Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






З’ясуйте місце міфу в усній фольклорній традиції різних народів. Визначте відмінні ознаки міфу, казки, легенди.




У первісному суспільстві міфологія представляла основний спосіб розуміння світу. Міф висловлює світовідчуття і світорозуміння епохи його створення. Людині з самих ранніх часів доводилося осмислювати навколишній світ. Міфологія і виступає як найбільш рання, відповідна древньому і особливо первісного суспільству форма світосприйняття, розуміння світу і самого себе первісною людиною, як природа і самі суспільні форми, вже перероблені несвідомо-художнім способом народною фантазією, як початкова форма духовної культури людства. Те чи інше конкретне осмислення якого-небудь явища природи або суспільства спочатку залежало від конкретних природних, господарських та історичних умов та рівня соціального розвитку, при яких жили народи носії даної міфології. Крім того, окремі міфологічні сюжети могли перейматися одним народом в іншого, правда, ймовірно, тільки в тих випадках, коли запозичений міф отримував осмислене місце в житті та світогляді сприймає народу відповідно до його конкретними умовами життя і досягнутим їм рівнем розвитку. Але міфологія представляє собою своєрідну систему фантастичних уявлень про навколишнє людини природного і соціальної дійсності. Причини, за якими взагалі повинні були виникати міфи (тобто відповідь на питання, чому сприйняття світу первісною людиною мусить прийняти таку своєрідну і вигадливу форму, як міфотворчість), слід, мабуть, шукати в загальних для того рівня культурно- історичного розвитку особливості мислення. Світоглядний символізм міфу представляє його найважливішу рису. У будь-якому типовому міфі міфологічна подія відділена від "справжнього" часу якимсь великим проміжком часу: як правило, міфологічні розповіді відносяться до "стародавним часів", "початковим часам". Багато чого з написаного вище підводить нас до складного (і не має однозначного вирішення в науці) питання про співвідношення міфології та релігії. первісна міфологія, хоча і знаходилася у тісному зв'язку з релігією, аж ніяк до неї не зводиться. Будучи системою первісного світосприйняття, міфологія включала в себе як нерозчленованого, синтетичного єдності не тільки релігії, а йфілософії, політичних теорій, донаукових уявленні про світ і людину, а також в силу несвідомо-мистецького характеру міфотворчості, специфіки міфологічного мислення і "мови" (метафоричність, втілення загальних уявлень в чуттєво-конкретній формі, тобто образність) та різних форм мистецтва, перш за все словесного. Розглядаючи міфологію як історичний тип світогляду, слід також мати на увазі, що роль міфу в первісному суспільстві відрізнялася від її ролі у класових суспільствах. Перетворення деяких міфів в релігійні догмати, нова соціальна роль релігії (міфів) результат вже далеко зайшов історичного розвитку. На порозі класового суспільства в силу зміни типу світогляду, міфологія зазнає суттєвої трансформації.

Міф (від грец. Μύθος — казка, переказ, оповідь) або міт — оповідь про походження певних речей, явищ, світу, за участю надприродних істот — богів, демонів, і героїв. Міф є основою різних релігійних систем, фольклорних традицій, художньої творчості. Окремі міфи, які складають певну систему, утворюють міфологію того чи іншого народу, яка лежить в основі характерного для нього світогляду.

Міфи характерні як для первісних народів, що перебували або перебувають на стадії дораціонального, дофілософського і дорелігійного мислення, так і сучасної людини. Стосовно сучасних проявів міфів та їх наслідувань вживається термін «неоміф» або «псевдоміф». В новітніх дослідженнях міф часто розглядається як альтернатива науковому мисленню і невід'ємна складова сучасної культури.

Ка́зка — це вид художньої прози, що походить від народних переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажів, такі, як феї, гноми, велетні тощо. Слід відрізняти казку від байки.

Один з основних жанрів народної творчості, епічний, переважно прозаїчний твір чарівного, авантюрного чи побутового характеру усного походження з настановою на вигадку.

Леге́нда (лат. legenda — те, що слід прочитати) — жанр літератури і фольклору. Малосюжетна фантастична оповідь міфологічного, апокрифічного чи історико-героїчного змісту з обов'язковою спрямованістю на вірогідність зображуваних подій та специфікою побудови сюжету на основі своєрідних композиційних прийомів (метаморфози, антропоморфізації предметів, явищ природи тощо).

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных