Психологія в системі наук

Психологія формувалась упродовж століть і бурхли­во розвивається в сучасних умовах науково-технічного пос-туггу в нерозривному взаємозв'язку з іншими галузями на­укового знання і суспільної практики. Психологія як наука становить систему пов'язаних між собою та з іншими на­уками га;гузей. Передусім це соціальна, історична, еконо­мічна, етнічна, юридична, політична психологія, психолінг­вістика та психологія мистецтва.

Нерозривний зв'язок існує між психологією та природ­ничими науками і насамперед між психологією та фізіо­логією, внаслідок чого сформувалися спеціальні дисципліни — психофізіологія й психофізика. Розв'язання проблем ви­никнення й розвитку психіки в процесі біологічної еволюції спричинило формування таких галузей знань, як зоологічна та порівняльна психологія. Крім того, на межі природничих наук та психології формується і розвивасться ряд напрямів, до яких можна віднести загальну, диференціаіьну й генетичну психофізіологію.

Потреба у психологічних знаннях виникає при розробці проблем здоров'я, що привело до формування патопсихо­логії, психопатології, медичної психології, психології здоров 'я, нейропсихології, психофармакології, психотерапії тощо.

Важливі психологічні проблеми виникають на перетині педагогіки і психології при вивченні закономірностей роз­витку особистості, вікових та індивідуальних особливостей

дітей, а також при розробці нових методів навчання й вихо­вання. Чого навчати сучасного школяра? Що і як відбирати з величезної маси інформації та наукових знань? Які мож­ливості й резерви психічного розвитку людини на різних вікових етапах? Ці та інші питання розв'язуються педаго­гічною, віковою й дитячою психологією та іншими спеціаль­ними галузями психології — тіфлопсихологією, сурдопсихо-логією тощо.

Потребують психологічних знань і технічні науки, по­в'язані з діяльністю людини в умовах комп'ютеризованих, автоматизованих та автоматичних систем. На перетині тех­нічних і психологічних наук сформувалися спеціальні дис­ципліни й напрями — психологія праці й інженерна пси­хологія, котрі використовують психологічні знання для оп-тимізації діяльності спеціалістів, а також для проведення профорієнтаційної, профконсультаційної роботи, відбору кад­рів та їх навчання. Ці науки спричинили виникнення на-уково-прикладного комплексу — ергономіки. Докладніше про зв'язок психології з технічними науками йтиметься в останньому розділі підручника.

Базою об'єднання всіх спеціальних психологічних дис­циплін є загальна психологія, яка теоретично й експеримен-тально розробляє фундаментальні психологічні проблеми. Взаємозв'язки системи психологічних наук утворюють важ­ливу умову її функціонування і розвитку, що забезпечує успішне вирішення нагальних суспільних потреб. При цьо­му дедалі глибше усвідомлюються відносність меж між різ­ними психологічними дисциплінами та потреба у їх збли­женні з іншими фундаментальними і прикладними науками в процесі становлення системи людинознавства. Відомий психолог Б. Г. Ананьев підкреслював у своїх працях, при­свячених проблемам людинознавства, що «виключно важ­ливе значення має дослідження людини як основної про­дуктивної сили суспільства, як суб'єкта праці та провідної ланки у системі «людина—машина», як суб'єкта пізнання, комунікації та управління, як предмета виховання та ін>.

Принциповим у системі людинознавства Б. Г. Ананьев вважав розрізнення таких понять, як «індивід», «особис­тість» та «суб'єкт діяльності». Ним були виділені стрижневі проблеми в системі наукових знань про людину. Розгляда­ючи людину як біологічний вид Homo sapiens, Б. Г. Ананьев запропонував класифікацію основних проблем і наук, що її вивчають. Вона подається на рис. 5.

Рис. 5. Схема класифікації основних проблем і наук про Homo sapiens (Б. Г. Ананьев, 1977)

Це чотири головні проблеми: антропогенез, расогенез, історична філогенія й соматична організація (фізичний тип) сучасної людини. Крім того, Б. Г. Ананьев визначає клю­чові проблеми, пов'язані з історичним розвитком суспіль­ного життя людства (соціогенез) та еволюцією життя на Землі, оскільки фундаментальні основи системи людино­знавства складаються саме з цих двох підвалин. На їх перетині диференціюються наукові центри, що займаються проблемами біогеносфери, ноосфери та освоєння космосу (рис. 6).

До системи наукового пізнання людини входить ще кілька наукових комплексів, котрі характеризують структуру людини як індивіда та особистість, як суб'єкта, як індивіду­альність. У наукові комплекси неодмінно включаються різні психологічні дисципліни.

Становлення системи людинознавства в сучасних умовах пов'язане з об'єктивною логікою розвитку науки в цілому та її найважливіших теоретичних дисциплін. У той же час практична потреба в управлінні людськими ресурсами й резервами привела до зближення різних прикладних дисциплін, що має велике значення для комплексного вивчення людини. Чільне місце в процесі становлення системи людинознавства посідає психологія, яка інтенсивно розвивається і становить розгалужений комплекс теоретичних, науково-прикладних і практичних дисциплін.

Галузі психології

Сучасна наукова психологія являє собою досить роз­маїту систему дисциплін та галузей. За спрямованістю ді­яльності психологів на пізнання, дослідження або перетво­рення психіки доцільно виділяти три великі групи галу­зей — теоретичну, науково-прикладну та практичну психо­логію.

1. До теоретичної психології належать: загаль­на психологія, історія психології, експериментальна, гене­тична, соціальна, порівняльна, диференціальна психологія, психофізіологія, психологія особистості, моделювання пси­хіки.

Загальна психологія систематизує експериментальні дані, здобуті у різних галузях психологічної науки, розробляє фундаментальні теоретичні проблеми психології, формулює

Рис. 6. Міждисциплінарні зв'язки у вивченні проблем «природа — людина» та «людство — природа» (Б. Г. Ананьев, 1977)

основні принципи, категорії, поняття, закономірності, ста­новить фундамент розвитку всіх галузей та розділів психо­логічної науки.

Історія психології розглядає формування психологічних категорій і понять упродовж усього часу існування наукової психології, історію психологічних досліджень у різні часи в різних школах та перспективи розвитку психології як науки.

Експериментальна психологія займається розробкою но­вих методів психологічного дослідження для більш глибоко­го вивчення психічної реальності.

Генетична психологія вивчає закономірності розвитку психіки тварин і людини у філогенезі (протягом біологічної еволюції усього живого та історичного розвитку психіки) і в онтогенезі (упродовж життя окремої особи).

Соціальна психологія досліджує психічні явища у процесі взаємодії людей у великих та малих суспільних групах, а саме: вплив засобів масової комунікації на різні верстви населення, особливості формування та поширення чуток, смаків, суспільних настроїв, моди, питання психологічної сумісності, міжособистісних взаємин, групової атмосфери, роль лідера у групі, сприйняття людини людиною, стано­вище особистості у групі, стосунки між членами сім'ї тощо.

Порівняльна психологія має предметом свого дослідження особливості психіки тварин (зоопсихологія) у порівнянні з психікою людини.

Диференціальна психологія досліджує індивідуально-пси-хологічні особливості психіки з урахуванням вікового рівня розвитку та механізмів функціонування психіки, ролі за­датків і здібностей індивіда тощо.

Психофізіологія вивчає фізіологічні механізми діяльності мозку, вищої нервової системи, які лежать в основі функ­ціонування психіки.

Психологія особистості займається вивченням психічних властивостей людини як цілісного утворення, як певної системи психічних якостей, що має відповідну структуру, внутрішні взаємозв'язки, характеризується індивідуальністю та взаємопов'язана з навколишнім природним і соціальним середовищем.

Моделювання психіки як розділ теоретичної психології ви­користовує наукові дані про психіку для побудови мате­матичних і кібернетичних моделей психічних функцій (сприй­мання, мислення, пам'яті, розпізнавання, спілкування то-

що) та всієї психіки загалом з метою розробки і вдоскона­лення технічних систем, перевірки наявних психологічних теорій за допомогою комп'ютерного моделювання (комп'ю­терного експерименту).

2. До науково-прикладної психології слід від­нести ряд галузей, для яких характерні дослідження і прак­тичне використання знань з метою оптимізації поведінки та діяльності людей. Напрями науково-прикладної психології доцільно розрізняти за певними ознаками.

а) За видом діяльності та поведінки лю­дини:

психологія праці досліджує психологічні закономірності трудової діяльності людини, психологічні основи наукової організації праці (НОП), особливості формування загаль-нотрудових умінь і навичок, вплив факторів виробничого середовища і технічних засобів праці на робітника з метою підвищення ефективності трудової діяльності людини;

інженерна психологія вивчає особливості діяльності опе­ратора автоматизованих систем управління, розподілу та уз­годження функцій між людиною і машиною, використову­ючи здобуті знання в інженерно-психологічному проекту­ванні, експлуатації й оптимізації функціонування систем управління складними технічними комплексами та техно­логічними процесами. Інженерна психологія є важливою складовою ергономіки — науки про закони взаємодії опе­ратора, машини і середовища та закономірності функціо­нування систем «людина — машина»;

психологія творчості досліджує закономірності творчої (ев­ристичної) діяльності, фактори стимуляції творчого пошуку винахідників, раціоналізаторів, умови розвитку творчої осо­бистості та розробляє методи активізації творчості праців­ників науки, техніки, мистецтва, культури;

психологія «штучного інтелекту» зосереджує увагу на роз­робці й використанні формальних моделей психіки у ство­ренні різних інтелектуальних кібернетичних систем, напри­клад систем управління робототехнікою, автоматизованого перекладу, експертних систем тощо;

авіаційна психологія досліджує психологічні особливості діяльності людини в умовах польоту, визначає психологічні вимоги до професії у відборі та підготовці авіаційних кадрів, сприяє оптимізації праці льотного персоналу;

космічна психологія вивчає психологічні проблеми діяль­ності людини в умовах невагомості, просторової дезорієн-

тації під час перебування в космосі, психологічного напру­ження, яке виникає в екстремальних ситуаціях переванта­ження організму або тривалої ізоляції від людей на орбіті. Розробляються рекомендації щодо підбору кандидатів у кос­монавти, їх підготовки, тренування на спеціальних пристро­ях (тренажерах), формування екіпажів космічних кораблів, здійснення психологічної підтримки космонавтів в умовах польоту;

військова психологія має предметом фактори ефективної поведінки людини в екстремальних умовах бойових дій, пи­тання підвищення боєздатності військовослужбовців, підго­товки військових кадрів, управління військами і бойовою технікою, стосунки між командирами та підлеглими, методи психологічної пропаганди і контрпропаганди тощо;

психологія управління та менеджменту здійснює дослід­ження процесів управління, організації спільної діяльності людей на політичному, соціальному, економічному, вироб­ничому тощо рівнях у державному, регіональному та місце­вому масштабах з метою досягнення позитивних результатів у суспільному житті;

економічна психологія займається дослідженням ролі люд­ського фактора у розв'язанні економічних, господарських проблем на макро- та мікроекономічному рівнях;

психологія торгівлі вивчає психологічні особливості лю­дей для формування потреб покупців, правильної органі­зації реклами та продажу товару, підвищення культури об­слуговування населення тощо;

екологічна психологія досліджує психологічні фактори ви­никнення й розв'язання проблем взаємозв'язку між люди­ною і природою, огггимізації цього взаємозв'язку, подолан­ня соціально-психологічних наслідків природних та техно­генних катастроф;

психологія спорту вивчає закономірності поведінки лю­дей в умовах спортивних змагань, методи відбору, підго­товки, організації діяльності спортсменів та їхньої психоло­гічної реабілітації після участі в змаганнях.

б) За психологічними питаннями розвитку лю­дини у науково-прикладній психології можна ви­ділити такі напрями:

вікова психологія досліджує онтогенез психічних власти­востей особистості на різних вікових етапах. Виділяються; такі її розділи, як психологія дошкільника, психологія мо­лодшого школяра, психологія підліткового віку, психологія юнацтва, психологія дорослих, геронтопсихологія;

педагогічна психологія має своїм предметом психологічні закономірності навчання й виховання особистості та скла­дається з таких розділів: психологія навчання, психологія виховання, психологія навчально-виховної роботи з ано­мальними та важковиховуваними дітьми;

психологія аномального розвитку, або спеціальна психоло­гія, розподіляється на такі дисципліни, як патопсихологія (розглядає відхилення у процесі розвитку психіки, розлади психіки при різних формах мозкової патології), олігофрено-психологія (займається патологічними відхиленнями пси­хічного розвитку, які визначаються природженими дефек­тами мозку), сурдопсихологія (вивчає особливості розвитку дітей з вадами слуху), тіфлопсихологія (допомагає розвива­тись особистостям дітей із слабким зором або незрячим).

в)3а відношенням до нормальної або хво­рої психіки виділяються такі дисципліни:

психологія здоров 'я — наука про психологічні основи здо­рового способу життя, збереження та поліпшення здоров'я людини;

медична психологія, що вивчає психологічні аспекти ді­яльності лікаря та особистості хворого і розподіляється на такі напрями: нейропсихологія (досліджує співвідношення між психічними явищами та фізіологічними структурами мозку), психофармакологія (наука про вплив лікарських ре­човин на психічну діяльність людини), психотерапія (вивчає та використовує засоби психологічної дії для лікування хво­рих), психопрофілактика (має справу із заходами поперед­ження психічних захворювань), психогігієна (наука про сис­тему засобів підтримання та забезпечення психічного здо­ров'я особистості на належному рівні).

г)3а відношенням до права виділяється: юридична психологія, що пов'язана з дослідженням проб­лем реалізації системи правової поведінки психологічними засобами і розподіляється на такі підрозділи: судова пси­хологія як наука про психологічні особливості поведінки суб'єктів карного процесу; кримінальна психологія, предме­том якої є психологічні особливості особистості правопо­рушника, мотиви правопорушення тощо; виправно-трудова (пенітенціарна) психологія, що займається науковими та при­кладними питаннями вивчення психіки ув'язненого, мето­дами виправлення та перевиховання його особистості.

3. Практична психологія функціонує і розвивається як система спеціальних психологічних служб, спрямованих

на надання безпосередньої допомоги людям у вирішенні їхніх психологічних проблем. Головна мета практичної пси­хологи' — створити сприятливі соціальні та психологічні умови для діяльності людини в усіх сферах життя — від сімейних стосунків до управління державою, надати дієву допомогу у розвитку та захисті її психічного здоров'я.

Основними функціями практичної психології є аналіз і прогнозування поведінки й діяльності людини, активний соціальний та психологічний вплив, консультативно-мето­дична, просвітницька, профілактична, реабілітаційна, до-радча та психогігіє нічна функції тощо.

У структурі практичної психології виді­ляються такі напрями:

психологічна служба сім 7 та соціального захисту населення працює в річищі забезпечення, збереження та розвитку національних традицій і культури сімейного життя, корекції та профілактики сімейних конфліктів, гармонізації сексу­альних відносин; допомоги дітям, які постраждали від ре­лігійного екстремізму сект; соціально-психологічної під­тримки молодої сім'ї, дітей-сиріт, пенсіонерів, інвалідів, ве­теранів війни;

психологічна служба системи освіти психологічно забез­печує навчально-виховний процес, роботу з обдарованими та несумлінними учнями, професійну підготовку молоді, працюючи з дітьми, школярами, учнями ГНУ, студентами, вчителями та викладачами;

психологічна служба системи охорони здоров'я займається психологічним забезпеченням лікувального процесу і реабі­літації хворих, інвалідів, психотерапією та психопрофілак­тикою, оперативною психологічною допомогою населенню в екстремальних умовах психогенних, соціальних, природ­них, екологічних катастроф, індивідуальною допомогою у подоланні наслідків психотравмуючих ситуацій, поперед­женням та зняттям загрози суїциду тощо;

практична психологія політичної діяльності, управління і масових комунікацій здійснює експертизу законів і дер­жавних програм, прогнозування наслідків управлінських рі­шень, роботу з персоналом органів управління і державної адміністрації, підвищення ефективності засобів масової ко­мунікації тощо;

практична юридична психологія і педагогіка займається пси­хологічним і соціологічним забезпеченням діяльності ор­ганів Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, суду,

прокуратури, пенітенціарної системи, працюючи із співро­бітниками органів міліції, суддями, ув'язненими, правопо­рушниками, потерпілими;

практична психологія і соціологія економіки та бізнесу має справу з вивченням психологічних умов економічної діяль­ності, впливу на неї різних форм власності, методами оп-тимізації ведення ділових переговорів та укладання угод, маркетингу, реклами, надаючи консультативну допомогу під­приємцям, економістам, органам державного управління, громадянам, представникам профспілок;

практична психологія праці та профорієнтації здійснює заходи щодо профінформації, профконсультації, професій­ного відбору, профадантації, соціально-пеихологічного за­безпечення виробництва, створення оптимальних умов для трудової діяльності, допомагаючи учням і студентам, робіт­никам і службо вцям підприємств, безробітним і пенсіоне­рам;

соціально-психологічна служба армії веде роботу з війсь­кової профорієнтації та профвідбору, психологічної підго­товки військовослужбовців, соціально-психологічного за­безпечення високого рівня боєздатності солдатів і офіцерів Міністерства оборони, Національної гвардії та Служби без­пеки;

практична психологія і педагогіка спорту здійснює заходи щодо відбору, психологічної підготовки, підтримки спорт­сменів, спортивних команд, тренерів в екстремальних умо­вах спортивних змагань.

Між галузями психологічної науки існують тісні зв'язки. Так, теоретична психологія напрацьовує систему психоло­гічних знань, що виступає фундаментом науково-приклад-ної та практичної психології. Факти, що розкриваються у науково-прикладній та практичній психології, узагальню­ються засобами теоретичної психології, що сприяє постій­ному оновленню системи понять, категорій, принципів психологічної науки. А це створює умови для глибшого пізнання психіки й надання більш ефективної допомоги у розвитку особистості та в її творчій діяльності.

Запитання

для

самоперевірки

1. Навіщо студенту оволодівати науковими психологіч­
ними знаннями?

2. Як розуміли психіку у стародавні часи, в епоху Від­
родження та як її розуміють сьогодні?

З Чим відрізняється розвиток психіки у тварин в умовах біологічної еволюції та в людини в умовах історичного процесу?

4. Як побудований і як функціонує мозок людини?

5. Чому принципи психологічної науки допомагають пра-

вильно розуміти природу психіки?

6. Чим методи психології відрізняються від методів інших

наук, наприклад, тієї, яку опановуєте Ви?

7. Які галузі психологічної науки найбільше пов'язані з

Вашою майбутньою професією?

8. Що зумовлює розвиток і перспективи психологічної
науки?

Теми рефератів

1. Наукова психологія в моєму житті.

2. Наступність у розумінні природи психіки від давнини
до нашого часу.

3. Ключові моменти виникнення та якісного перетво­
рення психіки в процесі філогенезу.

4. Системність у роботі мозку як органа психічної ді-

яльності.

5. Взаємозв'язок 'принципів і методів психологічної на-

уки.

6. Побудова і використання тестів.

7. Роль психології в оптимізації професійної діяльності.

8. Психологія майбутнього.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамова Г. С. Введение в практическую психологию Москва,
1995

2. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. Ленинград, 1968.

3. Анохин Л. К. Принципиальные вопросы общей теории функци­
ональных систем. Москва, 1971.

4. Березин Ф. Б., Мирошников М. П., Соколова Е. Д. Методика
многостороннего исследования личности. Москва, 1994.

5. Бернштейн Н. А. Очерки физиологии движений и физиологии
активности. Москва, 1966.

6. Бехтерев В. М. Основы учения о функциях мозга. Санкт-Пе­
тербург, 1905—1907. Вып. I—VH.

7. Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по пси­
хологической диагностике. Киев, 1989.

8. Веденов А. В. Личность как предмет психологической науки //
Вопр. психологии. 1956. № 1.

9. Вернадский В. И. Начало и вечность жизни. Москва, 1989.

10. Выготский Л. С. Собрание сочинений: В 6 т. Москва 1982—
1984.

11. Гамезо М. В., Домашенко И. А. Атлас по психологии. Москва,
1986

12. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2 т. Москва, 1992.

13. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента. Моск­
ва, 1982.

14. Дубров А. П., Пушкин В. Н. Парапсихология и современное
естествознание. Москва, 1989.

15. Иванов-Муромский К. А. Нейрофизиология, нейрокибернети-
ка, нейробионика. Киев, 1985.

16. История китайской философии. Москва, 1989.

17. Юшке Ф. Пробуждающееся мышление: У истоков человечес­
кого интеллекта. Москва, 1983.

18. Костюк Г. С. Избранные психологические труды. Москва.
1988.

19. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. Москва, 1972.

20. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы
психологии. Москва, 1984.

21. Лурия А. Р. Основы нейропсихологии. Москва, 1973.

22. Максименко С. Д. Теорія і практика психолого-педагогічного
дослідження. Київ, 1990.

23. Милнер П. Физиологическая психология. Москва, 1973.

24. Моляко В. А. Психология конструкторской деятельности. Моск­
ва, 1982.

25. Общая психодиагностика / Под ред. А А. Бодалева, В. В. Сго-
лина. Москва, 1987.

26. Общая психология: Учебник для студентов педагогических
институтов / Под ред. А. В. Петровского. Москва, 1986.

27. Общая психология: Учебное пособие для студентов педаго­
гических институтов / Под ред. В. В. Богословского и др.
Москва, 1981.

28. Опарин А. И. Возникновение жизни на Земле. Москва; Ленин­
град, 1941.

29 Основи психологи: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука,
В А. Роменця, Київ, 1995.

30 Павлов И. П. Полное собрание трудов: Лекции о работе боль-
ших полушарий головного мозга. Москва; Ленинград, 1947. Т. 4.

31 Панок В. Г. Концепція національної сопіально-психологічної
служби // Педагогіка і психологія. 1994. № 2—3.

32. Петровский А. В. Введение в психологию: Учебное пособие
для студентов высших педагогических учебных заведений.
Москва, 1995.

33. Психологическая диагностика: Проблемы и исследования /
Под ред. К. М. Гуревича. Москва, 1981.

34. Психология: Словарь / Под общей ред. А. В. Петровского,
М. Г. Ярошевского. Москва, 1990.

35. Психофизиология оператора в системах «человек—машина» /
Отв. ред. К. А. Иванов-Муромский. Киев, 1980.

36. Психологія: Підручник для педагогічних вузів / За ред.
Г. С. Костюка. Київ, 1968

37. Рибалка В. В. Психологія розвитку творчої особистості. Київ,
1996.

38. Роменець В. А. Історія психології. Київ, 1978.

39. Роменець В. А. Історія психології XVII століття. Київ, 1990.

40. Роменець В. А. Історія психології епохи Просвітництва. Київ,
1993.

41. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: В 2 т. Москва,
1989.Т. 1.

42. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. Москва, 1973.

43. Сеченов И. М. Избранные труды. Москва, 1947. Т. 1.

44. Сикорский И. А. Всеобщая психология с физиогномикой.
Киев, 1912.

45. Слободчиков В. И., Исаев Е. И. Психология человека: Введение
в психологию субъективности. Основы психологической ан­
тропологии / Учебное пособие для вузов. Москва, 1995.

46. Татенко О. М. Практична психологія в Україні: історія і су­
часність // Психологія: Науково-методичний збірник. Київ,
1993. Вил. 40.

47. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. Москва, 1987.

48. Теплое Б. М. Избранные труды: В 2 т. Москва, 1985.

49. Ткаченко О. М. Принципи та категорії психології. Київ, 1979.

50. Трофимов Ю. Л. Техническое творчество в САПР: Психо­
логические аспекты. Киев, 1989.

51. Ухтомский А. А. Собрание сочинений. Ленинград, 1950. Т. 1.

52. Философский энциклопедический словарь. Москва, 1989.

53. Фресс П., Пиаже Ж. Экспериментальная психология: В 6 вып.
Москва, 1966—1978.

54. Шадриков В. Д. Проблемы системогенеза профессиональной
деятельности. Москва, 1982.

55. Ярошевский М. Г. История психологии. Москва, 1985.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: