Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Малярійний плазмодій. Систематичне положення, цикл розвитку, боротьба з малярією, задачі протималярійної служби на сучасному рівні. Види малярійних плазмодії.




Малярійний плазмодій (Plasmodium vivax) відноситься до Regnum Animalia, Subregnum Protozoa, Phylum Apicomplexa, Order Haemosporidia,

Phylum: Apicomplexa
Class: Aconoidasida
Order: Haemosporida
Family: Plasmodiidae
Genus: Plasmodium
Species: P. vivax


Викликає у людини важке широко поширене захворювання малярію. Зараження людини відбувається при укусі малярійного комара (рід Anopheles), слина якого містить збудника на стадії спорозоїтів. Веретеноподібні тонкі спорозоїти потоком крові доносяться до печінки, впроваджуються в її клітини, де розвиваються і діляться шляхом шизогонії. Утворилися в результаті поділу в клітинах печінки мерозоїти надходять в кров і проникають в еритроцити. В еритроцитах вони перетворюються спочатку в трофозоїти (харчування гемоглобіном і зростання), потім-в шизонти (безстатеве розмноження). Таким чином, розрізняють дві форми шизогоніі: тканинна і еритроцитарна. В результаті еритроцитарної шизогонії утворюються 10-20 мерозоїтів, які руйнують еритроцит, виходять в кров і заражають наступні еритроцити. При руйнуванні еритроцитів у кров потрапляють і токсичні продукти життєдіяльності плазмодія. Еритроцитарна шізогонія триває у даного виду плазмодія 48 годин. Циклічність нападів малярії обумовлена циклічністю виходів мерозоїтів і продуктів їх метаболізму з еритроцитів в плазму крові. Після декількох циклів шизогонії в еритроцитах утворюються гамонти, які в організмі комара перетворяться на макрогамети і мікрогамети.
При смоктанні комаром крові хворої людини, гамонти потрапляють в кишечник комара, де перетворюються на гамети. З мікрогамонта утворюється 4-8 мікрогамет, з макрогамонта-яйцеклітина, відбувається копуляція гамет. Утворилася в результаті запліднення зигота володіє рухливістю і називається оокінетою. Оокінети мігрує через стінку кишечника комара і на зовнішній поверхні кишечника перетворюється на ооцисту. Ядро ооцисти багаторазово ділиться і ооциста розпадається на величезну кількість спорозоїтів-до 10000, цей процес називається спорогонія. Спорозоїти переміщуються в слинні залози комара. В життєвому циклі малярійного плазмодія людина є проміжним господарем (тканинна шизогонія, еритроцитарна шизогонія, початок гаметогоніі), а малярійний комар-остаточним (завершення гаметогоніі, запліднення і спорогонія). У людини в організмі паразитують чотири види плазмодіїв. Часовий інтервал між виходами мерозоїтів в плазму крові у одного з цих видів (P. malariae)-72 години, захворювання-чотириденна малярія. В інших видів (P. ovale, P. vivax, P. falciparum)-48 годин. Якщо збудником є P. vivax, то захворювання називається триденною малярією. Якщо збудником є P. ovale, то захворювання-триденна малярія типу «овалє». Якщо збудник P. falciparum, то захворювання-тропічна малярія. Малярія характеризується періодичними нападами лихоманки, кожен напад включає стадії ознобу, підвищення температури до 41 ° і триває до 6-12 годин. Інтервали між нападами залежать від виду плазмодія. Крім гарячкового стану розвивається анемія (недокрів’я).
Протималярійні заходи проводяться за трьома напрямками: 1) вплив на джерело інфекції, 2) боротьба з переносниками малярії, 3) запобігання населення від укусів комарів.
У число лікувально-профілактичних заходів входять виявлення, правильна діагностика, облік та лікування хворих і паразитоносіїв, заходи з попередження рецидивів і паразитоносійства, а також щодо попередження зараження комарів від хворих і паразитоносіїв.
Виявлення хворих малярією і паразитоносіїв проводиться шляхом дослідження крові на малярію при зверненні хворих до медичного закладу, при обходах і під час масових обстежень. Медикаментозні заходи включали курс систематичного лікування і після закінчення його суспільну хіміопрофілактику. В останні роки у зв'язку з впровадженням в практику хіноніду, а за кордоном – прима хіну, лікування хворих істотно спростилося. Замість весняного протирецидивного лікування та громадської хіміопрофнлактікі протягом двох суміжних епідемічних сезонів здійснюється короткий, 10-14-денний курс радикального протирецидивного лікування хінонідом, що призводить до радикального лікування в 98% випадків.

 

87. Токсоплазма. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики.
Toxoplasma gondii відноситься до Regnum Animalia, Subregnum Protozoa, Phylum Apicomplexa.
Морфологія: в організмі людини існує у вигляді вегетативної форми (ендозоїд) і справжньої цисти.
Вегетативна форма (ендозоїд) півмісяцевої форми, довжиною 4-7 мкм. Один кінець загострений, другий заокруглений. На загостреному передньому кінці знаходиться апікальний комплекс – коноїд і роптрії, що містять ферменти для розчинення клітинної мембрани. У центрі або на задньому полюсі клітини розташоване ядро. За методом Романовського – Гімзи ядро забарвлюється в червоно-фіолетовий колір, цитоплазма – в голубий.
Справжні (тканинні) цисти – сферичні утворення, розміром 50-200 мкм, є скупченням кількох сотень ендозоїтів, оточених щільною захисною оболонкою.
Життєвий цикл: складний. Проміжні хазяїни – ссавці, зокрема людина, багато видів птахів, рідше рептилії. Остаточний хазяїн – ссавці родини котячих.
Проникнувши в клітини кишки котячих, спорозоїти перетворюються на шизонти, які діляться й утворюють мерозоїти. Через декілька шизогоній нестатеве розмноження замінюється статевим. Мерозоїти, які проникли в клітину, утворюють макрогамети і мікрогамети. Внаслідок злиття макро- і мікрогамет утворюється зигота, що перетворюється на ооцисту. Ооциста виділяється в зовнішнє середовище і є інвазійною стадією і для проміжного, і для кінцевого господаря. З ооцисти, яка потрапила в організм проміжного господаря, спорозоїти звільняються, проникають у клітини (печінка, селезінка, мозок) і там розмножуються шляхом поділу. В результаті багаторазового поділу в клітинах господаря утворюється багато особин, оточених однією щільною оболонкою (справжня циста). Скупчення токсоплазм,оточених оболонкою ураженої клітини, називається псевдо цистою. При руйнуванні оболонки спорозоїти звільняються і проникають у нові клітини.
Шляхи зараження:
1. Аліментарний (погано просмажене м ясо ссавців)
2. Перорально (через брудні руки при догляді за тваринами)
3. Перкутанно (через слизову оболонку при зніманні шкір і розрізанні тваринних туш)
4. Трансплацентарно
5. Під час лабораторних досліджень крові.
Лабораторна діагностика: мікроскопія мазків крові, пунктату лімфовузлів, центрифугату спинномозкової рідини, плаценти. Біологічний метод – зараження білих мишей матеріалом, взятим у хворого, дослідження тканин та органів тварин через 10-12 днів. Серологічні реакції, внутрішньо шкірна алергічна проба з токсоплазміном на даний час застосовується зрідка, тому що вона не дає характеристики біологічної активності процесу і мало специфічна внаслідок високої алергізації населення впродовж останніх років.

 

88. Тип Плоскі черви. Класифікація, характерні риси організації, медичне значення представників. Поняття про біо- та геогельмінти.
Phylum PlathelminthesЦей тип налічує 7300 видів. Серед них є вільноживучі, які живуть у морських та прісних водах, і паразитичні форми.
Представникам виду властиві такі риси:
1. Зародок розвивається з трьох зародкових листків: екто-, енто- і мезодерми;
2. Білатеральна симетрія тіла;
3. Тіло овальне, листоподібне, видовжене або стрічкоподібне, стиснене у спинно-черевному напрямку;
4. Наявний шкірно-м’язовий мішок;
5. Відсутня порожнина тіла, простір між органами заповнений паренхімою;
6. Відсутня кровоносна система та органи дихання; у вільноживучих форм газообмін здійснюється крізь поверхню тіла, у паразитів дихання анаеробне завдяки розщепленню глікогену;
7. Наявні такі системи органів, як м’язова, травна, видільна, нервова, статева.
8. Характерний гермафродитизм,
Тип Плоскі черви поділяють на три класи: Сисуни (Trematoda), Стьожкові (Cestoda) і Війчасті (вільноживучі)
До геогельмінтів належать види (значна частина нематод),що розвиваються без участі проміжного хазяїна, їхні яйця або личинки досягають інвазійної стадії у зовнішньому середовищі й потрапляють до організму остаточного хазяїна переважно через рот – внаслідок випадкового проковтування з їжею та водою, занесення брудними руками (перорально). Личинки деяких видів (анкілостомід, стронгілоїдів) активно проникають через шкірні покриви людини при контакті з ґрунтом.
До біогельмінтів належать види (сисуни, стьожкові, частина власне круглих червів), життєві цикли яких обов’язково пов’язані зі зміною хазяїна – проміжного та остаточного.

89. Печінковий сисун. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики, профілактика.
Fasciola hepatica
Phylum Plathelmintes
Classis Trematoda
Морфологія: тіло листоподібне (довжина 20-30 мм, ширина 8-12 мм), сірого кольору, сплющене у черевному напрямку. На передньому кінці тіла помітний конусоподібний виступ, на вершині якого розташований ротовий присосок. Черевний присосок лежить на невеликій відстані від ротового, по середній лінії тіла, біля основи конусоподібного виступу.
Особливості внутрішньої будови: короткий розгалужений кишківник, закінчується сліпо, багатопала матка і яєчник, по краях тіла є численні жовтівники, середню частину тіла займають сім’яники. Органи чуттів, крім дотику, відсутні.
Цикл розвитку:
проміжний хазяїн – ставковик малий Galba trunculata, кінцевий хазяїн – ссавці, зрідка людина.
Яйце – мірацидій – проміжний хазяїн – спороциста – материнська ре дія (рот, глотка, травна трубка, отвір для виходу особин нового покоління)– дочірня ре дія – церкарій, має мускульний хвіст (цистогонія)_– адолескарій – остаточний хазяїн – статевозріла форма.
Шлях зараження: пероральний (проковтування адолескарій)
Лабораторна діагностика: овоскопія фекалій або дуоденального вмісту із попереднім виключенням печінки з раціону. Зрілі яйця жовтаво – брунатні, овальні, на одному з полюсів помітна кришечка, а на протилежному – плоский горбочок, їх розміри близько 135 *80 мкм. Серологічні реакції у перші три місяці після зараження, коли статевонезрілі фасціоли ще не виділяють яєць
Профілактика: не споживати сиру воду, ретельно мити овочі, велике значення має санітарно-освітня робота, боротьба з фасціольозом тварин.
Лабораторна діагностика: серологічні реакції (ΡΗΓΑ, ΡΙΦ) у перших три місяці після зараження, коли статевонезрілі фасціоли ще не виділяють яєць; овоскопія дуоденаль­ ного вмісту або фекалій (після 12 тижня хвороби). Яйця у фекаліях можуть виявлятися при вживанні в їжу печінки хворих тварин ("транзитні" яйця). Че­ рез це за день перед дослідженням необхідно вик­ лючити яловичу печінку з раціону пацієнта. Яйця жовтувато-брунатного кольору, овальні, є кришечка і горбочок.

90. Котячий (сибірський) сисун. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики та профілактика, осередки опісторхозу.
Opistorchus felineus Regnum Animalia, Subregnum Eumetazoa, Phylum Plathelminthes, Classis Trematoda
Морфологія: тіло звужене спереду, блідо-жовтого кольору (довжина 8-13 мм). На передньому кінці помітний слабо розвинений ротовий присосок, черевний присосок малопомітний. Гілки кишківника досягають заднього кінця тіла. У задній частини тіла знаходяться два великих чотири – і п’ятилопатеві сім’яники. Матка темнозабарлена, разом з жовтівниками займає середню частину тіла.
Яйця дрібні, довжиною 26-30 мкм, асиметричні, мають кришечку і невеликий горбок на протилежних кіцях.
Цикл розвитку: Опісторх – біогельмінт, опісторхоз – природно-осередкове захворювання.
Проміжні хазяїни: перший – моллюск (Bithynia), другий- риби родини коропових.
Остаточний хазяїн – люди і тварини, що харчуються рибою.
Яйце – перший проміжний хазяїн – мірацидій – спороциста – ре дія – церкарія – другий проміжний хазяїн – метацеркарій.
Шлях зараження: аліментарний (остаточний хазяїн заражується, з’ївши сиру або недостатньо термічно оброблену рибу).
Лабораторна діагностика: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях (яйця з’являються не раніше, ніж через місяць після зараження), серологічні реакції на ранній стадії хвороби.
Профілактика: особиста: не вживати в їжу недостатньо термічно оброблену або погано просолену рибу; громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення, санітарно- просвітня робота.
Найбільший у світі осередок опісторхозу сформувався в Обсько—Іртишському річковому басейні, у Росії. В Україні захворюваність менша через інші смакові уподобання, хоча Дніпровський річковий басейн вважається одним із найбільших, поступаючись за інтенсивністю лише Обсько-Іртишському.Хвороба реєструється у багатьох областях України,але найбільша ураженість населення спостерігається у Північно-Східному регіоні України: в Сумській, Полтавській і Чернігівській областях. В Україні у басейнах Дніпра та Південного Бугу.

91. Легеневий сисун. Систематичне положення, морфологія,цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики, профілактика.

Phylum Plathelminthes, Classis Trematoda, Paragonimus ringer

Морфологія: тіло завдовжки 4— 13 мм, форма яйцеподібна. На тілі є шипи. Паразит коричневого ко­льору. Часточкові сім'яники зна­ ходяться в задній третині тіла, часточковий яєчник і матка розташовані над сім'яниками. Жовтівники займають бічні поверхні вздовж тіла.

Цикл розвитку: парагонім - біогельмінт. Остаточний хазяїн - тварини із родини соба­чих, котячих, єнотових, рідше людина. Проміжний хазяїн: перший - молюск Мelаnіа, другий - раки, краби. Яйця з харкотинням або калом потрапляють у навколишнє середовище (у воду). З яйця виходить мірацидій, який активно проникає в молюска роду Мelаnіа, там проходить стадії спороцисти, редії і церкарії. Церкарії виходять із молюс­ ка і проковтуються прісноводними раками чи крабами, де перетворюються в метацеркарії.

Шляхи зараження: аліментарний (споживання термічно необроблених раків та крабів)

Лабораторна діагностика: серологічні реакції на ранніх стадіях хвороби, виявлення яєць у харкотинні, фекаліях. Форма яєць: овальні, золотисто-брунатного кольору, розмір — 80— 100 мкм.

Профілактика: особиста:не вживати сирих і погано термічно оброблених раків та крабів, не пити сиру воду в осередках хвороби. Громадська: виявлення і лікування хво­рих, захист водойм від фекального забруднення, са­нітарно-просвітня робота.

92. Китайський, ланцетоподібний і кров яні сисуни. Морфологія, цикли розвитку, медичне значення.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных