Клас Зоомастігофора — Zoomastigophora

Група найпростіших роду Leishmania ~ збудники лейшманіозів.

Для людини патогенні кілька видів лейшманій:

вісцеральний лейшманіоз (збудник C Leishmania donovani et Leishmania infantum); дерматотропний лейшманіоз (збудник Leishmania major et Leishmania tropica);

Морфологія. Лейшманії існують у двох формах: безджгутиковій і джгутиковій.

Лейшманіальна безджгутикова форма (амастигота): утворюється в організмі хребетних, локалізується внутрішньоклітинно, нерухома. Тіло овальне, Округле ядро розташоване в центрі і займає до 1/3 клітини. Джгутик відсутній.збережена основна внутрішньо цитоплазматична частина джгутика кінетопласт у вигляді палички поруч з ядром. За методом Романовського - Гімзи цитоплазма фарбується у блакитний колір, ядро і кінетопласт у червонофіолетовий. Розмножується поділом навпіл.

Лептомонадна джгутикова форма (промастигота): утворюється в тілі безхребетного хазяїна москіта і на живильному середовищі має видовжене тіло розміром 10-15 мкм, завширшки 5-6 мкм з одним джгутиком. Кінець тіла, від якого відходить джгутик, загострений, протилежний-заокруглений. Зафарбовується так само, як і безджгутикова форма.Рухома форма розмножується поздовжнім поділом.

Шляхи зараження: трансмісивний (укуси москіта)

Лабораторна діагностика для вісцеротропного лейшманіозу: виявлення паразитів у мазках клітин червоного кісткового мозку (знаходять безджгутикові форми, розташовані внутрішньоклітинно ι виявлення паразитів у товстій краплі крові при індійському типі хвороби; постановка серологічних реакцій РЗК, РГА, РІФ (з діагностикумами).

Профілактика. Особиста: захист від укусів москітів (застосування репелентів,

Протимоскітних сіток), профілактичні щеплення. Громадська: своєчасне виявлення і лікування хворих; знищення москітів за допомогою інсектицидів; знищення бродячих собак в осередках середземноморської форми вісцерального лейшманіозу.

Лабораторна діагностика для дерматотропного лейшманіозу: мікроскопія зішкрібків горбиків,що не розпалися, чи країв виразки; у гнійному вмісті кількість лейшманій невелика, у другій половині хвороби лейшманії знайти важче; посів матеріалу з шкірних виразок на середовище NNN сприяє виявленню джгутикових форм; серологічні реакції.Шкірно-алергійний тест з лейшманіном (реакція Монтенегро) позитивний на 4-5 тижнях хвороби; в ендемічній зоні цей тест недосить достовірний, тому що може свідчити про перенесений раніше лейшманіоз або підвищену чутливість до лейшманій.

Профілактика. Особиста: захист від укусів москітів. Громадська: знищення гризунів у осередках шкірного лейшманіозу, щеплення живою культурою Leishmania tropica major, що створює перехресний імунітет до антропонозного шкірного лейшманіозу.

83.Збудники трипасономозів.Систематичне положення,морфологія,обґрунтування методів лабораторної діагностики та профілактики

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: