Підходи до вивчення релігії

Оскільки релігія – це явище багатогранне, яке торкається різних аспектів життя людини, її слід вивчати, використовуючи декілька підходів. Історично виділилося кілька методологічних підходів. Розглянемо їх.

Теологічний підхід – релігія розглядається як явище метафізичної реальності. Суть теологічної (богословської) концепції релігії зводиться до самовиявлення Бога в світі і зв’язку людини з Ним. В цій концепції постулюється існування Бога.

Філософсько-теологічна концепція релігії за своєю суттю мало чим відрізняється від теологічної, однак тут використовується більш складна термінологія і аргументації. Поняття Бога замінюється поняттями Трансцендентне, Абсолют, Абсолютна ідея, Універсальна воля та ін. Але так чи інакше духовне начало є причиною існування і розвитку світу, а також причиною існування релігії. Відмінність полягає в тому, що теологічні концепції апелюють в основному до Св.Письма, а філософсько-теологічні прагнуть використовувати сучасні уявлення про релігію.

Історичний підхід – релігія вивчається як конкретний історичний феномен, пов’язаний з часом і місцем свого існування і який стоїть поряд з іншими ідеологічними формами даного суспільства, такими як філософія, політика, культура та ін.

Психологічний підхід – релігія розглядається як один із проявів, а іноді як наслідок психічного життя особистості. Найбільш відомі вчені в рамках цього підходу – Фрейд і Юнг.

Соціологічний підхід – релігія вивчається як соціальний феномен. Представники Дюркгейм і Вебер, перший з яких висунув концепцію про обожнення суспільством самого себе в релігії, а інший розвинув теорію впливу релігії на соціальні і економічні відносини.

Натуралістичний підхід входить своїм коріння в давність і має досить багато варіантів. Головний з них зводиться до того, що всі релігії виникли з невміння людини пояснювати великі сили природи, які викликали у неї страх. Вперше ця концепція була сформульована Демокрітом, а потім неодноразово відтворювалася. Пізніше, вкінці ХVІІІ століття появляється астрально-міфологічне трактування релігії, а також міфологічні і епічні герої є олицетворінням тих чи інших астрономічних об’єктів, перш за все зірок, сузір’їв, сонця, планет та ін.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: