В) структурування матеріалу та забезпечення зв’язку між частинами промови.

Метод, що полягає у послідовному розгортанні повідомлення і руху тексту від загального до часткового – це:

а) дедуктивний; б) аналогійний; в) індуктивний.

Метод пошуку, коли спочатку висловленому узагальненню шукають конкретні підтвердження – це:

а) індуктивний; б) дедуктивний; в) стадійний.

Метод, що полягає в переорієнтації ходу думки від конкретного до абстрактного – це:

а) дедуктивний; б) концентричний; в) індуктивний.

Вислови, за допомогою яких послаблюють положення, що критикує промовець – це:

а) заперечувальні;

б) підтверджувальні;

в) нейтральні.

Вислови, за допомогою яких посилюють положення, що промовець захищає – це:

а) заперечувальні;

б) підтверджувальні;

в) нейтральні.

Вислови, які виконують лише роль зв’язку – це:

а) заперечувальні;

б) підтверджувальні;

В) нейтральні.

Перехідні положення „але…”, „однак…”, „на жаль…”, „фактично ж…” – це:

а) заперечувальні;

б) підтверджувальні;

в) нейтральні.

Перехідні конструкції „ніхто не очікував, що…”; „і все ж варто визнати, що…”; „несподівано ми дізналися, що…” – це:

а) заперечувальні;

б) підтверджувальні;

в) нейтральні.

У ситуації, коли аудиторія готова слухати і треба лише стимулювати її інтерес до того, хто виступає, оратор наголошує на:

а) своєму праві говорити на певну тему;

б) важливості теми для аудиторії;

в) значущості самого предмета промови.

У ситуації, коли слухачі не готові до сприйняття промови, оратор наголошує на:

а) своєму праві говорити на певну тему;

б) важливості теми для аудиторії;

в) значущості самого предмета промови.

У ситуації сприятливого контакту між учасниками спілкування оратор наголошує на:

а) своєму праві говорити на певну тему;

б) важливості теми для аудиторії;

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: