Стан кадрів на підприємстві шляхи його визначення

Визначається за допомогою коефіцієнтів:

1. Коефіцієнт вибуття кадрів (К_вк, %) визначається співвідношенням кількості робітників, звільнених по всіх причинах за даний період (Р_зв) до середньоспискової чисельності робітників за цей же період (Р):

К_вк =

2. Коефіцієнт прийому кадрів К_пк (%)

К_пк = × 100

де Р_п - кількість робітників, прийнятих на роботу за даний період, чоловік;

Р – середньоспискова чисельність, чоловік.

3. Коефіцієнт стабільності кадрів (К_ск)

К_ск = 1 - + Р_п,

де Р_зв - число звільнених по власному бажанню і із-за порушень трудової дисципліни, чоловік (за звітний період);

Р – середньоспискова чисельність (працівників) працюючих в попередній період, перед звітн

Р_п - чисельність прийнятих за звітний період.

4. Коефіцієнт текучості кадрів (плинності) К_пл.к. %

К_пл.к. = × 100

де Р_зв - кількість вибувши при звільненні працівників підприємства (цеху, дільниці);

Р – середньоспискова чисельність за цей же період.

Нові виробничі системи складаються не тільки із машин і механізмів, які практично не роблять помилок. Вони включають також і людей, які повинні працювати в тісній взаємодії і бути готовими до реалізації нових ідей.

Основними напрямами впливу людського фактору на підвищення ефективності роботи підприємства є:

§ відбір і просування кадрів;

§ підготовка кадрів і їх навчання;

§ стабільність і гнучкість складу робітників;

§ удосконалення матеріальної і моральної оцінки праці робітників.

Саме людський капітал, а не заводи, обладнання і виробничі записи є основою конкурентноздатності, економічного росте і ефективності.

Норми праці

Виходячи з технічного нормування весь робочий час поділяють на час робіт і час перерв.

Час роботи – це час на протязі якого робота проводиться в дії направлені на здійснення трудового процесу.

По відношенню до виробництва час робіт поділяють на:

- час робіт по використанню виробничого завдання

- час робіт не передбачений по використанню виробничого завдання

Підготовчо – заключний - це час, який затрачається на підготовку роботи і засобів технічного оснащення для виконання технічних операцій і приводять в порядок оснащення і обладнання по закінченні робочої зміни.

Оперативний час – час, що витрачається робітником на виконання заданої роботи.

Основний – це час, що витрачається безпосередньо на кількісну і якісну зміну предметів праці. Цей час поділяється в залежності від характеру участі робітника у виконанні виробничого завдання.

Час ручної роботи – коли робітник виконує дії без застосування машин і механізмів, а використовуються лише ручні засоби праці.

Час машинно – ручної роботи – коли процес зміни предметів праці здійснюється машинною, а переміщення робочої частини машини – вручну.

Машинний – коли зміна предметів праці змінюється під дією машини, а людина спостерігає.

Допоміжний – це час, який витрачається робітником які забезпечують виконання основної роботи. Це затрати часу на встановлення деталей в пристосування або на смін. верстати, а також прийоми пов’язані з керуванням верстату і контрольні заміри деталі, після закінчення обробки.

Час обслуговування робочого місця – час, який витрачається робітником на підтримання робочого місця в стані, що забезпечує високо – продуктивну роботу.

Час технічного обслуговування робочого місця – це час на догляд за обладнанням та підтримання в робочому стані, що забезпечує високу продуктивну роботу.

Час організації обслуговування робочого місця – час, на підтримку робочого місця в нормальному стані, який не пов’язаний з конкретною роботою.

Час перерв – час на протязі якого робітник не бере участі в роботі. Він поділяється на:

- час регламентованих перерв – це час передбачений нормативами на відпочинок робітника для підтримки його нормальної працездатності і попередження його втомлення. Крім того це час на особисті потреби робітника і особисту гігієну, а також час перерв обумовлений технологією і організацією технологічного процесу.

- Час нерегламентованих перерв – це перерви викликані порушенням норм ходу виробничого процесу по вині або без вини робітника.

Є такі норми праці:

1) норма часу;

2) норма виробітку;

3) норма чисельності;

4) норма обслуговування.

Норма часу в умовах серійного і масового виробництва

виступає як норма штучного часу (Т_шт):

Т_шт⁼ Т_опер+ Т_обсл+ Т_відп, н-год, де: …..

Топер=Тосн+Тдоп

де: - Тосн -основний час на один виріб, н-год;

Тдоп-додатковий час на один виріб, н-год.

Т_обсл =Ттех.обсл_+Торг.обсл

Норма часу в умовах дрібносерійного і одиничного виробництва виступає як норма штучно-калькулядіійного часу (Т):

Т_шт-_К= Т_шт+ (Тпз/N), н-год,

де: Т - підготовчо-заключний час налартію деталей, н-год;

N - кількість деталей в партії, шт.

Норма виробітку (Н_вир) це кількість продукції, яка повинна бути вироблена за одиницю часу:

Змінна норма виробітку (Н) обчислюється за формулою:

де: Т_зм- тривалість зміни, год.

Якщо норма виробітку збільшується на, то норма часу зменшується на

а якщо норма виробітку зменшується на а%, то норма часу зростає

на

Середній процент виконання норм виробітку (Н_вир.%) обчислюється як відношення кількості нормо-годин на виготовлення продукції (1) до кількості годин фактично відпрацьованого часу (1)

Н_вир =

Норма чисельності - це необхідна для виконання певної роботи чисельність персоналу.

Норма обслуговування - це встановлена кількість одиниць обладнання (робочих місць, квадратних метрів площі), яка обслуговується одним робітником або бригадою на протязі зміни.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: