Вивчення пам’яті у школярів.

Розпочинаючи навчання в школі, діти вже спроможні довільно запам'ятовувати. Однак ця спроможність у них ще слабо розвинута. Тому вчителеві треба особливу увагу приділяти тому, щоб молодші школярі вміли довільно запам'ятовувати навчальний матеріал.

Продуктивність довільного запам'ятовування пов'язана з розумовою активністю школяра, з тим, як він розуміє завдання, що постають перед ним у процесі засвоєння знань. Відповідно до завдань запам'ятовування добираються і використовуються найбільш раціональні прийоми запам'ятовування. В одних випадках школяр повинен запам'ятовувати матеріал якомога точніше, дослівно. Так треба запам'ятовувати правила, означення, вірші, де потрібне точне запам'ятовування, дослівне заучування. В інших випадках завдання запам'ятовування полягає в тому, щоб відтворити зміст своїми словами. Це звичайно стосується такого обширного матеріалу, як літературний, історичний.

Як показують спостереження і спеціальні психологічні дослідження, молодші школярі не можуть самостійно вибирати в кожному окремому випадку необхідні прийоми та способи засвоєння навчального матеріалу. Даючи урок додому, завжди треба вказувати учням прийоми, за допомогою яких вони можуть найправильніше й найдоцільніше виконати завдання.

Діти молодшого шкільного віку часто дослівно запам'ятовують і відтворюють весь навчальний матеріал. Це пояснюється тим, що вони не вміють користуватися різними прийомами запам'ятовування. Весь процес заучування в дітей проходить одноманітно — вони читають матеріал кілька разів підряд, поки він не запам'ятається. Таке спрямування на дослівне запам'ятовування, якщо його вчасно не припинити, поступово перетворюється на звичку взагалі все запам'ятовувати буквально.

Дослівність запам'ятовування в учнів початкової школи, особливо в І—II класах, пояснюється тим, що діти вивчають і заучують найчастіше матеріал дуже стислий і компактний. Через те, що відтворювати своїми словами такий матеріал першокласники ще не вміють, вони мимоволі запам'ятовують його дослівно. Прагнення молодших школярів дослівно відтворити матеріал пояснюється ще й тим, що діти, не володіючи розгорнутою мовою, не можуть вільно, своїми словами викладати зміст запам'ятовуваного матеріалу. Боячись допустити неточність і викривлення при відтворенні, молодші школярі вдаються до дослівного запам'ятовування.

Відтворення своїми словами змісту навчального матеріалу залежить від розуміння його смислу в процесі заучування. Проте щоб зрозуміти те, що запам'ятовується, треба оволодіти прийомами осмисленого запам'ятовування. Одним з прийомів осмисленого запам'ятовування, як зазначалось, є смислове групування матеріалу в процесі запам'ятовування. Залежно від характеру матеріалу смислове групування здійснюється по-різному.

Психологічні дослідження показали, що якщо молодші школярі при запам'ятовуванні розрізненого матеріалу в окремих випадках і вдаються до смислового групування, то, як правило, при запам'ятовуванні зв'язних текстів вони цього прийому не використовують. Зокрема, в школярів II класу не спостерігалось жодного випадку групування матеріалу за смислом. Це пов'язано з тим, що учні початкових класів ще погано вміють аналізувати будь-який текст, навчальний матеріал. Молодші школярі, членуючи текст на частини, не вміють виділяти істотне і головне в кожній частині й тому відтворюють її зміст повністю. Для них легше дослівно відтворити прочитане, ніж виділити суттєві думки й коротко сформулювати заголовки частин.

Дослідження показали, що формування вміння групувати матеріал, складати план тексту і заголовки до кожної частини проходить три етапи. На першому етапі учні вичленовують лише окремі слова, що означають діючих осіб або предмети, про які розповідається в тексті. Наприклад, розбиваючи на частини оповідання Л. М. Толстого «Кошеня», діти підбирали до них такі заголовки: «Кішка», «Кошенята». На другому етапі відображується хід подій, описаних в оповіданні. Відповідно до цього змінюється зміст заголовків плану того самого тексту: «Вася і Катя пішли до школи», «Катя принесла молока кішці» і т. д. Третій етап характеризується чіткішим членуванням тексту на смислові одиниці й більш високим рівнем узагальнення: «Кішка загубилась», «Кішка знайшлася» і т. д.

Смислове групування запам'ятовуваного матеріалу відбувається по-різному, залежно від характеру матеріалу. Коли текст має чітку структуру, а головні й суттєві думки сформульовані в самому тексті, то навіть учні І класу можуть розбивати текст на частини і складати план. Якщо ж текст не має чіткої структури, головне і суттєве не сформульовано в тексті, то смислове групування провести важко. Учні повинні самі вичленувати в тексті головні думки й своїми словами сформулювати заголовки плану. Такий матеріал групувати за смислом школярі можуть вже з III класу.

Встановлено, що коли учнів спеціально навчати смислового групування тексту, як прийому запам'ятовування, то навіть учні І класу успішно справляються з цим завданням. Коли такого навчання немає, осмислено запам'ятовувати не вміють не тільки молодші школярі, а й учні більш старших класів.

Другим прийомом, що сприяє розвитку осмисленого запам'ятовування, є співвіднесення, зв'язування нового матеріалу із засвоєним раніше. Завдяки цьому прийому нові знання засвоюються свідомо, у відповідній послідовності й системі. Однак без допомоги вчителя молодші школярі самостійно не справляються з таким завданням.

Оволодіння прийомами осмисленого запам'ятовування відбувається найуспішніше в тих випадках, коли молодші школярі при вивченні предмета використовують наочні посібники: моделі, малюнки, схеми і т. д.

Важливо виховувати в дітей настанову на тривале збереження в пам'яті навчального матеріалу. Виховання настанови на міцніше запам'ятовування пов'язане з постійною і систематичною перевіркою знань не тільки з виучуваного в даний момент матеріалу, а й з того матеріалу, який вивчався раніше.

Продуктивність пам'яті залежить від ступеня розвитку самоконтролю у молодших школярів, від уміння перевіряти себе, перевіряти, наскільки повно й точно збереглося в пам'яті те, що заучувалось.

Відповідно до загального розвитку особливості самоконтроль при запам'ятовуванні і відтворенні в учнів І—II класів істотно відрізняється від самоконтролю в школярів третіх класів. В учнів І—II класів самоконтроль розвинутий дуже слабо, і вони, як правило, не вдаються до нього в процесі запам'ятовування. Досвідчені вчителі, що працюють у початкових класах, добре знають, що учнів І—II класів особливо ретельно треба перевіряти, не довіряючи їхньому самостійному контролю. Про недостатній розвиток самоконтролю молодших школярів свідчать часті прохання до старших перевірити, як вивчено задані уроки. Діти не тільки не вміють себе перевіряти, а часто й не розуміють, вивчили заданий урок чи ні.

У тих випадках, коли школярі І—II класів удаються до самоконтролю при заучуванні, вони звертають свою увагу при самоперевірці тільки на повноту запам'ятовування, на те, щоб нічого не пропустити. Коли ж їх запитують на уроках, з'ясовується, що дуже часто вони не можуть розповісти те, що заучували вдома. Діти цілком щиро запевняють учителя в тому, що старались, багато читали, довго вчили.

В учнів третіх класів є істотні якісні зрушення в розвитку самоконтролю. Протягом трьох років навчання школярі поступово оволодівають необхідними вміннями, навичками й прийомами самоконтролю засвоєння знань. Самоперевірка при запам'ятовуванні в школярів третіх класів набуває все активнішого й свідомішого характеру.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: