Концепції управління процесом навчання

У теоріях навчання ми показали лінії руху досліджень з проблеми психології навчання. Узагальнюючи можна сказати, що вони групуються навколо двох характеристик: по-перше, навчання розуміють як управлін­ня процесом учіння, по-друге, виявлення можливостей пізнавальної ак­тивності учнів, формування у них умінь "добувати" знання самостійно. Н.О. Менчинська, аналізуючи ці напрямки, підкреслює, що вони єдині в своїх загальних методологічних позиціях, але при психологічній конкре­тизації цих загальних положень виникають істотні відмінності між ними.

Так, розумова активність учня, що здійснюється за розпорядженнями, алгоритмом, інша, ніж в умовах самостійного пошуку способу розв'язан­ня проблеми, де теж є управління, але воно не пропонує попередньо ви­значених пошуків, а зводиться до вказівок, які актуалізують самостійний пошук їх учнями [8]. Як справедливо пише Н.О. Менчинська, наявність у психології навчання цих напрямків не долає розриву між психологією навчання та психологією виховання. Автор висловлює стратегічну ідею, яка полягає у створенні теорії учіння широкого діапазону, теорію роз­витку особистості.

Генетичний підхід до вивчення різних форм організації учіння пока­зав, що поширеною серед них є схема взаємодії вчителя і учнів: 8 —»• О, де 8 — вчитель як суб'єкт впливу на учнів, управління, а О — учень як об'єкт управління.

Ця схема відображає концепцію, суть поглядів якої зводиться до того, що учні - об'єкт управління, а вчитель як навчальний прилад. Учіння в таких умовах спрямоване зовнішнім управлінням. Вчителі жорстко за­програмували зовнішню діяльність учнів.

Альтернативною цій концепції може бути інша, суть якої полягає в то­му, що учіння потребує цілеспрямованої пізнавальної активності, у про­цесі якої будуть розвиватися розумові та особистісні якості. Управління учбовою діяльністю повинно полягати у створенні умов для розвитку потреб, мотивів і цілей діяльності. Жорсткість управління повинна по­ступово зменшуватися і вести учнів до самоуправління на основі їх осо-бистісного зростання. Управління має здійснюватися в плані актуаліза­ції психічних можливостей школяра. Головним у ньому є необхідність створювати умови для виникнення в учнів потреби у вчительських впли­вах та бажання виконувати їх. Л.М. Фрідман зазначає, що цього можна досягти навчанням, яке буде відповідати таким вимогам: 1) учні мають знати плани, програми своєї діяльності; 2) вони повинні чітко знати, які потрібно засвоїти знання та якими уміннями і навичками володіти; 3) вивчення будь-якої теми повинно бути вмотивованим, розпочинатися з постановки проблеми; 4) роботу кожного учня потрібно контролювати, оцінювати, наприклад, "знає (вміє)" або "ще не знає (не вміє)". У межах теми вчитель оцінює так: "тема засвоєна", "тема ще не засвоєна"; 5) облік роботи має бути відкритим [13].

Альтернативна концепція управління учбовою діяльністю школярів вимагає створення атмосфери особистої відповідальності кожного учня за свою роботу, організації колективних форм учіння та взяття за основу проектування діяльності школяра.

Коли навчання учнів буде здійснюватися відповідно до вищеописаних вимог, то учні будуть поступово переходити від неусвідомлених, некеро-ваних форм діяльності до свідомих та самоуправлінських.

Вікова і педагогі чна психологія

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: