Методи нормування праці.

Методами нормування праці є:

1) досвідно-статистичний (сумарний);

2) аналітичний, який може бути аналітично-розрахунковим та
аналітично-дослідницьким.

Аналітично-дослідницький метод передбачає встановлення норми часу шляхом спостереження, тобто фотографії робочого часу чи хронометражу.

ФРЧ – це процес спостереження і замірів затрат роб. часу в процесі здійснення трудових функцій.

В результаті обробки даних ФРЧ визначають такі показники використання робочого часу.

1. коефіцієнт зайнятості робітника корисною роботою

Тн – нормовані затрати часу робітника (хв)

Тзм – тривалість зміни (хв)

2. питома вага оперативного часу в балансі робочого дня

Топ – сумарний оперативний час

3. показник можливого ущільнення робочого дня

Тпз – час підготовчо – заключний

Топ – оперативний час

Тобсл – час на обслуговування

4. показник можливого підвищення ПП.

5. норма виробітку, яка можлива при усуненні всіх втрат

Нф – фактична норма виробітку

Часто на підприємствах застосовуються самофотографії. При певній попередній підготовці цей метод дозволяє охопити спостереження практично все підприємство. Він дає можливість отримати інформацію про основні витрати робочого часу.

Хронометраж – вивчення шляхом спостереження та замірів тривалості служителів основного і допоміжного часу.

Об’єктом хронометражу є операція та її складові.

Завданням хронометражу:

· виявлення і відбір передових методів і прийом робітників

· визначення тривалості виконання окремих елементів операції для отримання всіх даних при розробці технічного обґрунтування

· перевірка виконання діючих норм часу та виявлення причин їх недовиконання

· організація робітників, працівників багатоверстатників

· виявлення втрат робочого часу, але в середині технічного циклу операції

Найбільш поширеними є такі типи хронометражу:

· суцільний – досліджуються всі затрати операційного часу, які можуть циклічно повторюватись в певний період

· вибірковий – досліджуються окремі елементи операції при цьому вони можуть періодично не повторюватись

Процес хронометражу ділиться на ряд етапів, заключним із яких є перевірка утвореного хроноряду на стійкість. Стійкість хроноряду визначається за допомогою коефіцієнта стійкості (К_ст):

- максимальний час на виконання операції, н-год;

- мінімальний час на виконання операції, н-год.

Тоді порівнюють Кет із нормативним коефіцієнтом стійкості (К„_н). Якщо К_ст> К_стн, то хроноряд є нестійким. В такому випадку слід відкинути одне або максимальне, або мінімальне значення тривалості операції (один замір) і знову перевірити хроноряд на стійкість. Якщо і тепер хроноряд виявиться нестійким, то заміри слід повторити (зробити повторне спостереження).

Якщо К_ст<К_ст.н, то хроноряд вважається стійким і, визначивши середню тривалість операції, можна встановити відповідну норму часу.

На основі встановлених норм праці визначають необхідну чисельність працівників підприємства.

Загальна чисельність працівників підприємства складається із чисельності промислово-виробничого

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: