ПІДГОТОВКА ДО ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПУ

Передумовою успіху оратора є, звичайно, його природні дані, обсяг знань і набутий життєвий досвід. Але навіть найдосвідченішому і найталановитішому промовцю потрібна спеціальна підготовка до виступу.

Виділяють такі найважливіші етапи підготовки до кожного публічного виступу: визначення цільової настанови, збирання фактичного матеріалу, систематизація матеріалу і продумування логічної послідовності виступу (складання плану), добір мовних засобів для реалізації задуму, психологічна підготовка до виступу. З цього переліку видно, що підготовка до виступу майже нічим (крім останнього етапу) не відрізняється від підготовки до написання твору чи реферату (тому засвоєння елементів дидактики є, по суті, продовженням усієї системи розвитку мовлення учнів і передусім оволодіння публіцистичним стилем, усною формою якого є більшість видів ораторського мистецтва).

Передусім необхідні знання предмета, про який оратор збирається говорити, розуміння теми з усіма питаннями, які слід висвітлити, усвідомлення мети виступу, з'ясування рівня підготовленості слухачів до сприймання змісту.

Успіх виступу не можливий без достовірного і переконливого матеріалу. Тому слід ретельно добирати і перевіряти факти, цифри, імена, приклади* дати, цитати. Суттєву роль відіграє і добір способів і засобів унаочнення, що забезпечать сприймання найважливіших положень, висловлених оратором.

Систематизуючи факти, оратор намічає послідовність їх використання, складає план виступу.

Кожен розгорнутий публічний виступ (промова, лекція, доповідь) являє собою логічне міркування. Тому, по-перше, він повинен складатися з традиційних частин будь-якого роздуму — вступу, головної частини, закінчення, поєднаних у нерозривне логічне ціле. По-друге, як і в усякому роздумі, схема викладу (усієї теми або часткового питання) має передбачати послідовність: теза — аргументи (докази) — висновок.

Вступ має на меті привернути увагу слухачів, активізувати їх думку, зацікавити темою. Він має бути коротким і цікавим, хоч форма може бути різною, залежно від теми, змісту, складу слухачів. Бажано почати з якогось цікавого факту, коментування якого забезпечило б перехід до головної частини.

У головній (найважливішій!) частині виступу оратор послідовно, відповідно до наміченого плану веде слухачів до розуміння основної ідеї. Виклад матеріалу в головній частині зосереджується навколо кількох найважливіших питань, і тому весь виступ логічно та інтонаційно має поділятися на окремі розділи і підрозділи. Це дозволяє слухачам сприйняти хід думки оратора.

У процесі підготовки необхідно передбачати пропорційність, співмірність таких частин.

Кінцівка виступу має містити висновки з усього сказаного, виділити основну ідею, поставити завдання, закликати до певних дій (відповідно до виду публічного виступу і його мети).

Після докладного продумування плану і композиції оратор здійснює фіксацію майбутнього виступу на письмі. Зробити це можна по-різному:

1. написати повністю текст;

2. підготувати план-конспект, в якому визначити головні питання теми і фактичний матеріал до кожного з них;

3. обмежитися лише планом.

Вибір форми письмового запису залежить від самого оратора, від оцінки рівня своєї підготовленості.

Для того, щоб у записі можна було легко орієнтуватися, він повинен бути зорово виразним, з використанням легких для сприймання графічних позначок — підкреслень, дужок, виділення кольором тощо. Це дозволить оратору при потребі швидко знайти необхідний матеріал, а, отже, сприятиме його впевненості в собі під час виступу.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: