Види контольних груп

Контрольна група це група випробовуваних в експерименті, діяльність яких проходить без впливу експериментального чинника. За умовами діяльності група контрольна не відрізняється від експериментальної групи, яка підлягає впливу експериментального чинника гіпотетичної причини певних змін у соціальній діяльності. Якщо в експериментальній групі спостерігаються зміни в діяльності, а в групі контрольної немає, то гіпотеза вважається доведеною. Вирівнювання складу експериментальної групи та групи контрольної, а також ситуацій їх діяльності - дуже складне завдання. Досягти повної подібності груп і зовнішніх умов діяльності в соціальних експериментах практично не вдається. Вироблений ряд прийомів вирівнювання складу експериментальної і контрольної групи.

1. Попарні відбір (точкове вирівнювання) полягає в тому, що кожному члену експериментальної групи знаходять подібний член групи контрольної на основі комбінації ознак, виділених як істотні. Якщо істотних для даного експерименту ознак багато, цей прийом складання груп дуже складний і в реальних експериментах важко застосуємо. У уявних експериментах більше можливостей його застосування, але і тут він вимагає великої кількості індивідів, з яких формуються експериментальна і контрольна групи. До того ж втрачається репрезентативність груп щодо генеральної сукупності.

2. Частотне вирівнювання передбачає зіставлення експериментальної та контрольної груп в цілому по процентному розподілу чи середнім значенням істотних ознак. Недоліком цього прийому є небезпека неоднакових сполучень ознак, які (кожен окремо) неоднаково розподіляються в розглянутих групах.

3. Вирівнювання за квотою означає побудову однаковою як для генеральної сукупності, так і для обох груп моделі розподілу ознак (як окремих ознак, так і їх комбінацій) і формування груп за цією моделлю. Даний прийом складання груп дозволяє подолати недоліки вищеописаних прийомів, але по своєму практичному застосуванню може все ж виявитися занадто складним.

4. Випадкове розподіл (рандомізація) проводиться за правилами імовірнісного відбору. Цей прийом вважається самим надійним, тому що процедури випадкових вибірок детально розроблені.

5. Сполучення різних прийомів забезпечують надійність вирівнювання груп і при невеликих вибірках. При поєднанні частотного розподілу з рандомізації беруться списки груп, складених вирівнюванням частотних розподілів, а потім ці групи переформіруются за допомогою прийомів імовірнісного відбору. Якщо при першому вирівнюванні упускав який-небудь істотний чинник, то передбачається, що люди, яким він властивий, з приблизно однаковою ймовірністю потраплять в обидві групи.

Поєднання рандомізації і квотного відбору полягає в тому, що складені в основі випадкового відбору списки груп коригуються на основі моделі розподілу істотних ознак у генеральній сукупності. Цей прийом забезпечує подібність і репрезентативність груп випробовуваних і при невеликих вибірках.

5.Факторні експериментальні плани. Плани для 2х експериментальних змінних (плани типу LXM) планування методом латинського та греко - латинського квадрату. Ротаційне планування.

Особливості факторних експериментальних планів

Факторні експериментальні плани- це плани де досліджують вплив кількох незалежних змінних(факторів)на одну залежну.

Гіпотеза факторного експериментального плану записується так – Якщо А,В то С,

Де А і В- незалежні змінні, С – залежна.

Факторні експериментальні плани досліджують окремий вплив кожної незалежної змінної на залежну,та їх сокупний вплив на залежну.

Такі плани ще називають комплексні.

План типу L на M – це план для двох незалежних змінних.

L на M

2 на 2- дві незалежні змінні з двома впливами кожна

2 на 3- план для двох незалежних змінних,перша з яких має 2 рівні впливу,а друга 3.

2 на 4- план для двох незалежних змінних,перша з яких має 2 рівні впливу,а друга 4.

3 на 3- план для двох незалежних змінних з трьома рівнями впливу кожна.

5 на 5 - план для двох незалежних змінних з п’ятьма рівнями впливу кожна.

4 на 8 - для двох незалежних змінних,перша з яких має 4 рівні впливу,а друга 8.

План 2 на 2

L- слово,малюнок

Тут є 4 експериментальні групи

План 2 на 3

Тут є 6 експериментальних груп.

Кількість груп залежить від кількості рівнів незалежної змінної.

Плани типу L на M на N або план для трьох незалежних змінних з кількома рівнями впливу.

Найбільш поширеним є планування методом латинського квадрату. Це план 3 на 3 на 3.

L=L1 L2 L3

M=M1 M2 M3

N=A B C

Якщо буде 2 на 2 на 2,то замість С буде 0 в квадраті.

Які упови потрібні щоб краще плавати.

L1=18градусів,23,28

M=1.5м,2м,2.5м

N=чоловіки,жінки,ч+ж

А В С

Греколатинський квадрат, планування типу L на M на N на K

Використання 4 незалежних змінних ускладнює роботу,важко контролювати взаємовплив такої кількості змінних,тому 4 змінну використовують як основну додаткову змінну у планах 3 на 3 на 3.Четверту незалежну змінну прив’язують до третьої.

Альфа,Бета,Гама-може бути стат,ріст.

L=L1 L2 L3

M=M1 M2 M3

N= A B C

K= Альфа,Бета,Гама

Наприклад

L1-природнє

L- освітлення L2-штучне

L3-свічки

М1-світлі

М-колір стін М2-інтенсивні кольори

М3-темні

А-малий

N- розмір групи В-середній

С-Великий

Альфа- жінки

К Бета-чоловіки

Гама-змішані групи

Ротаційне планування або всі групи всі впливи

В основі ротаційного планування лежить планування методом латинського квадрату де в якості одніє змінної виступають групи.Третя змінна позначається у.

3 класи і який спосіб буде ефективніший для вивчення анг.мови.

Х1-мультфільм

Х2-мультфільм+переклад

Х3-фільм з перекладом

У1-зошити

У2-замальовки

У3-відеозошит

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: