Природа ознаки та структура держави. 6 страница

87.Міжнародні відносини як цілісна система

Міжнародні відносини — сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та інших зв'язків між державами й системами держав, між головними соціальними, економічними, політичними силами, організаціями й громадськими рухами, які діють на світовій арені.

Держава — єдиний загальнонаціональний інститут, який має легітимні повноваження здійснювати політику на міжнародній арені: укладати двосторонні й багатосторонні договори про співробітництво в певних сферах, оголошувати війну та підписувати мирні угоди тощо.

Національний інтерес охоплює:

1) проблеми збереження нації незалежної держави;

2) безпеки від зовнішньої загрози;

3) зростання добробуту населення держави;

4) захисту її економічних і політичних позицій у відносинах з іншими державами;

5) збереження і розширення її впливу в світовій політиці.

Він реалізується в зовнішньополітичному курсі держави, у політиці її уряду, який визначає конкретні цілі щодо інших держав і шляхи їх досягнення.

У своєму зовнішньополітичному курсі держава повинна:

1) враховувати своє геополітичне положення,

2) спиратися на свій економічний, демографічний, воєнний, науково-технічний та культурний потенціал.

Цей потенціал обумовлює зовнішньополітичні можливості держави, визначає пріоритети у вирішенні конкретних зовнішньополітичних проблем.

Види міжнародних відносин розрізняють також:

1) за сферою суспільного життя;

2) за суб'єктами взаємодії

3) за ступенем їх розвитку(високий, середній, низький).

За останні роки на міжнародному рівні розроблено чимало важливих соціальних програм, договорів і угод у галузі економічного і політичного співробітництва, у гуманітарній сфері. У світовій політиці почали формуватись якісно нові принципи міжнародних відносин, які передбачають:

1) суверенну рівність держав,

2) незастосування сили або погрози силою,

3) непорушність кордонів,

4) територіальну цілісність держав,

5) мирне врегулювання суперечок,

6) невтручання у внутрішні справи,

7) повагу прав людини і основних свобод,

Сучасне співтовариство прагне виробити різні механізми, норми, процедури щодо питань міжнародного життя. Функції дипломатії все більше зміщуються від силового тиску до процедур переконання, врегулювання та узгодження.

88.Міжнародні організації та міжнародні політичні відносини

Значну роль на міжнародній арені відіграють міжнародні урядові й неурядові організації. Найбільш представницькою з них є Організація Об'єднаних Націй, утворена в 1945 p., після Другої світової війни, з метою збереження миру і розвитку міжнародного співробітництва.ООН як складний механізм взаємодії держав відчутно впливає на зовнішньо - і внутріполітичний курс країн, допомагає, незважаючи на суперечливість інтересів держав, шукати шляхи до міжнародної згоди з найважливіших питань світового розвитку.

Головним міжнародно-правовим документом сучасності, в якому визначені основні принципи міжнародного права, передбачені заходи щодо їх дотримання, є Статут Організації Об'єднаних Націй, прийнятий 1945 p. 50 державами - засновниками ООН. Статут визначає цілі ООН:

1) Підтримувати міжнародний мир і безпеку.

2) Розвивати дружні відносини між націями на основі рівноправності й самовизначення народів.

3) Здійснювати міжнародне співробітництво щодо розв'язання міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру і в заохоченні розвитку поваги до прав людини і основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії.

Бути центром узгодження дій націй у досягненні цих загальних цілей.

Найважливіші принципи сучасної міжнародної політики викладено також у “Декларації про принципи міжнародного права” (1970), “Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам” (1960), “Декларації про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав” (1981), Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі (1975) та ін.

Нині ООН зосереджує свої зусилля на забезпеченні узгодженої та надійної системи міжнародного миру і безпеки. Найважливішим її органом є Рада Безпеки, яка концентрує у своїх руках всю політичну владу. Міжнародні неурядові організації різноманітні за своїми цілями і складом. Це — політичні, профспілкові, молодіжні, жіночі, наукові, культурно-освітні, релігійні організації та об'єднання.Враховуючи неможливість повністю виключити війну з практики міжнародних відносин, світове співтовариство виробляє норми міжнародного права, які визначатимуть головні вимоги щодо ведення війни. Ці норми зазначені в Женевській конвенції 1949 р., у додаткових документах до неї 1977 р., у багатосторонніх міжнародних угодах. У них йдеться про захист жертв війни, заборону певних видів зброї масового знищення, режим утримання військовополонених, зокрема поранених і хворих, про поводження під час війни з цивільним населенням, заборону використання найманців у збройних конфліктах, заборону залучення до бойових дій осіб, молодших 15 років. Порушення цих норм є воєнним злочином і підлягає покаранню.

89. Поняття про глобальні проблеми людства.

Глобальні проблеми сучасності — сукупність нагальних проблем, що постали перед людством у другій половині XX ст. Частина з них пов'язана із взаємовідносинами всередині світового співтовариства (запобігання ядерному конфлікту, подолання відсталості країн, що розвиваються тощо), частина ж є відображенням кризи у взаємовідносинах між суспільством і природою (демографічна, продовольча, ресурсна, екологічна, енергетична проблеми).

До основних чинників, що сприяли виникненню глобальних проблем людства, можна віднести: швидке зростання чисельності населення (демографічний вибух), крім того, постійне нарощування промислового й сільськогосподарського виробництва; збільшення обсягу видобутку корисних копалин; житлове, промислове будівництво, прокладання нових транспортних магістралей, забруднення навколишнього середовища, мілітаризацію економіки окремих країн.

Гострі глобальні проблеми активно вивчали провідні вчені світу (політологи, соціологи, демографи, економісти, географи, біологи, математики та ін.) Наприкінці 60-х — на початку 70-х років XX ст. сформувалася нова міждисциплінарна наука — глобалістика.

Усі глобальні проблеми умовно можна поділити на політичні, економічні, демографічні, соціальні та екологічні.

Найнебезпечнішими для людства є політичні проблеми; миру, війни, гонки озброєнь; розв'язання регіональних релігійних і військово-політичних конфліктів в Європі, Азії та Африці. Далі йдуть екологічні проблеми. Різноманітними в різних регіонах світу є демографічні проблеми. Численні соціальні проблеми (охорони здоров'я, освіти, науки і культури, соціального забезпечення) вимагають для свого розв'язання чималих коштів і висококваліфікованих спеціалістів. За останні десятиріччя найбільших успіхів людство досягло у розв'язанні глобальних економічних проблем — сировинної та енергетичної. Натомість у деяких регіонах загострилася продовольча проблема. Дедалі більшої актуальності набувають такі міжгалузеві проблеми, як освоєння Світового океану та мирного освоєння космосу.

Зважаючи на те, що своєю сутністю глобальні проблеми людства — інтернаціональні — успішне розв'язання їх можливе тільки за умови зосередження зусиль країн, суспільства не лише на регіональному, а й на міжнародному рівнях, при досягненні стабільного розвитку людства.

Політичні проблеми. Тільки у XX ст. у двох світових війнах і багатьох локальних конфліктах загинуло понад 100 млн. людей. У 1945 р. з'явилася ядерна зброя й виникла загроза знищення як окремих країн, так і цілих континентів. Сумарна потужність уже накопиченої у світі ядерної зброї більш ніж достатня для того, щоб декілька разів знищити все живе на Землі. у цих умовах ядерні держави були змушені розпочати процес ядерного роззброєння та скорочення звичайних озброєнь.

Екологічна проблема. Екологічна криза — одна з глобальних проблем сучасності, що проявляється в різкому загостренні суперечностей у відносинах між суспільством і природою. Вона особливо посилилась у другій половині XX ст. через надмірний антропогенний вплив на природу, що призвело до порушення рівноваги між природними процесами.

90.Україна в системі міжнародних відносин та її місце в сучасному геополітичному просторі

Внаслідок розпаду СРСР Україна стала незалежною державою. 24 серпня 1991 p. був проголошений Акт про незалежність України, а в грудні 1991 p. його підтверджено всенародним референдумом.

Зовнішня політика України спрямована на:

1) захист державного суверенітету;

2) забезпечення безпеки країни;

3) збереження цілісності державної території;

4) забезпечення сприятливих зовнішніх умов для економічної співпраці, торгівлі, культурних зв'язків з іншими країнами,

5) посилення впливу на міжнародні події,

Україна прагне адаптуватись до Європи на основі міжнародних документів — Заключного акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ) (1975 p.), Паризької хартії для нової Європи (1990 p.), декларації “Виклик часові змін”, ухваленої в липні 1992 р. на зустрічі лідерів країн-учасниць Гельсінського процесу, у якій брала участь й Україна.

Такий зовнішньополітичний курс закріплений ст. 18 Конституції України: “зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співробітництва за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права”.

Європейська інтеграція – як ключовий пріоритет, який акумулює в собі цілий комплекс внутрішньо- та зовнішньополітичних зусиль України з метою наближення до ЄС та створення необхідних передумов для вступу до Європейського Союзу у майбутньому. Органічною частиною євроінтеграційного курсу України є забезпечення дипломатичної підтримки завершення процесу приєднання України до СOT. Євроатлантична інтеграція – захист безпекових інтересів України, участь у створенні євроатлантичного простору стабільності та безпеки, поступова інтеграція до НАТО. Реалізація цієї мети має бути досягнуто через використання механізмів співробітництва з НАТО, зокрема Плану дій та щорічних Цільових планів, а також приєднання до Плану дій щодо набуття членства. На двосторонньому рівні Україна прагне використовувати увесь потенціал стратегічного партнерства на основі взаємного інтересу та спільних підходів до розвитку відносин з США, Росією та Польщею; досягти та підтримувати добрі відносин з країнами-сусідами в атмосфері поваги до суверенітету та територіальної цілісності. Україна проводить активну багатосторонню політику в рамках універсальних та регіональних міжнародних організацій.Україна — молода держава. Її зовнішньополітичний курс, геополітичні орієнтації ще виробляються і конкретизовуватимуться відповідно до міжнародної ситуації. Але принципи, які в основі цього курсу, відповідають прогресивним тенденціям сучасного світового політичного процесу.

1. Політика як соціальне явище.

2. Суб’єкти і об’єкти політики.

3. Основні концепції політики.

7. Значення пол для формування політичної свідомості та культури студентів.

4. Структура і функції політики.

5. Пол як наука і нав дисципліна. Об’єкт і предмет вив пол, її взаємодія з інш наук.

6. Методологія політології, її функції та завдання.

8. Структура політичної діяльності: суб’єкти та об’єкти, мотиви і способи їх взаємовпливу.

9. Виборча кампанія як форма пол діяльності. Функції виборів у демократичному суспільстві.

10. Типи політичної діяльності

11. Політичне рішення. Структура політичного рішення. Типи політичних рішень.

12. Політичні відносини. Типологія та форми політичних відносин.

13. Поняття влади, її основні види, засоби і форми реалізації, ресурси.

14. Поняття, природа, риси політичної влади.

15. Концептуальні підходи до проблеми політичної влади.

16. Проб легітимності політичної влади, ресурси, функції та тенденції її розвитку.

17. Конституційні положення про перспективи розвитку політичної влади в Україні, її подальшу демократизацію.

18. Зародження політичної думки у країнах Стародавнього Сходу.

19.Політичні вчення Стародавньої Греції (Сократ, Платон, Аристотель)

20.Політична думка і світоглядні ідеї Стародавнього Риму (Цицерон, Сенека).

23.Вчення про політику Н. Макіавеллі.

21.Політична думка часів середньовіччя (Т. Аквінський, А. Августин, М. Падуанський).

22.Епоха Відродження – новий етап у розвитку політичної думки.

24.Політичні ідеї європейського соціалізму XVI – XVII ст. (Т. Мор,Т. Кампанелла).

26.Політико-правові вчення в Німеччині у XVIII – XIX ст.

25.Теорії природного права та суспільного договору (Т. Гроцій, Т. Гоббс, Б. Спіноза, Дж. Локк та ін.).

27. Просвітництво. Раціоналістичне трактування пол у працях фран просвітників.

28. Політичні вчення у США в період боротьби за незалежність.

29.Політичні вчення у Західній Європі в XIX ст.

34.Політична думка перехідного періоду (XIV – перша половина XVI ст.).

30.Основні напрямки західноєвропейської політичної думки XIX ст.

31.Розвиток зар політології у ХХ ст. Основні віхи політичної думки в 1 пол ХХ ст.

32.Розвиток світової політичної думки у другій половині XX ст. – на початку XXI ст.

33.Розвиток політичної думки в Ук. Пам’ятки політичної думки Київської держави.

35.Укр політична думка в період від Люблінської унії до козацько-гетьм дер.

36.Політична думка України у козацько-гетьманську добу.

37. Українська політична думка ХІХ ст.

38. Українська політична думка першої половини ХХ ст.

50. Держава її властивості, місце, роль і значення в політичній системі суспільства.

39. Поняття політичної ідеології та класичні уявлення про неї (Де Тресі, К. Маркс, Р. Міхельс, М. Вебер, О. Лемберг, Т. Парсонс, Р. Пайпс).

40. Функції політичної ідеології.

41. Основні ідеї лібералізму і неолібералізму.

42. Основні ідеї консерватизму і неоконсерватизму.

58. Значення засобів масової інформації в розвитку і функціонуванні політичної системи.

43. Марксизм і соціал-демократизм.

44. Християнсько-демократична ідеологія та альтернативні ідейно-політичні течії.

45. Національна ідея та ідеологія державотворення в Україні.

46. Місце і роль політичної системи в життєдіяльності суспільства.

47. Сутність і типи сучасних політичних систем.

48. Системоутворюючі засади та основні функції політичних систем.

49. Характеристика структурних елементів політичної системи.

51. Природа ознаки та структура держави.

52. Поняття соціальної та правової держави.

53. Основні елементи держави та її функції.

54. Особливості становлення та розвитку держави в Україні.

56. Громадські організації та рухи.

55. Політичні партії та партійні системи, їх роль та функції в політичній організації суспільства.

57. Особливості партійної системи в сучасній Україні.

59. Особливості функціонування та розвитку політичної системи в сучасній

60. Поняття, функції і цілі економічної політики.

61. Фінанси в системі політики та економічної безпеки.

62. Механізм політичного регулювання економічних відносин в сучасних умовах.

64. Основні напрямки соціальної політики.

65. Моделі соціальної політики у країнах Заходу.

66. Демографічна проблема як напрямок реалізації соціальної політики.

67. Поняття етнонаціональної політики, головна мета та принципи.

68. Роль і місце націй та етнонаціональних відносин у політичному житті.

69. Зміст і сутність національної політики у житті суспільства.

63. Сутність і специфіка соціальних відносин, об’єкти і суб’єкти соціальних відносин та їх роль в політиці.

70. Національна політика України.

72. Конституція України про консолідацію та розвиток української нації, забезпечення етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин України

73. Політика в системі ціннісних орієнтацій особи.

74.Політична соціалізація

75. Культура громадянськості. Права людини як критерій гуманізму в політиці

76.Природа і соціальна сутність політичного лідерства

77,78. Стилі і типи, соціальна роль та функції політичного лідерства

79. Політичний імідж

80. Проблеми формування політичних лідерів у сучасній Україні

81,82. Поняття, типи, види та функції політичної культури

85.Типи політичної свідомості і політична воля

83.Історичні особливості формування політичної культури в Україні, її стан у сучасних умовах

84.Політична свідомість як форма відображення політичного буття

86. Світ пол процес: пон, суб’єкти, законом та тенденц розвитку на межі XX – XXI ст.

87.Міжнародні відносини як цілісна система

88.Міжнародні організації та міжнародні політичні відносини

89. Поняття про глобальні проблеми людства.

90.Україна в системі міжн відносин та її місце в сучасному геополітичному просторі

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: