X. Психологія навчання. з тим, хто навчає, і виділяє контактне (традиційне) та дистанційне на­вчання (з допомогою лазерних засобів); 2) на основі принципу свідомос­ті

з тим, хто навчає, і виділяє контактне (традиційне) та дистанційне на­вчання (з допомогою лазерних засобів); 2) на основі принципу свідомос­ті, тобто на основі того, що є об'єктом усвідомлення учнями у процесі на­вчання, виділяє традиційне - усвідомлюються правила, засоби; якщо дії

- програмоване, алгоритмізоване навчання (П.Я. Гальперін, Л.М. Про-
колієнко, Н.Ф. Тализіна та ін.); якщо усвідомлюється задача, проблема

- проблемне (О.М. Матюшкін, В. Оконь); за наявністю управління, як
основного механізму засвоєння, - програмоване, алгоритмізоване, по­
етапне формування розумових дій, яке, на нашу думку, теж можна вва­
жати як засвоєння за певним алгоритмом; за взаємозв'язком освіти та
культури - проектне навчання, суть якого полягає в тому, щоб науково
спроектувати єдність заданого змісту, методів та зумовленого ними пси­
хічного становлення учнів на різних ступенях навчання, а також пред­
метне як традиційне навчання; на основі зв'язку навчання з майбутньою
діяльністю - контекстне навчання; за способом організації навчання - ак­
тивне навчання, до якого, на нашу думку, можна віднести контекстне і ін­
ші види навчання; традиційне навчання як інформаційне, повідомляюче
навчання.

Моделі навчання

Узагальнюючи види навчання, можна виділити їх моделі.

I. Інформаційні моделі навчання, у процесі яких реалізують уявлен­
ня про те, що основною метою навчання є оволодіння знаннями, уміння­
ми, навичками, відібраних на основі принципу науковості, системності,
доступності, наочності.

В основі цих моделей лежить уявлення про навчання як про інформа­ційний процес, що полягає у сприйманні, збереженні та відтворенні і пе­реробці наукової інформації. На цій основі якість засвоєння визначається трьома показниками:

1) повнотою відтворення знань;

2) їх використанням за зразком;

3) використанням в нестандартних ситуаціях.

Отже, оцінюється робота учня: не знав, не вмів, не розумів, не вико­ристовував, а після навчання: став знати, вміти, розуміти, виконувати.

У цих моделях сам процес пізнання не оцінюється, суб'єктний досвід школяра теж не враховується.

II. Операціональні моделі (В.В. Давидов, В.В. Рубцов, Г.Г. Кравцов)
спираються на розроблену у психології концепцію діяльності, згідно якої
у навчанні як єдності діяльності вчителя і учнів виділені такі основні
елементи: цілі, мотиви, предмет і засоби діяльності, її контроль і оцінка.
Вони є загальними для будь-якого виду діяльності.

Оволодіння всіма компонентами учбової діяльності відбувається не стихійно, а розробляється і задається вчителем через спеціально побудо­вану систему (задається еталоном дій).

Отже, ці моделі будуються за нормативними схемами, у яких суб'єк­тний досвід (досвід учня) не враховується.

III. Розвивальне навчання, у моделюванні якого виходять з актуаль­ного рівня психічного розвитку учнів, спираються на суб'єктний досвід, орієнтуються на їх перспективний рівень психічного розвитку, тобто можливості школярів. Таке навчання будується на основі принципу інди­відуалізації навчання.

Гі Лефрансуа виділяє директивні та конструктивістські моделі навчан­ня. Директивні моделі центровані на вчителів, а конструктивістські засно­вані на рівноправ'ї, кооперативному навчанні і виражаються в пошуково­му, когнітивному і гуманістичному підходах до управління навчанням.

Збільшення питомої ваги конструктивістських моделей навчання в системі освіти роблять її прогресивною. У прогресивній освіті завжди домінує фігура учня в процесі навчання.

У зв'язку з моделями навчання вчені (Фернстенмахер і Солтіс, 1992) виділяють три основні моделі вчителя: організаторська, терапевтична та ліберальна.

Організаторська модель означає, що вчитель - головна фігура в ди­рективному процесі навчання, майстер своєї справи, відповідає за весь процес навчання. У ньому домінує вчительська техніка і підготовка ма­теріалів.

У терапевтичній моделі вчитель розглядається не тільки як організатор, але й як приємна з усіх сторін особистість, головна мета якої - здоровий і щасливий розвиток учнів. У такому процесі навчання наголос ставиться на методи і зміст, домінує фігура учня і конструктивістський підхід.

Завдання ліберальної моделі вчителя полягає у звільненні розуму учнів, створюючи їм усе необхідне для навчання. Учитель спостерігає за тим, щоб учень знав, як вчитися і як використовувати свої знання [5, 26-27].

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: