III. Проблема психічного розвитку дитини. в ньому формується громадська думка, підтримуються одні тенденції в учінні і поведінці учнів і засуджуються інші

в ньому формується громадська думка, підтримуються одні тенденції в учінні і поведінці учнів і засуджуються інші, утворюються малі групи, які так чи інакше впливають на розвиток школяра. Через класний колектив школярі включаються в різні види позакласної та позашкільної діяльнос­ті (ігрової, художньої, трудової та ін.), у виконання доступних їм суспіль­но-корисних доручень, які з'єднують їх навчання з життям суспільства, що також є важливим для формування їх моральної свідомості. Від того, як використовуються всі ці фактори, залежить виховна ефективність на­вчання, його роль у всебічному розвитку учнів.

Навчання ставить перед учнями нові пізнавальні завдання, озброює їх засобами розв'язування цих завдань, і тому йде попереду розвитку. Разом з тим, воно спирається не лише на актуальні досягнення в розвитку, але й на потенційні його можливості, які завжди ширші їх реалізації. У цьому відношенні розвиток іде далі від того, що набувається учнями на кожно­му етапі навчання, воно відкриває нові можливості засвоєння ними більш складних систем понять і пов 'язаних з ними дій і операцій.

Навчання не лише сприяє розвитку, але й залежить від нього. Воно веде за собою розвиток, спираючись на його досягнення. Учні можуть вчитись лише тому, до чого в них є готовність, а вона є наслідком їх за­гального розвитку, в якому бере участь не лише навчання, але й інші йо­го зовнішні і внутрішні умови. Доступність того чи іншого навчального матеріалу визначається співвідношенням вимог, які пред'являються цим матеріалом до учнів та рівнем розвитку їх можливостей.

Педагогічна практика показує, що навчання залежить від індивідуаль­них відмінностей в научуваності (тобто сприйнятливості до навчання), від схильностей учнів та їх загальних і спеціальних здібностей. На кож­ному етапі навчання спостерігаються відмінності в темпі і якості засво­єння шкільного матеріалу, у виробленні необхідних для нього дій, опе­рацій, узагальнених прийомів розумової діяльності, у перенесенні їх на виконання нових навчальних і практичних завдань. Внаслідок цього по­дібне за своїм змістом і методами навчання робить неоднаковий внесок у розвиток різних учнів. А тому диференціація та індивідуалізація на­вчання у відповідності зі схильностями, здібностями учнів необхідна для того, щоб підвищити вплив навчальної діяльності на їх розвиток.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: