IV. Психологія дошкільного дитинства. ж спрямовує свій погляд. Кожний дотик до щічок, лоба викликає і поси­лює рухи сосання

ж спрямовує свій погляд. Кожний дотик до щічок, лоба викликає і поси­лює рухи сосання. Так створюється перша установка на об'єкт з наступ­ним схопленням і утриманням його ротом. Ось чому природне годування має важливе значення для дитини. У ньому бере участь широкий комп­лекс рефлексів: нюхових, смакових, температурних, тактильних, вести­булярних, - що позитивно впливає не лише на її швидкий фізичний, а й на психічний розвиток. В умовах природного годування раніше починає збільшуватись вага дитини, легше виробляються і закріплюються умовні рефлекси.

Важливою подією у психічному житті дитини є виникнення слухово­го і зорового зосередження. Слухове зосередження з'являється на 2-3-му тижні. Різкий звук, наприклад, грюкання дверей, викликає у дитини зу­пинку рухів, вона завмирає і замовкає. Пізніше, на 3-4-му тижні, така ж реакція виникає на голос людини. У цей час дитина не лише зосереджу­ється на звук, а й повертає голову в бік його джерела.

Зорове зосередження з'являється на 3-5-му тижні, зовні прояви його подібні: дитина завмирає і затримує погляд (недовго) на яскравому пред­меті.

На основі зорового та слухового зосередження відбувається упоряд­кування рухової активності дитини, яка в перші тижні його життя має хаотичний характер. З появою.зорового і слухового зосередження поміт­но збільшується час неспання, який заповнюється тепер своєрідною ак­тивністю, що стає для дитини джерелом нових вражень. Отже, на основі безумовного орієнтувального рефлексу біологічної обережності вже на третьому тижні життя у дитини виникає елементарна пізнавальна актив­ність, пов'язана з потребою не в їжі, повітрі, теплі, а в нових враженнях (М.В. Вовчик-Блакитна).

Виникнення цього нового типу орієнтувальної активності, що має не органічний, імпульсивний характер, а являє собою рухові акти, спрямо­вані на зовнішню дійсність, означає першу власну поведінку дитини. Во­на відділяється від матері не лише фізично, а й психічно, у неї, за слова­ми Л.С. Виготського, починається «індивідуальне психічне життя».

Таким чином, відрізок часу, коли дитина відділена від матері фізич­но, але зв'язана з нею фізіологічно, і становить період новонародженос-ті. Цей період характеризується катастрофічними змінами умов життя, помноженими на безпомічність дитини. Все це могло б привести до за­гибелі новонародженого, якби не склалася особлива, соціальна ситуація його розвитку. З самого початку виникає ситуація об'єктивно необхідних стосунків між дитиною і дорослим. Всі умови життя дитини зразу ж со­ціально опосередковані.

І все-таки соціальна ситуація розвитку ще повинна встановитися. Психологічна єдність дитини та матері ще повинна з'явитися. Та єдність,

О

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: