Ранні класифікації красномовства

Древня Греція розрізняла такі види риторики (красномовства): по-

літична чи дорадча промова, судова й урочиста, або епідейктична, про-

мови. Крім того, в ораторському мистецтві виділялось ще «надгробне

слово», присвячене пам’яті заслуженої особи, тому виголошення його

доручалось лише видатному або добре відомому оратору.

Навіть геніальний Аристотель у своїй «Риториці» не подав глибокої кла-

сифікації видів красномовства. Він розрізняв не види, а стилі заздалегідь на-

писаної і проголошуваної (вивченої напам’ять) промови. Вона точна, суха, без

афектів. І друга, не написана, а виголошена вільно,— творча, акторська.

Диференціював античне красномовство також Цицерон. У праці «Про

оратора» він писав, що «існують три роди красномовства», і зв’язував їх з ти-

пами самих ораторів: «Перш за все — оратори велемовні, з високою силою

думки, з урочистими виразами, рішучі... Другий рід — це оратори стримані

й проникливі, всьому повчають, все роз’яснюють. Між цими двома групами

(родами) є ще одна — середня, яка не використовує ні тонкої передбачли-

вості других, ні буйного натиску перших, хоч близька до обох».

Роди й види ораторського мистецтва сучасності розрізняються на осно-

ві ораторського монологу й ораторського діалогу.

Основні форми ораторського монологу: соціально-політичне красно-

мовство, парламентське красномовство, академічне, соціально-побутове,

судове, лекційно-пропагандистське, дипломатичне, військове, торговель-

не (рекламне), церковно-богословське (гомілетика).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: