Порядок формування та реалізації дивідендної політики.

Дивідендна політика акціонерного товариства формується за наступними основними етапами (рис. 5.2).

Фактори дивідендної політики. Первісним етапом формування дивідендної політики є вивчення та оцінка факторів, що визначають цю політику. Ці фактори можуть бути розділені на чотири групи (рис. 5.3):

Оцінка цих факторів дозволяє визначити вибір того або іншого типу дивідендної політики на найближчий перспективний період.

Механізм розподілу прибутку акціонерного товариства відповідно до обраного типу дивідендної політики передбачає наступну послідовність дій. На першомуетапі із суми чистого прибутку віднімаються формовані за її рахунок обов'язкові відрахування в резервний і інші обов'язкові фонди спеціального призначення, передбачені статутом товариства. «Очищена» сума чистого прибутку являє собою так званий «дивідендний коридор», у рамках якого реалізується відповідний тип дивідендної політики. На другому етапі частина чистого прибутку, що залишилася, розподіляється на капіталізовану та споживану її частини. Якщо акціонерне товариство дотримується залишкового типу дивідендної політики, то в процесі цього етапу розрахунків пріоритетним завданням є формування фонду виробничого розвитку і навпаки. На третьому етапі сформований за рахунок прибутку фонд споживання розподіляється на фонд дивідендних виплат і фонд споживання персоналу акціонерного товариства (який передбачає додаткове матеріальне стимулювання працівників і задоволення їхніх соціальних потреб). Основою такого розподілу є обраний тип дивідендної політики та зобов'язання акціонерного товариства за колективним договором.

Форми виплати дивідендів. Важливим етапом формування дивідендної політики є вибір форм виплати дивідендів. Основними з таких форм є такі (рис. 5.4).

Грошові дивіденди є найпоширенішою та найпростішою формою реалізації дивідендної політики суб’єкта господарювання, яка передбачає формування за рахунок чистого прибутку грошового фонду дивідендних виплат. Виплата грошових дивідендів здійснюється відповідно до умов статутних документів товариства пропорційно участі власника у його статутному капіталі.

У випадку використання грошових виплат можуть використовуватися різні форми їх оголошення:

§ розмір дивіденду на одну акцію у вартісному вираженні;

§ відсоток від ринкової ціни акції;

§ відсоток від чистого прибутку або дивідендний вихід;

§ дивіденд оголошується без урахування податків з власників акцій.

На практиці досить часто приймається рішення про виплату дивідендів у негрошовій формі: корпоративними правами, іншими фінансовими інструментами, товарами, знижками на товари тощо. Найпоширенішою негрошовою формою є виплата дивідендів у формі додаткових корпоративних прав, зокрема акцій. Специфічною формою виплати дивідендів у негрошовій формі є дивіденди у формі цінних паперів інших емітентів, які є в інвестиційному портфелі підприємства. Характерною рисою дивідендної політики багатьох вітчизняних підприємств є те, що дивіденди досить часто виплачуються у товарній формі. Її використовують як підприємства, що виробляють товари народного споживання, так і ті, які ці товари отримують за бартерними схемами. З метою стимулювання збуту продукції деякі підприємства виплачують дивіденди у формі знижок на їх товари.

Змішана форма виплати дивідендів передбачаєкомбінацію різних форм виплати винагороди власникам: частково у вигляді грошових коштів, а частково іншими (негрошовими) засобами. Зборами власників може бути прийняте рішення, згідно з яким частина акціонерів (за їх вибором) одержує дивіденди в грошовій формі, а інша — у формі корпоративних прав. При цьому можуть порушуватися існуючі пропорції участі всіх власників у статутному капіталі. З метою компенсації збитків окремих власників, які виникають у результаті зменшення їх частки, вони можуть бути наділені додатковими дивідендами в грошовій формі.

Приховані дивіденди. Виконавчі органи підприємств за узгодженістю з окремими власниками досить часто вдаються до прихованого розподілу прибутку. Приховані виплати дивідендів здійснюються безпосередньо на користь власників підприємства або на користь так званих пов’язаних, або афільованих, осіб.

Оцінювання ефективності дивідендної політики підприємства. Для вирішення питання про ефективність чи неефективність дивідендної політики суб’єкта господарювання використовують певну сукупність кількісних показників, найпоширенішими з яких є наступні (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Показники ефективності дивідендної політики

Найменування показника	Алгоритм розрахунку та позначення	Економічна сутність
Чистий прибуток на акцію (ЧПА)	, ЧП — чистий прибуток за аналізований період; - сума дивідендів за привілейованими акціями; - середньорічна кількість простих акцій в обігу; - прибуток для власників простих акцій	Показує, скільки чистого прибутку приходиться на одну просту акцію
Надходження грошей на одну просту акцію	, - прибуток для власників простих простих акцій Ам – амортизаційні відрахування - середньорічна кількість простих акцій в обігу	Показує розмір чистого грошового потоку, що приходиться на одну просту акцію
Дивіденди на одну просту акцію ДА	ФВД — фонд виплати дивідендів за простими акціями («маса» дивідендів); - середньорічна кількість простих акцій в обігу	Показує розмір дивідендів, що приходиться на одну просту акцію
Дивідендний дохід простої акції ДДА	де ДА - поточний дивіденд на одну акцію, виплачений грошима; — ринкова ціна (курс) акції на початок звітного періоду	характеризує розмір доходу, отриманий акціонерами на кожну гривню, вкладену в акції
Капіталізований дохід підприємства КД	та — ринкова ціна акції відповідно на початок та кінець звітного періоду	Характеризує зміну ринкової ціни акції за звітний період
Загальна дохідність простої акції (дохідність вкладень) ЗД	та — ринкова ціна акції відповідно на початок та кінець звітного періоду, ДА - поточний дивіденд на одну акцію	Характеризує загальну дохідність вкладень акціонера
Коефіцієнт дивідендних виплат (дивідендний вихід) КВ	, або ДА - поточний дивіденд на одну акцію, виплачений грошима; ЧПА — чистий прибуток акціонерного товариства в розрахунку на одну просту акцію; ФВД — фонд виплати дивідендів за простими акціями («маса» дивідендів); ЧП — чистий прибуток AT після погашення фіксованих зобов'язань	характеризує пропорції розподілу чистого прибутку (після погашення фіксованих зобов'язань) на виплату дивідендів та фінансування інвестиційних потреб
Ставка доходу на оплачений капітал СД	АКО — оплачений акціонерний капітал, ФВД — фонд виплати дивідендів за простими акціями	сумарна оцінка всіх дивідендних виплат і вкладеного акціонерного капіталу
Коефіцієнт «ціна / прибуток» на 1 акцію»	, ЧПА — чистий прибуток акціонерного товариства в розрахунку на одну просту акцію; – середнє значення ринкової ціни акції за аналізований період	Показує, на скільки адекватно ринок оцінює результати діяльності компанії та її перспективи

Типи дивідендної політики. У теорії дивідендів залежно від міри ризику для розвитку акціонерного товариства виділяють три стратегії формування дивідендної політики: консервативну, помірковану (компромісну), агресивну. Консервативна стратегія передбачає пріоритетне спрямовування прибутку на цілі реінвестування, її реалізація спрямована в першу чергу на мінімізацію ризику втрати фінансової стабільності компанії. Компромісна стратегія передбачає стабільну виплату гарантованого мінімуму та виплату «екстра-дивідендів» — у випадку успішного ведення діяльності та одержання високого рівня прибутку. Агресивна стратегія укладається в першочерговому забезпеченні високого рівня дивідендних виплат та сприяє генеруванню додаткових ризиків втрати фінансової стабільності. Кожній з цих стратегій відповідає певний тип дивідендної політики (рис. 5.5.)

Загальний огляд переваг та недоліків різних типів дивідендної політики наведено у табл. 5.3.

Залишкова політика дивідендних виплат передбачає, що фонд виплати дивідендів формується за залишковим принципом лише після того, як за рахунок чистого прибутку профінансовано інвестиційні потреби підприємства.

Таблиця 5.3

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: