Видатки Державного бюджету.

Згідно Бюджетного кодексу, видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування;

витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів;

кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Видатки та кредитування бюджету класифікуються за:

1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);

3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).

Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах.

Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів.

На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Державна казначейська служба України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов'язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету).

За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.

Класифікація кредитування бюджету систематизує кредитування бюджету за типом позичальника та поділяє операції з кредитування на надання кредитів з бюджету і повернення кредитів до бюджету.

Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України передбачені ст. 87 Бюджетного кодексу.

Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

Захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду на:

оплату праці працівників бюджетних установ;

нарахування на заробітну плату;

придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів;

забезпечення продуктами харчування;

оплату комунальних послуг та енергоносіїв;

обслуговування державного (місцевого) боргу;

поточні трансферти населенню;

поточні трансферти місцевим бюджетам;

підготовку кадрів вищими навчальними закладами I-IV рівнів акредитації;

забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування;

фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки;

роботи та заходи, що здійснюються на виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, та роботи з посилення бар'єрних функцій зони відчуження;

компенсацію процентів, сплачуваних банкам та/або іншим фінансовим установам за кредитами, отриманими громадянами на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла;

заходи, пов’язані з обороноздатністю держави, що здійснюються за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету;

здійснення розвідувальної діяльності.

2.4. Дефіцит бюджету: види причини, наслідки.

Бюджет, як фінансовий план характеризується трьома станами:

· збалансований;

· дефіцитний бюджет;

· профіцит ний бюджет.

Дефіцит бюджету - перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та поверненням кредитів до бюджету).

Причини дефіциту бюджету:

· значний розмір державного сектора в економіці;

· нераціональна структура економіки (значні видатки бюджету направляються на фінансування дотацій і субсидій малоефективним і неприбутковим підприємствам, галузям економіки;

· зниження обсягів доходів (ВВП, НД) і обсягів виробництва;

· очікування інфляції;

· збільшення внутрішнього і зовнішнього боргу;

· значна доля тіньового сектора в економіці;

· недосконала податкова система.

Види бюджетного дефіциту:

Ø За формою прояву:

- відкритий (від’ємно затвердженний у законі «Про бюджет на майбутній рік);

- скритий (в результаті завищення обсягів планових доходів і залучені до складу джерел покриття дефіциту бюджету).

Ø За причиною виникнення:

- вимушений (наслідок зниження обсягу ВВП і відповідне зниження обсягу фінансових ресурсів); скорочується обсяг виробництва і надходжень до бюджету; зростають соціальні трансферти, в наслідок зниження життєвого рівня населення;

- явний (виникає в період економічного спаду).

Ø За напрямками дефіцитного фінансування:

- активний (характеризується напрямком коштів на інвестування економіки, або здійснює зростання ВВП);

- пасивний (характеризується напрямком коштів на покриття поточних витрат (соціальні трансферти, виплата заробітної платні в бюджетній сфері тощо)).

Оборотний залишок бюджетних коштів - частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка утворюється для покриття тимчасових касових розривів.

Оборотний залишок бюджетних коштів встановлюється у розмірі не більше 2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету і затверджується у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

На кінець бюджетного періоду оборотний залишок бюджетних коштів має бути збережений у встановленому розмірі.

Перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду становить вільний залишок бюджетних коштів, який використовується на здійснення витрат бюджету згідно із законом про Державний бюджет України та/або змінами до нього (змінами до рішення про місцевий бюджет).

Джерела фінансування бюджету:

1) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;

2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо державного бюджету;

3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;

4) вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених цим Кодексом.

Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України.

ТЕМА 3: ОРГАНИ ОПЕРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ БЮДЖЕТНИМ ПРОЦЕСОМ

1. Міністерство фінансів України — центральний орган державної виконавчої влади в сфері фінансової діяльності.

2. Організації при Міністерстві фінансів України: Державна фінансова інспекція України та Державна казначейська служба України. Завдання, функції.

3. Державна фіскальна служба України.

4. Рахункова палата України: завдання, функції.

3.1. Міністерство фінансів України — центральний орган державної виконавчої влади в сфері фінансової діяльності.

Діяльність Міністерства фінансів регламентується спеціальним документом — «Положенням про Міністерство фінансів України».

Органи системи Міністерства фінансів України включають в себе:

• вища ланка — Центральний апарат Мінфіну;

• середня ланка: Міністерство фінансів АРК; обласні та міські (міста Київ та Севастополь) фінансові управління державних адміністрацій;

• базова ланка—міські та районні фінансові відділи.

Загальним завданням Мінфіну є забезпечення державної фінансової політики і здійснення загального керівництва у сфері державних фінансів. Серед конкретних завдань у галузі забезпечення бюджетного процесу на Мінфін покладено завдання складання і забезпечення виконання Державного бюджету.

Функції, які виконує Міністерство фінансів України, доцільно згрупувати за напрямками діяльності. Можна виділити шість блоків функцій:

- вироблення і реалізація фінансової політики в державі;

- організація фінансових відносин у суспільстві;

- організація бюджетного процесу;

- реформування відносин власності та управління загальнодержавним майном;

- становлення фінансового ринку в Україні;

- забезпечення фінансових взаємовідносин з іншими країнами.

У сфері організації бюджетного процесу Міністерство фінансів України виконує такі функції:

1) організує роботу, пов'язану зі складанням проекту Державного бюджету України, за дорученням Кабінету Міністрів України визначає порядок і термін подання центральними органами державної виконавчої влади, Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями матеріалів для підготовки проекту Державного бюджету і прогнозних розрахунків для визначення частини загальнодержавних податків, зборів і платежів, що зараховуються до бюджетів Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

2) складає проект Державного бюджету, готує пропозиції щодо нормативів відрахувань частини загальнодержавних податків, зборів і платежів до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і подає їх на розгляд Кабінету Міністрів України;

3) організує виконання Державного бюджету за доходами і видатками, веде облік касового виконання Державного бюджету. Разом із іншими міністерствами, відомствами, Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, виконкомами місцевих Рад народних депутатів забезпечує надходження доходів до Державного бюджету та вживає заходів щодо ефективного витрачання бюджетних коштів;

4) здійснює методичне керівництво роботою в галузі територіального фінансово-бюджетного планування, розробляє порядок надання з Державного бюджету субвенцій, дотацій, субсидій;

5) складає річний і помісячний розпис доходів і видатків, забезпечує виконання Державного бюджету, затвердженого Верховною Радою України, проводить в установленому порядку взаємні розрахунки Державного бюджету з бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, в межах своїх повноважень здійснює обслуговування державного внутрішнього і зовнішнього боргу;

6) здійснює контроль за виконанням Державного бюджету і за додержанням установами Національного банку та комерційними банками правил касового виконання Державного бюджету за доходами;

7) визначає порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного і місцевих бюджетів, кошторисів видатків бюджетних установ. Установлює форми обліку і звітності щодо касового виконання бюджетів;

8) складає звіт про виконання Державного бюджету, розробляє та вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо ефективного використання коштів Державного бюджету;

9) розробляє проект Правил складання і виконання державного та місцевих бюджетів і подає його на затвердження Кабінету Міністрів України. Затверджує класифікацію доходів і видатків цих бюджетів;

10) бере участь у розробці пропозицій щодо вдосконалення структури органів державної виконавчої влади та здійснює контроль за витрачанням коштів на їх утримання. Аналізує витрати на утримання органів законодавчої, виконавчої та судової влади і готує пропозиції щодо їх оптимізації;

11) бере участь у розробці умов оплати праці працівників органів виконавчої та судової влади, правоохоронних органів, закладів освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення, культури та інших бюджетних установ.

Структура центрального апарату Мінфіну побудована за функціональними напрямами діяльності.

До другої складової органів Міністерства фінансів України (середня ланка) відноситься фінансове управління обласної державної адміністрації. Фінансове управління засновується рішенням державної адміністрації за принципом подвійного підпорядкування, підвідомче і підзвітне в своїй діяльності центральному апарату Міністерства фінансів України.

Фінансове управління обласної адміністрації виконує ряд функцій, основними з яких є:

1) визначення порядку і термінів подання обласними управліннями і відділами, виконкомами міських та районних Рад народних депутатів матеріалів для підготовки проекту обласного бюджету і прогнозних розрахунків для визначення частки загальнодержавних податків, зборів і платежів, які підлягають зарахуванню до бюджетів міст і районів області;

2) проведення перевірки правильності складання і затвердження кошторисів бюджетних установ;

3) внесення пропозиції до обласної Ради народних депутатів про встановлення на території області додаткових податків і зборів;

4) здійснення контролю за повним і своєчасним перерахуванням установами банків коштів до Державного бюджету, за цільовим використанням коштів, одержаних із вищестоящого бюджету;

5) розробка порядку надання із обласного бюджету субвенцій, дотацій, субсидій бюджетам міст і районів;

6) складання та затвердження річного та помісячного розпису доходів і видатків обласного бюджету, забезпечення його виконання;

7) розглядання бухгалтерських звітів і балансів обласних відділів і управлінь, міст і районів обласного підпорядкування;

8) підготовка звітності про виконання бюджету області;

9) участь у роботі комісій з приватизації державної власності і здійснення контролю за зарахуванням коштів від приватизації державного майна до бюджету;

10) здійснення контролю за станом роботи в міських і районних фінансових відділах по складанню і виконанню бюджету, контрольно-економічній роботі та з інших питань, які входять до компетенції фінансових органів.

Третьою складовою в системі органів Міністерства фінансів України виступають міські, районні, районні у містах фінансові відділи. Фінансові відділи забезпечують втілення в життя державної фінансової політики на відповідній території, аналізують показники розвитку економіки міста, району, здійснюють заходи по оздоровленню фінансового стану галузей місцевого господарства та збільшенню доходів бюджету.

3.2. Організації при Міністерстві фінансів України: Державна фінансова інспекція та Державнаказначейська служба України. Завдання, функції та структура.

При Міністерстві фінансів України діють організації, які входять до складу фінансових органів України. До них відносяться:

- Державна фінансова інспекція України;

- Державна казначейська служба України.

Головними завданнями Державної фінансової інспекції є:

- здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереження;

- здійснення державного контролю за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів

Державна фінансова інспекція служба діє при Міністерстві фінансів України та підпорядковується останній.

До складу органів Державної фінансової інспекції України входять Держфінінспекція України та її територіальні органи – державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах державні фінансові інспекції, головні державні фінансові інспектори в районах та містах.

Державна казначейська служба України: структура, функції, завдання.

Згідно з вищезгаданим положенням Державна казначейська служба являє собою систему органів державної виконавчої влади і діє при Міністерстві фінансів. Державна казначейська служба складається з Головного управління (вища ланка) та його територіальних органів — управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (середня ланка) з відділеннями у районах, містах і районах у містах (базова ланка).

На вищу ланку органів казначейства покладені функції:

— організовує та здійснює касове виконання Державного бюджету і місцевих бюджетів за принципом єдиного казначейського рахунка;

— керує територіальними органами Державного казначейства;

— веде облік асигнувань, кошторисних призначень та зобов’я­зань розпорядників коштів Державного бюджету України і місцевих бюджетів, цільових фондів на відповідних рахунках в органах Державного казначейства;

— здійснює управління доходами і видатками Державного бюджету та місцевих бюджетів, проводить операції з наявними бюджетними коштами, в тому числі в іноземній валюті в межах розписів бюджетів;

— виконує операції з іншими коштами, що перебувають у розпорядженні Уряду України;

— організовує та здійснює прогнозування і касове планування коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів, визначає на основі чинного законодавства розміри їх поточного використання у межах затверджених на відповідний період видатків;

— доводить до головних розпорядників коштів і територіальних органів Державного казначейства обсяги асигнувань, що виділяються з Державного бюджету і місцевих бюджетів;

— розподіляє між державним бюджетом та місцевими бюджетами відповідних рівнів відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перераховує місце­вим бюджетам належні їм кошти від зазначених відрахувань;

— організовує та здійснює взаємні розрахунки між державним і місцевими бюджетами;

— веде зведений бухгалтерський облік руху коштів Державного бюджету і місцевих бюджетів на рахунках Державного казначейства;

— організовує та здійснює збирання, зведення та аналіз фінансової звітності про стан виконання державного, місцевих та зведеного бюджетів, подає зазначену звітність Верховній Раді України, Уряду України та Мінфіну;

— здійснює управління державним внутрішнім боргом та обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргів відповідно до чинного законодавства (разом з Національним банком і Міністерством фінансів);

— регулює фінансові взаємовідносини між державним бюджетом і цільовими фондами, організовує та здійснює контроль за надходженням, рухом і використанням коштів цих фондів;

— подає Міністерству фінансів у разі потреби пропозиції про скорочення видатків Державного бюджету;

— розробляє і затверджує нормативно-методичні та інструктивні документи з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів;

— розробляє проекти законодавчих та інших нормативних актів з питань, що належать до компетенції Державного казначейства;

— організовує роботу територіальних органів Державного казначейства, пов’язану з дотриманням чинного законодавства України з питань виконання Державного бюджету і місцевих бюджетів, надходження та використання коштів цільових фондів;

— здійснює заходи щодо професійної підготовки та перепідготовки кадрів працівників органів Державного казначейства;

— проводить ревізії діяльності територіальних органів Державного казначейства;

— установлює зв’язки з міжнародними фінансово-банківсь­кими установами, а також з казначействами інших країн, вивчає досвід організації їхньої діяльності та готує пропозиції про його використання в Україні.

Основним завданням середньої ланки Державного казначейства є: організація роботи відділень Державного казначейства у районах, містах і районах у містах; організація та здійснення виконання Державного бюджету; ведення обліку руху коштів Державного бюджету на рахунок Державного казначейства.

3.3. Державна фіскальна служба України.

Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції.

ДФС діє на підставі Положення про про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236.

3.4. Рахункова палата України: завдання, функції, структура.

Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який створений Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Рішення про створення Рахункової палати було прийнято в 1996 р. згідно з Конституцією України і Законом України «Про Рахункову палату».

Необхідність створення ще одного органу державного контролю була зумовлена відсутністю у Верховній Раді України механізму контролю за фінансово-економічною діяльністю органів виконавчої влади, оскільки всі державні контролюючі органи до створення Рахункової палати були підзвітними органам виконавчої влади. Створення Рахункової палати має посилити контроль за фінансово-економічною діяльністю насамперед таких державних органів, як Міністерство фінансів України, Національний банк України, державні цільові фонди, апарати Кабінету Міністрів України, Президента України та Верховної Ради України тощо.

Отже, Рахункова палата займає особливе місце в системі контролюючих органів держави, оскільки її діяльність не залежить від виконавчих органів влади і їм не підпорядкована.

Завданнями Рахункової палати є:

— організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;

— контроль за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;

— контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

— контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України;

— контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках;

— аналіз установлених відхилень від показників Державного бюджету України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому;

— регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій;

— виконання інших завдань, передбачених для Рахункової палати чинним законодавством України.

Тема 4. Бюджетне планування в Україні

4.1 Зміст і структура бюджетного процесу, його економічні і організаційні основи. Бюджетний регламент.

4.2 Методологія і процедура бюджетного планування.

4.3 Порядок і термін складання, розгляд і затвердження Державного бюджету.

4.4 Закон України “Про державний бюджет України” та його зміст (самостійно).

4.5 Порядок і терміни складання, розгляду і затвердження місцевих бюджетів.

4.1. Зміст і структура бюджетного процесу, його економічні і організаційні основи. Бюджетний регламент.

Бюджетний процес – регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

У статті 19 Бюджетного кодексу визначені чотири стадії бюджетного процесу.

1) складання проектів бюджетів.

2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України.

3) виконання бюджету

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішень щодо нього.

Стадії бюджетного процесу знаходяться під контролем Верховної Ради України. Здійснюється фінансовий контроль та оцінка використання бюджетних коштів. Відповідно до статті 96 Конституції України Державний Бюджет України затверджується щорічно Верховною радою на період з 1 січня по 31 грудня. Цей період називається бюджетним періодом або бюджетним роком. Особливими обставинами за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший період, є запровадження на території України правового режиму воєнного і надзвичайного стану або надзвичайної екологічної ситуації.

Бюджетний цикл – це сукупна тривалість заходів щодо підготовки бюджетних запитів, затвердження та виконання бюджетів і звітування про здійснені фактичні бюджетні операції.

Регламентація бюджетного процесу України здійснюється також відповідно до Регламенту Верховної Ради України від 27.07.1994 року № 129б/94- ВР.

У розділі 9 главі 9.1 Регламенту визначені процедури затвердження Державного бюджету і контролю за його виконанням.

Бюджетний регламент – документ в якому визначаються порядок і терміни складання, розгляду і затвердженню бюджету, а також організація його виконання.

Таким чином, бюджетний процес в Україні включає наступні етапи:

1) Президент і його адміністрація визначають цілі бюджету і розробляють бюджетне послання;

2) на підставі бюджетного послання Кабінет Міністрів України розробляє Державний бюджет України;

3) цей Державний бюджет обговорюється, коректується і затверджується Верховною Радою України;

4) Державний бюджет підписується Президентом як закон;

5) Кабінет Міністрів України і органи державної влади областей виконують Державний бюджет України;

6) Рахункова Палата здійснює моніторинг виконання бюджету і представляє звіт у Верховну Раду;

8) Верховна Рада затверджує звіт про виконання бюджету.

Бюджетне послання Президента може включати:

- основні показники соціально-економічного розвитку на відповідний період (це критерії досягнення поставленої мети);

- зведений фінансовий баланс на території України;

- основні напрями бюджетної політики;

- відомості про державні доходи на території України;

- проект консолідованого бюджету;

- оцінку виконання бюджетів попереднього і поточного фінансових років.

4.2. Методологія і процедура бюджетного планування.

Бюджетне планування – це комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів на таких стадіях бюджетного процесу як складання, розгляд і затвердження бюджетів для визначення обсягів і джерел формування та напрямів використання бюджетних ресурсів держави з метою забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку суспільства.

Залежно від суб’єктів та рівнів бюджетного планування розрізняють: зведене, територіальне та адресне планування.

Зведене бюджетне планування здійснюється на стадії складання проектів бюджетів з метою забезпечення їхнього збалансування. На цьому етапі визначаються основні напрями роботи, форми та методи мобілізації бюджетних ресурсів, здійснюється взаємоузгодження основних макропоказників економічного і соціального розвитку.

Територіальне бюджетне планування передбачає складання та забезпечення виконання представницькими та виконавчими органами влади на локальному рівні відповідних місцевих бюджетів, що є їхньою фінансовою базою і забезпечують їхню фінансову незалежність.

Адресне бюджетне планування полягає в узгодженні та ув’язці конкретних показників бюджетів з показниками фінансових планів суб’єктів господарювання.

Кінцевим результатом процесу бюджетного планування є сукупність рішень і бюджетних показників у вигляді державного, місцевих та зведеного бюджетів.

4.3. Порядок і термін складання, розгляд і затвердження Державного бюджету.

Організаційні засади складання проекту Державного бюджету України.

Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України.

Міністерство фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.

Для підготовки проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів у терміни, визначені Міністерством фінансів України.

Аналіз бюджетних запитів і розробка проекту Державного бюджету України.

На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до статті 35 Кодексу, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України.

Схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України.

Міністерство фінансів України подає Кабінету Міністрів України для розгляду проект закону про Державний бюджет України та вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього проекту в Кабінеті Міністрів України.

Кабінет Міністрів України до схвалення проекту закону про Державний бюджет України подає Раді національної безпеки і оборони України цей проект закону по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України.

Кабінет Міністрів України приймає постанову про схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.

У разі зміни Кабінетом Міністрів України показників обсягів міжбюджетних трансфертів під час розгляду та доопрацювання проекту закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України подає відповідно розрахунки. (Стаття 38.)

Розгляд та затвердження Державного бюджету України

Розгляд та затвердження Державного бюджету України відбувається у Верховній Раді України за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.

Протягом трьох днів з дня прийняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України подає Президенту України обґрунтування і розрахунки щодо бюджетних показників такого закону, змінених порівняно з проектом закону про Державний бюджет України, поданим Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України на розгляд у першому читанні.

Якщо Президент України повернув до Верховної Ради України для повторного розгляду закон про Державний бюджет України із вмотивованими і сформульованими пропозиціями, які передбачають зміни бюджетних показників, Кабінет Міністрів України у тижневий строк подає Верховній Раді України зміни до показників, зазначених у текстових статтях такого закону, та оновлені додатки до нього відповідно до пропозицій Президента України.

4.5. Порядок і терміни складання, розгляду і затвердження місцевих бюджетів.

Порядок і терміни складання, розгляду і затвердження місцевих бюджетів визначені бюджетним кодексом України та полягають у наступному.

Порядок складання проектів місцевих бюджетів.

Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад (далі – місцеві органи) особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.

Місцеві органи зобов'язані надавати необхідну інформацію: Міністерству фінансів України - для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів та інших показників; Комітету Верховної Ради України з питань бюджету - для розгляду цих розрахунків.

Згідно з типовою формою бюджетних запитів, визначеною Міністерством фінансів України, відповідно до статті 34 Кодексу та з урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюджетів місцеві фінансові органи розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам у терміни та порядку, встановлені цими органами.

Місцеві фінансові органи на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів здійснюють аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад (крім виконавчих органів рад, для бюджетів територіальних громад яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти), районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним або міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ з урахуванням статей 92 і 93 Кодексу.

У тижневий строк з дня схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України Міністерство фінансів України забезпечує доведення місцевим органам розрахунків прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методики їх визначення, організаційно-методологічних вимог та інших показників щодо складання проектів місцевих бюджетів, а також пропозицій щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет (типової форми рішення).

У тижневий строк з дня прийняття проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні Кабінет Міністрів України забезпечує доведення місцевим органам визначених таким законом показників міжбюджетних відносин (включаючи обсяги міжбюджетних трансфертів для відповідних бюджетів) і текстових статей, а також організаційно-методологічних вимог щодо складання проектів місцевих бюджетів. У триденний строк з дня отримання таких документів місцеві органи доводять виконавчим органам міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад, районним державним адміністраціям відповідні обсяги субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту.

Така інформація є підставою для складання місцевими органами проектів місцевих бюджетів і підготовки проектів рішень про відповідні місцеві бюджети.

Рішенням про місцевий бюджет визначаються:

1) загальна сума доходів, видатків та кредитування місцевого бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди);

2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді і місцевого боргу на кінець наступного бюджетного періоду; граничний обсяг надання місцевих гарантій, а також повноваження щодо надання таких гарантій з урахуванням положень статті 17 цього Кодексу;

3) доходи місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);

4) фінансування місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);

5) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів місцевого бюджету за бюджетною класифікацією з обов'язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку (у додатках до рішення);

6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до рішення);

7) розмір оборотного залишку коштів місцевого бюджету;

8) додаткові положення, що регламентують процес виконання місцевого бюджету.

Затвердження місцевих бюджетів.

Відповідно до частин дев'ятої і десятої статті 75 БК Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні місцеві ради при затвердженні місцевих бюджетів мають врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення (необхідні для формування місцевих бюджетів), затверджені Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.

Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджети, інші бюджети місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, на наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради не пізніше ніж у двотижневий строк з дня офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: