Схарактеризуйте образи сирен у давній міфології. У чому виявлялась їх магічна сила?

Сирени (за грецькою міфологією) — демонічні істоти, морські Музи, що втілювали собою брехливу, але чарівну морську поверхню, під якою ховаються гострі кручі або мілина. Сирени були народжені річковим Богом Ахелоєм і Музами: Терпсіхорою, Калліопою (Аполлоній Родоський), Мельпоменою або донькою Стеропа (Аполлодор). Батьком Сирен також вважали морського Бога Форкіса, а матір’ю Гею. За Гомером, Сирен було дві. Пізніше називали трьох Сирен, імена яких були Пейсиноя, Аглаофа і Тельксіепея або Парфенопа, Лігея і Левкосія. У грецькій традиції вважається, що на демонів Сирен перетворила Деметра за те, що вони не прийшли на допомогу Персефоні, коли її викрадав Аїд. Деякі грецькі автори стверджують, що це зробила Афродіта за те, що вони нехтували коханням. Одного дня Сирени викликали на змагання в співі Муз. Музи, що отримали перемогу, вищипнули у них пір’я і носили їх як прикрасу, тому Сирени не могли літати. Вони жили на острові, усіяному кістками і висохлою шкірою жертв їх солодкоголосого співу.

Перші згадки про Сирен є в гомерівській «Одіссеї». Вони мешкали на заході, на острові між землею Цирцеї і Сціллою, і тут, сидячи на квітучому прибережному лузі, чарівними піснями заманювали подорожніх, що пливли мимо, які, забувши все на світі, підпливали до чарівного острова і гинули разом із кораблями. Лише завдяки застереженню Цирцеї, Одіссей уникнув підступних Сирен. Він наказав прив’язати себе до щогли корабля і звелів залити воском вуха своїх товаришів (Гомер, «Одіссея»). У післягомерівських оповідях (наприклад, в «Аргонавтиці» Аполлонія Родоського) Сирени зображалися дівами дивної краси, з чарівним голосом. Звуками своїх пісень вони усипляли подорожніх, а згодом роздирали їх на частини і пожирали. Коли аргонавти пливли мимо острова Сирен, Орфей заглушив їх голоси своїм співом і грою на лірі. Один із аргонавтів Бут кинувся на їх заклик у море, але був врятований Афродітою, що поселила його в Лілібеї (Аполлоній Родоський). У післягомерівських міфах Сирени представлялися в образі крилатих дів, або жінок з риб’ячим хвостом, або з пташиним тілом і курячими ногами. Цей останній атрибут вони отримали на власне прохання, аби їм було легко розшукувати по морях і островах їх зниклу подругу Персефону, після того, як її марно шукали на землі.

Сиренам було передбачене, що вони загинуть, коли хто-небудь із подорожніх пройде мимо їх острова, не піддавшись спокусі. Тому, коли мимо них проплив корабель Одіссея, вони кинулися в море і звернулися в кручі. Пізні античні автори визначали місцезнаходження острова Сирен біля Сицилії і називали як таке або сицилійський мис Пелор, або Капрею, або острів Анфемузу. Сирен зближували з гарпіями і керами. Вони сприймалися навіть як Музи іншого світу, їх змальовували на надгробних пам’ятниках. У класичній античності дикі хтонічні Сирени перетворилися на солодкоголосих мудрих Сирен, кожна з яких розташовувалася на одній із восьми небесних сфер світового веретена Богині Ананке, створюючи своїм співом величаву гармонію космосу (Платон). У давньоіталійському місті Сурренто існував храм Сирен. Біля Неаполя показували гробницю Сирени Парфенопи.

У грецькій міфології відомі сирени — напівптахи, напівжінки, які успадкували від батька Ахелая дику стихійність, а від матері — музи трагедії Мельпомени — божественний голос. Вони мешкали на скелях безлюдного острова, всіяного кістками й висохлою шкірою їхніх жертв, яких сирени заманювали магічним, зачаровуючим співом. Виникає чисто риторичне запитання: якою ж силою краси й дієвості були наділені ці міфічні істоти, перед божественною піснею яких не могли встояти мужні й хоробрі мореплавці, які пройшли безліч випробувань достойно, та лише на цій землі знайшли свою неминучу смерть — загибель? Красномовним є й той факт, що легендарний Одіссей, пропливаючи повз ці небезпечні острови, прив'язував себе до щогли корабля й заливав воском вуха своїм товаришам.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: