Структура психології релігії

Психологія релігії – складне і багатогранне явище. Суттєва відмінність її від інших дисциплін полягає в тому, що її предмет має багаторівневу структуру. Можна виділити такі рівні психології релігії:

1) загальнотеоретичний рівень – включає вирішення питання про походження, сутність релігії, структуру, зміст і функції релігійної свідомості, досліджує релігійні почуття та ін.

2) Другий рівень складають соціально-психологічні теорії типології віруючих. Представники цього напряму розглядають динаміку становлення релігійності в процесі розвитку індивіда, поведінку в різних статево-вікових групах, залежність релігійності від соціального статусу і соціальної орієнтації.

3) Релігійна психопатологія досліджує різноманітні психопатологічні форми релігійної свідомості. Вона тісно пов’язана з проблемами психіатрії, психотерапії, кримінальної психології. Якщо переживання релігійного стану веде до деградації (фізичної, соціальної, професійної, інтелектуальної) особистості, то його слід віднести до патологічних. Якщо ж такої деградації не спостерігається, а навпаки, даний досвід стимулює творчі потенції людини, відкриває нові духовні орієнтири, то він не є психопатологічним.

4) Психофізіологічні процеси у свідомості віруючих людей. При цьому розрізняють 2 питання: питання про існування фізіологічних основ релігійних вірувань та переживань і питання про те, чи існують у мозку такі фізіологічні структури, центри та процеси, які є суто специфічними для віруючих.

5) Прикладна психологія релігії. До її компетенції належать питання релігійної педагогіки, пасторської психології, релігійної психотерапії. Значну увагу приділяють сьогодні пастирській психології. Пасторська психологія, ґрунтуючись на знаннях законів психіки, розробляє ефективні методи впливу на віруючих. Досить поширеним є впровадження релігії в медичну і психіатричну практику, особливо в США. На думку Г. Оллпорта, те, що потрібно будь-якому хворому, це підтримка його винятковості, відчуття того, що вселенський дух розуміє його проблеми і приймає його самого. Релігійна психотерапія полягає в тому, що священнослужитель (у багатьох країнах священик є штатною одиницею всіх психіатричних лікарень), організовуючи для хворих служби, розмовляючи з ними і сповідуючи їх, тим самим стимулює у них відтворення соціальних зв’язків, відвертає увагу від душевної скрути, формує позитивний і цілісний погляд на світ.

Методи дослідження психології релігії:

1) загально філософські методи (діалектика, позитивістський підхід, прагматичний підхід тощо);

2) загальнонаукові методи (метод системного аналізу, аналіз і синтез та ін.);

3) соціально-психологічні методи.

Контрольні запитання та завдання

1. Відомо, що сучасний стан характеризується посиленим інтересом до релігії. Чим можна це пояснити?

2. Обґрунтуйте взаємозв’язок релігії і психічного життя.

3. Які визначення релігії вам відомі? Чи є вони повними з об’єктивної точки зору?

4. Як психологія розглядає релігію?

5. В чому полягає відмінність між поняттями „релігія” та „релігійність”?

6. Які підходи до вивчення релігії існують в сучасній науці?

7. Назвіть основні родові ознаки релігійної системи за А.Сафроновим. Чи згідні ви з такими ознаками?

8. Які задачі та проблемні питання вирішує психологія релігії?

9. Що є предметом вивчення психології релігії?

10. Психологія релігії – складна і багатогранна галузь знань. Які галузі психології релігії виділяють?

11. В чому полягає відмінність між психологією релігії і релігійною психологією?

12. За допомогою яких методів дослідження вивчається релігія?

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: