Методи наукової психології

Характер предмета і принципів психологічної науки визначає її методи. Сучасна наукова психологія зосереджує свої зусилля як на подальшому вивченні психіки, дослід­женні теоретичних проблем розвитку й діяльності особис­тості, так і на розв'язанні практичних завдань оптимізації поведінки та діяльності особистості у сфері науки, вироб­ництва, культури, освіти, медицини тощо.

За своїми методами психологія суттєво відрізняється від інших наук. Специфіка психічної дійсності вимагає роз­робки й застосування спеціальних методів її пізнання та формування. Тому у створенні свого методичного інстру­ментарію психологічна наука спирається на певні методо­логічні принципи, зокрема розглянуті у попередньому роз­ділі. Ці принципи з необхідністю визначають вимоги до побудови й використання методів психологи. У формуванні цих вимог та підходів до створення методів психологічної науки значну роль відіграли такі дослідники, як П. П. Блон-ський, Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, Б. Г. Ананьев, Б. М. Теплов, Г. С. Костюк, К. К. Платонов, Б. Ф. Ломов, П. Фресс, Ж П'яже, Р. Готтсданкер, О. М. Ткаченко, Л. Ф. Бурлачук та багато інших.

Найголовнішими такими вимогами є об'єктивність, ге­нетичний підхід, системність, особистісний підхід, індивідуа­лізація, єдність теорії та практики.

Вимога об'єктивності полягає у вивченні об'єктивних умов виникнення та функціонування, об'єктивних проявів психічних явищ. Психічні функції неможливо безпосеред­ньо сприймати внутрішнім зором. Наукове вивчення пси­хіки стає можливим завдяки опосередкованому аналізу і син­тезу об'єктивних проявів психіки у процесах та продуктах діяльності й поведінки людини. Не варто перебільшувати роль безпосереднього самоспостереження, інтроспекції у піз­нанні власної психіки. Самоспостереженню властива певна суб'єктивність, небезсторонність, а отже й невірогідність. Адже психіка формувалась у філогенезі як функція сигналь­ного відображення, орієнтації живих істот переважно в зов­нішньому світі і значно менше — як засіб відображення

внутрішнього світу. Самоспостереження як метод самопіз­нання може бути корисним, якщо спирається на самозвіт людини про те, що насправді коїться з нею, що вона пере­живає, чого бажає тощо.

Цінність самоспостереження зростає, якщо його дані поєднуються з результатами об'єктивного дослідження влас­ної психіки засобами планомірного спостереження, експе­рименту, тестування тощо.

Генетичний підхід полягає у вивченні психічних явищ у динаміці, при переході у філогенезі та онтогенезі з одного рівня розвитку на інший. •

Вимога системності передбачає вивчення психічного яви­ща як своєрідної системи, що має свої специфічні законо­мірності. Ця система може включатись у макросистему і складатись із мікросистем, законам яких має відповідати. Метод психології полягає в урахуванні багатовимірності, ієрархічності психічних явищ. Психолог у дослідженні та в практичній роботі стикається з пірамідою психічних влас­тивостей різного гатунку. Б. Ф. Ломов виділяє три основні підсистеми — когнітивну (в якій реалізується функція піз­нання), регулятивну (що забезпечує регуляцію діяльності та поведінки) й комунікативну (яка формується і реалізується в процесі спілкування).

Багаторівневий характер має і детермінація психічних явищ. Однією з форм реалізації системного підходу в пси­хологічному дослідженні є особистісний підхід, що передба­чає вивчення конкретної особистості в конкретній соціаль­ній ситуації. Кожне психічне явище має розглядатися в кон­тексті цілісної системи психічних властивостей індивіда — його потреб, знань, цілей, продуктивного боку діяльності та поведінки, емоційно-почуттєвої сфери, здібностей до спіл­кування, особливостей сфери спрямованості, рис характеру, самосвідомості, досвіду, інтелекту, психофізіології — від­повідно до конкретного вікового етапу розвитку.

Вимога індивідуалізації полягає у розкритті своєрідності кожної особистості, притаманного їй індивідуального стилю діяльності та поведінки, у визначенні психологічних проб­лем конкретної особистості та засобів їх розв'язання.

Вимога єдності теорії та практики передбачає здійс­нення корекції, реабілітації, вдосконалення розвитку осо­бистості на основі розкритих закономірностей психіки.

Методи психології доцільно розділити на дві групи: піз­навальні (дослідницькі) методи; методи активного впливу на особистість (рис. 4).

Розглянемо першу групу методів. Процес психологічного дослідження складається з ряду етапів: підготовки, збирання, обробки, інтерпретації фактичних даних та формулювання висновків.

На підготовчому етапі вивчається стан досліджуваної проблеми, проводяться попередні спостереження, бесіди, ан­кетування, визначаються мета й завдання дослідження. Важ­ливим елементом цього етапу стає гіпотеза — уявлення про очікуваний результат дослідження.

Усі вихідні моменги зумовлюють планування досліджен­ня, вибір контингенту і кількість піддослідних, місця та часу проведення дослідів, технічне оснащення, отримання по­передніх експериментальних даних, форми протоколів, план кількісної (статистичної) та якісної обробки й інтерпретації даних.

На етапі збирання фактичних даних використовуються ем­піричні методи (експеримент, спостереження, тестування, бесіди тощо). Експериментальні дані фіксуються в прото­колі, що має бути достатньо повним і цілеспрямованим, включаючи реєстрацію усіх необхідних параметрів експери­ментальної ситуації та психічних властивостей.

Етап обробки даних передбачає кількісний та якісний аналіз і синтез зафіксованих даних.

На останньому етапі дослідження здійснюються інтер­претація даних та формулювання висновків, встановлюється їхня відповідність чи невідповідність вихідній гіпотезі, ви­являються нові питання та проблеми, на основі яких фор­мується програма дослідження.

Відповідно до етапів психологічного дослідження доціль­но розрізняти чотири групи методів: організаційні, емпіричні, методи обробки даних та інтерпретаціші методи.

Організаційні методи включають: порівняльний метод, який реалізується зіставленням груп піддослідних, що від­різняються за віком, видом діяльності тощо; лонгітюдний метод, який виявляється у багаторазових обстеженнях тих самих осіб протягом тривалого часу; комплексний метод, коли той самий об'єкт вивчається різними засобами й пред­ставниками різних наук, що дає змогу з різних боків харак­теризувати особистість.

До групи емпіричних методів входять: спостереження і самоспостереження; експериментальні методи; психодіаг-ностичні методи (тести, анкети, опитувальники, соціомет-рія, референтометрія, інтерв'ю, бесіда); аналіз продуктів ді­яльності; біографічний метод; трудовий метод.

Методи обробки даних — це кількісні та якісні методи. До кількісних методів належать, наприклад, визначення се­редніх величин та міри розсіювання, коефіцієнтів кореляції, факторний аналіз, побудова графіків, гістограм, схем, таб­лиць, матриць тощо. Якісний метод передбачає аналіз і син­тез отриманих даних, їх систематизацію та порівняння з результатами інших досліджень.

До інтерпретаційних методів належать генетичний метод аналізу психологічних даних у процесі розвитку — з виді­ленням стадій, критичних моментів, суперечностей тощо, а також структурний, системний метод, який передбачає вста­новлення зв'язків між усіма психічними якостями індивіда. Останній полягає у реалізації особистісного підходу, коли всі психічні властивості розглядаються у цілісній системі.

Розглянемо емпіричні методи отримання фактичних да­них про психіку.

Метод спостереження полягає в тому, що експеримента­тор збирає інформацію, не втручаючись у ситуацію. Існує принципова відмінність наукового спостереження від жит­тєвого, яке обмежується реєстрацією фактів і має випад­ковий, неорганізований характер. На противагу йому науко­ве спостереження базується на певному плані, програмі, фіксації фактів та особливостей ситуації, на аналізі та інтер­претації. Для наукового спостереження характерні перехід від опису фактів до пояснення їхньої суті, формування пси­хологічної характеристики особистості.

У науковій психології використовується також метод са­моспостереження, який виступає як засіб вивчення, аналізу та синтезу власних учинків і дій, порівняння своїх думок з думками інших людей. У процесі самоспостереження люди­на спирається на рефлексію, тобто на розмірковування та переживання щодо власних психічних станів і якостей осо­бистості. Однак при цьому слід ураховувати схильність лю­дини до суб'єктивізму і додатково застосовувати інші ме­тоди.

Головним методом психологічного пізнання вважається експеримент. Дослідник активно втручається у діяльність та поведінку піддослідного для створення необхідних умов, за яких виявляються ті чи інші психологічні факти, явища, якості. В експериментальному дослідженні має бути обо­в'язковий контроль за умовами перебігу експерименту, за подразниками, що діють на людину, за її реакціями на них. Для встановлення загальних закономірностей розвитку та

функціонування психіки до експерименту залучається ве­лика кількість піддослідних. Практикується й експеримент з однією особою.

Залежно від рівня втручання дослідника у перебіг пси­хічних явищ експеримент може бути констатуючим, коли вивчаються наявні психічні особливості без зовнішнього втру­чання, та формуючим, коли психічні властивості особис­тості вивчаються в процесі «штучного» цілеспрямованого розвитку з використанням засобів навчання й виховання людини.

За схемою констатуючого експерименту можна також вивчати природу психічних властивостей у процесі їхнього розвитку, для чого застосовуються так звані поперечні та поздовжні зрізи. При поперечному зрізі одночасно порів­нюються психічні властивості кількох груп піддослідних, які відрізняються за віком, щоб розкрити динаміку вікового розвитку досліджуваної психічної властивості. Однак при такому підході залишаються поза увагою індивідуальні особ­ливості розвитку психіки.

При поздовжньому зрізі простежуються зміни у психічних властивостях певних людей протягом тривалого часу (місяці й роки). Це допомагає вивчати розвиток особистості в її цілісності.

За наявністю оснащення психологічний експеримент може бути лабораторним і природним. При лабораторному експе­рименті використовується спеціальна апаратура, наприклад тахістоскоп — при обстеженні обсягу уваги — або комп'ю­тер — для пред'явлення тесту. Дії піддослідного регламен­туються інструкцією. Природному експерименту властиві зви­чайні умови, коли піддослідний не здогадується про власну участь у дослідах, а експериментальні умови обмежуються замаскованим включенням дій дослідника або його асис­тента у спільну з піддослідним поведінку (скажімо, у гру дітей у дитсадку).

Значного поширення набули тести, які використову­ються для визначення властивостей особистості, вимірю­вання рівня розвитку порівняно зі стандартом. Тест скла­дається із завдань або запитань, що добираються за кри­теріями валідності (відповідності психічній якості, котра ви­являється за його допомогою), надійності (сталості резуль­татів вимірювання), стандартизованості (налагодженості в процесі перевірки на великій кількості піддослідних з ви­значенням достатнього рівня чутливості) тощо. Інколи тест

для свого створення та апробування потребує багато років. За допомогою тестів — а їх уже налічується кілька тисяч — психологи мають змогу перевіряти здібності, навички, умін­ня, риси характеру й інші якості особистості з метою від­бору, контролю, прогнозу, навчання тощо.

Застосування анкет (опитувальників) допомагає збирати фактичний матеріал, що стосується характеру, змісту та спря­мованості думок, оцінок, настроїв людей. Недоліком цього методу є певний суб'єктивізм, неможливість контролювати щирість респондентів (тих, хто відповідає на запитання ан­кети). Для підвищення рівня вірогідності результатів опиту­вання доцільно додатково застосовувати інші методи.

Соціометричний та референтометричний методи забезпе­чують вивчення стосунків між членами груп, виявляють їх­ню структуру (лідерів, аутсайдерів тощо) на основі відносно простої процедури вибору одними членами групи інших за параметрами симпатії—антипатії, референтності (стосовно певних цінностей).

Інтерв'ю та бесіда як методи здобуття інформації про особистість, її погляди, самооцінку, ціннісні установки, психічні властивості спираються на попередньо розроблену програму, гнучку стратегію формування запитань залежно від очікуваних та отриманих відповідей. Вони вимагають значної підготовки інтерв'юера, певної майстерності, зокре­ма здатності викликати довіру до себе, налаштувати людину на відвертість тощо.

Аналіз продуктів діяльності як метод дослідження мож­ливий за наявності об'єктивних (матеріальних або ма­теріалізованих) наслідків діяльності людини, таких як ар­хівні матеріали, чернеткові записи, щоденники, креслення, варіанти ескізів та малюнків, їх аналіз дає підстави ретро­спективно відтворювати закономірності психічної діяльності особистості, її психічні властивості. Прикладом застосуван­ня цього методу є вивчення психологом Б. М. Кедровим наукового архіву Д. І. Менделєєва часів створення ним пе­ріодичної системи хімічних елементів та побудова на цій основі психологічної теорії наукового відкриття.

Для біографічного методу характерні використання мате­ріалів, що стосуються особливостей життя людини, її роз­витку як особистості, аналіз важливих подій у її дитинстві, юнацтві, навчанні та трудовій діяльності, внаслідок чого реконструюються характерні риси особистості.

Трудовий метод передбачає включення дослідника у кон­кретну діяльність (професійну, громадську тощо), оволо-

діння її технологією, входження у відповідну роль з метою вивчення ніби зсередини її закономірностей. Ефективність трудового методу залежить від здатності дослідника до пере­навчання, перевтілення, певного артистизму, рефлексії, об'єк­тивної фіксації дослідних даних тощо.

Методи активного вшиву на особистість. Сучасній нау­ковій психології властиві не лише великі методичні можли­вості у пізнанні закономірностей психіки, а й здатність при потребі активно впливати на психічні властивості особис­тості. Потреба у цьому виникає, коли людина потрапляє у психотравмуючі ситуації — внаслідок міжособистісних кон­фліктів, стихійного лиха або техногенної катастрофи тощо. У цих випадках застосовуються методи активного психоло­гічного вшіиьу на людину з метою поліпшення її стану, подолання негативних наслідків для психіки. Ці методи мо­же застосовувати тільки професійно підготовлений пси­холог.

Назвемо деякі з цих методів.

Психологічна консультація проводиться з метою надання людині психологічної допомоги. Під час спеціально орга­нізованого спілкування можуть бути актуалізовані додаткові психологічні можливості виходу людини з важкої життєвої ситуації. Психологічна консультація будується за певним планом, який передбачає виявлення причин виникнення проблеми, шляхів та прийомів її вирішення і здатності до цього людини.

Психологічна корекція передбачає подолання певних від­хилень у поведінці та діяльності людини засобами вивчення індивідуальних особливостей особистості, їх відповідності вимогам навколишнього соціального та природного сере­довища, виявлення і подолання існуючих суперечностей, формування нових цілей, цінностей, мотивацій поведінки, розробки програми зміни способу життя, перетворення в ході самопізнання і самовиховання, розвитку здатності до саморегуляції тощо.

Психологічний тренінг (вправи, ділові ігри) застосовуєть­ся для розвитку здібностей, наприклад, уваги, пам'яті, мис­лення, уяви тощо. Зокрема, соціально-психологічний тре­нінг спрямований на розвиток комунікативних, перцептив-них, інтсракційних здібностей, що поліпшує здатність лю­дини до міжособистісного спілкування, забезпечує її осо-бистісне зростання. Цей тренінг виконується за певним сценарієм у так званих групах дискусій, Т-групах тощо.

Психологічна терапія та реабілітація — це система спе­ціальних психологічних методів оздоровчого впливу на лю-дшгу для нормалізації її психічного стану — під час перебу­вання у важкому стресі, при психогеніях (непатологічних станах психіки). У процесі психологічної терапії та реабі­літації широко застосовуються техніка гіпнозу, аутогенного тренування, арттерапія (оздоровлення мистецтвом), терапія творчим самовираженням, трудотерапія тощо.

Отже, сучасна наукова психологія має в своєму розпоряд­женні широкий арсенал методів активного дослідження, пізнання та впливу на психіку людини, щоб допомогти їй у складних умовах нинішнього напруженого, динамічного життя. Тому психологія займає гідне місце серед інших наук про людину.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: