Уточніть, чий образ був найпопулярнішим серед образів грецької міфології у сфері володіння словом. У чому, на Ваш погляд, виявлялась магічна сила його мистецтва?

Одним із найпопулярніших образів грецької міфології у сфері володіння чарами словесного впливу на людей, богів та природу був Орфей, син богині Калліопи та бога Еагра (варіант: Аполлона). Магічна сила його мистецтва виявлялася у чарівному співі, прекрасній музиці, натхненних молитвах, за допомогою яких він сприяв аргонавтам у їхньому нелегкому поході, бо втихомирював морські хвилі, заспокоював гнів могутнього Ідаса, переконував пса Аїду Кербера, Еріній та Персефону повернути на землю кохану Евриді-ку. Трагічну смерть Орфея від вакханок оплакують зачаровані його співом, голосом та талантом птахи, звірі, ліси, каміння, дерева... Легенда про Орфея довгі роки надихає митців-нащадків на відтворення його образу у різних жанрах мистецтва. Цей повноводний потік любові невичерпний!

Разом із Орфеєм одним із батьків епічної поезії, «солодкомовності» у греків вважався Фамірід (Тамірис, Тамір), який був фракійським співцем, сином обдарованого музики й німфи. Це був надзвичайно гарний юнак, який майстерно грав на кіфарі, був переможцем на Піфійських іграх. Але юнака згубили гордість та марнослав'я: він кинув виклик Музам у досить грубій формі, пообіцявши їм у разі програшу віддати все, чого вони тільки забажають. Розлючені Музи-переможниці відняли в необачного Фаміріда найдорожче: вони осліпили його, позбавили голосу й уміння грати на кіфарі...

3. З’ясуйте, які постаті були персоніфікацією мовлення в давньоіндійській “Рігведі”. Назвіть сфери їх впливу.

Веди — найдавніша пам’ятка індійської літератури. Веди датуються приблизно II тисячоліттям до н. д. Слово веда означає «знання» і походить від санскритського кореня vid, звідки слов’янське відати, знати. Арійські племена — буквально «благородні» —прийшли в Індію, за різними версіями, з Ірану (звідси стародавня назва цієї країни — Аріяна), або ж із півдня Східної Європи чи з Прибалтики. На жаль, археологам не вдалося віднайти пам’ятки матеріальної культури аріїв. Проте є Веди — їхня літературна спадщина, яка багато віків існувала в усній формі. Записано їх у X—VIII століттях до н. д. у школах жерців.

Збірки Вед — самхіти — обов’язково вміщують чотири Веди: «Рігведа» («Веда гімнів»), «Самаведа» («Веда піснеспівів»), «Яджурведа» («Веда жертовних формул»), «Атхарваведа» («Веда заклинань»).

«Рігведа» — найдавніша і найзначніша з Вед. Це збірка релігійних гімнів, що виникли серед арійських племен у період їх переселення в Індію. Остаточного оформлення «Рігведа» набула в X столітті до н. д. «Рігведа» об’єднує 1028 гімнів, які складають десять книг.

Гімни присвячувалися богам. Давньоіндійські боги спочатку уособлювали лише сили природи, пізніше — також суспільні сили.

Головні давньоіндійські боги. Найпопулярніший із богів — громовержець Індра, який переміг сили зла і поклав початок миру. Індра — раджа, цар ведійських богів, героїчний і завзятий; він — і бог грози, і бог битви, але насамперед свавільний правитель. Бог Агні уособлює і священний, і домашній вогонь, і таким чином пов’язує небо і землю, передаючи кинуті у вогонь жертвоприношення небесним богам. У гімнах «Рігведи»

цей бог постає в образі вогнистово- лосого воїна на блискучій колісниці, запряженій полум’яно-рудими кіньми під стягом із диму. Агні присвячено понад 200 гімнів. Гімн до Агні відкриває першу книгу «Рігведи». Рання Зоря (індійська Ушас) — найяскравіша з усіх ведійських богинь: вона їздить чудовою колісницею з двома красенями братами-близнюками, які уособлюють дві зірки — досвітню та вечірню. Бог сонця Сур’я — джерело світла, достатку, здоров’я. Його чоло осяває німб із промінням. Бог виїжджає повозом, у який запряжено сім коней (днів тижня).

Спілкування людини з богами відкрите й вільне. У «Рігве- ді» люди говорять з богами як рівні з рівними. Немає страху перед грізним богом-месником, немає і проявів безтямної віри. Найдавніші гімни Вед — жертвоспіви, якими жерці ведійських арійців, ще не знаючи храмів, на буйних жертовних святах закликали своїх богів. А ті, на конях, у колісницях приїздили покуштувати пожертви — масла, м’яса і п’янкого соку Соми, який давав їм божественну силу. У «Рігведі» Сомою називалась рослина, з якої робили чудовий напій; частину його зливали на вівтар, а частину випивали учасники обряду. Пізніше Сома — бог священного напою — став символом усякої духовної культури і творчості.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: