ЗМІНЕНІ СТАНИ СВІДОМОСТІ В СИСТЕМІ РЕЛІГІЙНОГО ДОСВІДУ

Ø Класифікація змінених станів свідомості. Проблема визначення понять містика і містичний досвід. Стан впевненості. Зміна емоційних станів. Зміна сприйняття світу. Зміна вольового самоконтролю. Зміна самосвідомості і само ідентичності особистості.

Ø Методи досягнення змінених станів свідомості у релігійній практиці. Медитативні практики. Психосоматичні методи. Дихальні практики. Використання психоактивних речовин.

Ø Харизматичні системи в контексті сучасної культури. Поняття харизма. Групові практики досягнення змінених станів свідомості. Змінені стани свідомості харизматичних особистостей. Психологічні механізми досягнення змінених станів. Інтеграція. Маргіналізація. Сакралізація. Псевдо інтеграція.

Ø Змінені стани свідомості в сучасній культурі. Соціокультурна функція змінених станів свідомості.

Здатність до переживання змінених станів свідомості (далі ЗСС) є одним з осноположних властивостей людської психіки, а відповідна потреба – одною з базових потреб людини.

Дослідження різних культур показали, що 90% з дек.сот. різних суспільств (переважно первісних) узаконили декілька ЗСС.

Американський психолог Е Вейл прийшов до висновку, що “бажання періодично змінювати стан свідомості є нормальним вродженим нахилом, аналогічний голоду або сексуальному потягу”.

Практично всі релігійні системи включають опис ЗСС. Водночас одним з найменш вивчених питань психології реілгії є питання ролі і сутності ЗСС в релігійному житті.

Перші дослідники ЗСС (медитаційні і йогічні практики) вважають, що всі ЗСС більш-менш однакові. Однак це не так.

Наприклад, є стани, коли зникає реакція на будь-які зовнішні подразники (йога); деякі практики (дзенські саторі) ведуть до стану єдності, коли зникає відчуття поділу себе та світу; в інших зникають всі об’єкти або явища (буддистська нірвана).

До недавнього часу багато з цих станів на Заході вважалися патологічними. В європейській культурі визнавася лише обмежений набір станів свідомості – бадьорість, сон, стан інтоксикації.

Вивчення ЗСС ускладнювалось ще й тим, що більшість вчених не мали власного досвіду ЗСС, а містики і релігійні діячі не спішили ділитися своїм досвідом. Лише з появою трансперсональних досліджень, було доказано, що деякі ЗСС сприятливо впливають на психіку людини.

Оскільки існує широкий спектр ЗСС, виникає декілька запитань:

– Яка роль ЗСС в системі релігійного досвіду?

– Класифікація ЗСС і методів їх досягнення.

– Які стани свідомості є корисними, а які небезпечними і деструктивними?

Короткочасові, але дуже сильні переживання, які дозволяють віруючому принципово по-іншому побачити світ, в багатьох релігійних і містичних традиціях були ключовим моментом в подальшому релігійному розвитку людини. У східній традиції цей стан характеризувався як просвітлення, в містичних – посвята, в християнських (особливо протестантизмі) – звернення (навернення).

Важливість даного стану полягає в тому, що в пам’яті він залишився в якості містичного досвіду, на який в майбутньому опирається віра і релігійні почуття людини.

У.Джеймс в праці “Багатозначність рілігійного досвіду” описує додаткові ознаки, які супроводжують подібний стан і зберігаються як елементи містичного досвіду:

– звільнення від стану пригнічення. Впевненість в тому, що в кінці-кінців все буде якщо не добре, то принаймні правильно;

– поява відчуття пізнання невідомих до цього істин; причому пізнання носить форму не логічного, а необумовленого знання – інсайту.

– відчуття того, що світ піддається якимсь об’єктивним змінам.

Три вищеназвані ознаки Джеймс назвав станом впевненості, який супроводжує людину протягом всього життя, підкріплюючи її віру. Слід відмітити, що власний містичний досвід і стан впевненості слугують джерелом релігійного почуття не тільки для людини, що це пережила, але і для її оточення або послідовників, створюючи необхідну харизму. Цей стан впевненості може передаватися від одних людей до інших внаслідок ефекту емпатії і “зараження”.Саме цим пояснюється “апостольський ефект” і люди, які оточують керівника релігійної общини, що мав власний релігійний досвід, як правило, володіють харизмою і “станом впевненості”, навіть якщо вони подібного досвіду не мають. Цим самим пояснюється “духовне спустошення”, яке відчувають вкінці життя багато проповідників, які пережили невелику кількість транс.станів і мали обмежений містичний досвід. Тобто, “стан впевненості” володіє певною субстанційністю і тому підпорядковується закону збереження: якщо десь його стає більше, то десь його кількість зменшується. В цьому плані показовим є висловлювання Г Гурдиєва: “Сила окультного знання обернено пропорційна кількості людей, що ним володіють”.

Хоча цей стан швидко проходить і зберігається лише досвід переживання, деякі можуть знаходитися в подібному стані все життя або досить довгий час. Володіючи значною харизмою, саме ці люди стають святими різних релігій. Незвична їх поведінка є лише наслідком незвичності стану їх свідомості.

Ставлення до трансових станів дозволяє відмітити принципову відмінність між релігійною системою і окультною. В релігії трансовий стан фетишизується, стаючи джерелом релігійного почуття, однак не може бути відтворений, визнаний штучно, і відповідно, не існує і методів, з допомогою яких даний стан передавався іншим людям.

Окультні системи, так як і релігійні, засновані на досягнення ЗСС. Однак, навідміну від релігії, вони використовують систему методів для їх досягнення кожним практикуючим. Фактично в основі кожної окультної системи лежить “сітка” ЗСС. Практикуючий, з допомогою наставника, досягає таких станів, вчиться в них перебувати тривалий час, оволодіває методами свідомого входу і виходу стану.

Класифікація ЗСС:

Не дивлячись на те, що в сучасній науці описано багато різних ЗСС, метод їх єдиної класифікації був відсутній. Вперше така класифікація була запропонована Сафроновим А. Вона базується на уявленні станів свідомості як точки в чотирьох-вимірному просторі. Можна виділити 4 базових шкали змін, які відбуваються в свідомості людини:

1. Зміна емоційних станів

2. Зміна сприйняття світу

3. Зміна вольового самоконтролю

4. Зміна самосвідомості і сатотожності особистості

Розглянемо прикдади ЗСС, які зустрічаються в різних видах релігійної практики.

Зміна емоційних станів психіки включає в себе як кількісні зміни, пов’язані зі зміною інтенсивності звичайних емоцій, так і якісні, пов’язані з досягненням нестандартних емоційних станів.

В різних древніх джерелах описується 4 базових емоційних стани, причому можна провести паралель між цими описами в різних культурах. Так, в індійській традиції виділяють такі стани:

– віра – “героїчний стан”, готовніст до дії, захисту інших, прийняття відповідальності;

– бхога – задоволення, розслаблено-милостивий стан;

– йога – рефлексія і самозаглиблення;

– абхінаріка – стан всепоглинаючого гніву, потреби в руйнуванні.

Деякі стани вважалися ідеальними, їх могли досягнути тільки боги або великі мудреці. Однак, стан релігійного екстазу міг наближатися до одного з цих станів.

Подібні зміни емоційних станів спостерігаються і С.Грофом (перинатальні матриці) і в тібетській практиці (чотирикутна мандала, яка виражає психічне життя людини).

В релігійній психології відомі і інші приклади класифікації емоційних станів. Тк, індійська традиція виділяє 18 базових емоційних станів (раса), з яких 10 вважаються земними, людськими, а 8 – вищими, божественними. До людських рас відносились: любов, сміх, співчуття, гнів, мужність, страх, відраза, “изумление”, спокій, “родственная близость”.. Божественні раси досягаються з допомогою медитацій і не можуть бути описані людською мовою.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: