Гра та її роль у розвитку дитини

Гра - складне соціально-психічне явище вже тому, що це невікове явище, а особистісне. Потреба особистості в грі і здатністьвключатися в гру характеризується особливим баченням світу і не пов'язані звіком людини. Однак прагнення до гри дорослих і дітей маютьрізні психологічні підстави.

Чому ж люди, дорослішає, перестають грати?

Потреба в грі, ймовірно, залежить від творчих можливостейособистості. Адже творчість обов'язково пов'язано з переживанням радості відсамого процесу діяльності. У роботах Л.С. Виготського показана віковатенденція до зниження стихійно виникають ігор.

Як правило, у дітей до підліткового віку згортається інтерес дотворчості, підліток починає критично ставитися до нього.

«Таке ж згортання дитячої фантазії ми бачимо в тому, що у дитинипропадає інтерес до наївним ігор більш раннього дитинства». (8,32)

Однак ряд авторів (Д. Н. Узнадзе, Н. П. Анікєєва, О. С. Газман)вказують, що отримання задоволення, радості, позитивних емоцій такожє однією із спонукальних сил, які породжують гру.

Дорослий чоловік, який вже зробив вибір одного з можливихжиттєвих шляхів, живе у сфері вузького каналу воронки, а гра дозволяє йомув умовному плані відчути інші можливі варіанти життя, невикористані в реальному плані.

Уміння людей входити в гру впливає на емоційну атмосферу спілкування,створює настрій оточуючим. Гра - це складне соціально-психологічнеявище, при досить усвідомленому відношенні вона стає засобомстресового контролю, самооновлення, самовдосконалення, подоланнявнутрішнього конфлікту, а також стимулювання піднесеного настрою.

Чому ж цим засобом так рідко користуються дорослі?

Чому гра вважається перевагою дитинства?

Як вже зазначалося вище, гра - це, перш за все, процес творчий,

Але у багатьох складається стереотип, що творчість - доля обраних, але
Л.С. Виготський у своїй праці «Уява і творчість в дитячомувіці», спростовує цю думку. Якщо розуміти творчість: «якнеобхідна умова існування, і все, що виходить за межі рутини, ів чому полягає хоч йота нового, все одно чи буде це створене... будь -небудь річчю зовнішнього світу або відомим побудовою розуму або почуття...». Телегко помітити, що творчі процеси виявляються у всій силі, як усамому ранньому дитинстві, так і у дорослих людей. (8,40)

З віком люди отримують масу можливостей впливати на світ, утой час як у дитинстві гра - домінуючий спосіб в силу недостатньоїрозвиненості, «дорослих» способів пізнання і дії.

Але головне, мабуть, в наступному. З дитинства люди звикли чути:
«Вистачити грати, пора зайнятися справою». З дитинства ліпиться жорсткий стереотип:гра - це те, що несерйозно. Гра ототожнюється з тим, що
«Легковажно», що «розвага». І дорослі люди компенсують відсутністьігри багатозначними хобі, зануренням у споглядання телевізійнихпрограм, іграми за правилами (шахи, карти), спортивним «хворий» і т.п.

І ще одна важлива причина. Гра (як зовнішня, так і внутрішня)вимагає певних душевних зусиль. Компенсуючі гру заняття іінтереси більш легкі для відчуття.

Тим часом, вже давно виявлено, що гра не являє собою чогосьабо випадкового, вона незмінно виникає на всіх стадіях культурного життяу самих різних народів і представляє фатальна і природнуособливість людської природи.

Значення гри в соціалізації особистості дитини визначається тим, щодитяча гра розглядається як форма включення дитини у світлюдських дій і відносин. Гра, яка виникає на такому щаблірозвитку, коли високорозвинені форми праці роблять неможливимбезпосередню участь в ньому дитини, тоді як умови вихованняформують у нього прагнення до спільної діяльності і життя з дорослим.

Процес соціалізації є нерозривна єдність з природноюпотребою дитячого організму - розвитку, які здійснюються через гру. Граза своїм походженням і змістом соціальна.

«Гра-ця така діяльність, у якій відтворюються соціальнівідносини між людьми поза умов безпосередньо утилітарноюдіяльності».

Принципи ігрового спілкування, що забезпечують саморозвиток особистостінаступні:

1.Самоцельность і самоцінність. Суть гри в її процесі, а не впродуктовому результаті, який якщо і може мати місце у грі те, якартефакт, в плані гри не передбачений і необов'язковий.

2.Основні мотив вступу до ігрове спілкування-потреба людини неяк біологічної та соціальної істоти, а як істоти культурного.
Гра в цьому ключі виробляє механізми саморозвитку. Людина в гріосягає свої життєві смисли, долучається до вищих життєвих цінностейколективу.

3.Добровольность. Ролі в грі не призначаються, а вибираються самимиграють, виробляються в процесі гри.

4.У гри своя особлива просторово-часова організація. Граштучна, ідеальна, оскільки умовна. У неї є свої правила, своїролі, вої сюжет, ВОІ ігрові завдання. Поза правил гра безглузда.

5.Ігра завжди конкретна, ситуативна, унікальна, неповторна.

6.Трехплановость. Кожен учасник гри поєднує в собі одночасножиттєву позицію, соціальну функцію і ігрову роль. Остання задаєтьсяумовами гри. Соціальна функція дана суб'єкту як члену певноїсоціуму (кожен об'єкт в цьому разі функціонер). Життєва позиція ніким інічим не задається, а виробляється особисто кожним суб'єктом.

Звісно, жоден з наведених принципів ігрового спілкування не
«Працює» ізольовано від інших.

Особливе значення мають рольові ігри. У їх застосуваннях здійснюютьсятакі підходи: психологічна теорія гри і соціально-психологічнатеорія рольової поведінки.

Структурною одиницею гри є роль. Рольові ігри в центрі ставлятьособистісний підхід, психологію міжособистісних відносин. Об'єктом увагиігрових ситуацій рольового характеру є дозвіл психологічнихконфліктів, оціночне ставлення до себе і оточуючих, мотивація вчинків іт.д.

В якості основних одиниць ігри виділяють також уявну ситуацію, сюжет ізміст, тому що саме цих пакетів в значній мірі належатьрегулюючі функції.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: