Українські ритори XIX–XX ст.
Розвиток українського риторичного слова являє собою строкату кар-
тину. Валуєвський циркуляр 1863 р. загальмував його.
Проте життя висувало цікаві постаті, які повною мірою продемон-
стрували пробудження українського красномовства.
Г. Яхимович, видатний церковний і політичний оратор XIX ст., професор
богослов’я, львівський митрополит, посол до Віденського парламенту.
В історії української риторики він залишився як автор численних
проповідей.
Західна Україна, що перебувала тоді на правах культурно-національ-
ної автономії, запровадженої Віднем, сміливіше підносила українське
слово — тут воно не було заборонено, як в Російській імперії. Разом
з тим освічені західні українці вільно володіли німецькою та іншими
мовами Європи.
Достатньо пригадати блискучі виступи І. Франка в австрійському суді.
Серед представників тодішнього політичного красномовства виді-
ляється М. Міхновський, адвокат і політик, один із організаторів Укра-
їнської народної партії на рубежі XIX–XX ст. Написані ним для партії
«Програма» і «Десять заповідей» стали помітним явищем політичного
життя. Окрім того, відомий, як талановитий судовий оратор на полі-
тичних процесах.
Ось характерний публіцистичний пасаж М. Міхновського, в якому
він звинувачує українську інтелігенцію в постійній зраді інтересів влас-
ного народу. «А в історії української нації інтелігенція її раз у раз грала
ганебну й безсоромну роль. Зраджувала, інтригувала, але ніколи не слу-
жила своєму народові, ніколи не вживала своїх інтересів в інтересах ці-
лої нації. Чи можемо зрівняти війну, пошесть навіть з оцим масовим від-
ступництвом інтелігенції? І війна, і пошесті косять без розбору учених
і темних, бідних і багатих. Відступництво забрало цвіт нації — найкуль-
турнішу її верству».
58 Факультативний курс з української мови. Риторика
Провідний державний діяч М. Грушевський користувався особливим
авторитетом. Він — перший президент України, вчений і публіцист, ре-
форматор національної освіти, автор одинадцятитомної «Історії України-
Руси». М. Грушевський відомий як політичний оратор.
Тоталітарні режими трактували риторику як беззмістовну пишноту
вислову. Її перестають викладати у вузах і школах. Криза ця не торкну-
лася церковної риторики, хоча вона особливих висот не сягнула.
24. КОНСПЕКТ!!!
Закони риторики
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|