецрахунках з правом використовувати їх на заходи природоохоронного характеру, то це не лише привело б до стимулювання таких заходів на підприємствах – забруднювачах, а й до зниження собівартості та цін на їх товари й послуги. Крім того, підприємства не будуть зацікавлені в приховуванні реальних обсягів викидів, скидів забруднюючих речовин для того, щоб знизити сплату за них. Також у коштів з’явиться конкретний хазяїн, який навряд чи допустить їх нераціональне використання.

 

30 Проблеми оподаткування еколого-значимої діяльності.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных