Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






ЛЕКЦІЯ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ




ПРАВОЗНАВСТВО

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів усіх спеціальностей

 

Затверджено на засіданні вченої ради ОНПУ

Протокол № 3 від 24 листопада 2009 р.

 

Одесса ОНПУ 2009


Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей. / Укладачі: Сухотеріна Л.І., Кривдіна І.Б., Воробйова Г.В., Жаркіх В.Ю., Татакі Д.Д., Власенко А.В., Тиганій К.А., Олійник О.А. Правознавство. - Одеса: ОНПУ, 2009. - 72 с.

 

Укладачі: Сухотеріна Л.І.,

Кривдіна І.Б., Воробйова Г.В., Жаркіх В.Ю., Татакі Д.Д., Власенко А.В., Тиганій К.А., Олійник О.А

 

Рецензенти: Крилов Ю.В., канд. юр. наук., проф. Анцупова Т.О., канд. юр. наук, доц.

 

У конспекті лекцій з дисципліни “Правознавство” у стислій формі розглядаються 18 тем, які передбачені програмою дисципліни “Правознавство” для студентів усіх спеціальностей вищих навчальних закладів технічного профілю.

Крім загальних питань, у конспекті є контрольні запитання та завдання для студентів заочної форми навчання, а також навчальна література, яку можна знайти в бібліотеці ОНПУ і яка може бути використана студентами при підготовці до занять з правознавства.

 

ЗМІСТ

стор

 

ПЕРЕДМОВА..................................................................................................................................... 4

ЛЕКЦІЯ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ..................................................................................... 5

ЛЕКЦІЯ 2. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРАВА........................................................................................... 8

ЛЕКЦІЯ 3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА І ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ................................................................................................................... 10

ЛЕКЦІЯ 4. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 14

ЛЕКЦІЯ 5. КОНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ ЗАКОННОСТІ ТА ПРАВОПОРЯДКУ................ 18

ЛЕКЦІЯ 6. ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА..................... 22

ЛЕКЦІЯ 7. ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ МАЙНОВІ (РЕЧОВІ) ПРАВА........................... 25

ЛЕКЦІЯ 8. ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ТА СПАДКОВЕ ПРАВО........................................................... 28

ЛЕКЦІЯ 9. ОСНОВИ СІМЕЙНОГО ПРАВА.............................................................................. 32

ЛЕКЦІЯ 10. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ, ДІТЕЙ ТА ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї......... 36

ЛЕКЦІЯ 11. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРУДОВОГО ПРАВА. ЗАЙНЯТІСТЬ ТА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ.............................................................................................................. 40

ЛЕКЦІЯ 12. ТРУДОВИЙ ДОГОВІР ТА ЙОГО ПРАВОВИЙ ЗМІСТ...................................... 43

ЛЕКЦІЯ 13. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ........................... 46

ЛЕКЦІЯ 14. ЗЛОЧИН ТА ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ...... 49

ЛЕКЦІЯ 15. АДМІНІСТРАТИВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ........................................ 53

ЛЕКЦІЯ 16. ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ................................................. 57

ЛЕКЦІЯ 17. ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА......................................................................... 61

ЛЕКЦІЯ 18. ОСНОВИ ЖИТЛОВОГО ПРАВА........................................................................... 64

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ................................................................................................................ 72


 

ПЕРЕДМОВА

Для розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні важливим є формування нового, вищого рівня правосвідомості та правової культури населення. Великого значення набувають правове виховання і правова освіта. Підвищення рівня правових знань у населення України, його правосвідомості та правової культури можливі лише за умови повсякденного, професійно організованого правового виховання, здійснюваного, зокрема, у вищих навчальних закладах.

Метою викладання правознавства є знайомство студентів з основами правознавства як науки, що вивчає соціальну природу та функції держави та права в державно-організованому суспільстві. Представлений конспект лекцій спирається на діюче законодавство України, практику його застосування та останні навчальні видання юридичного профілю.

Поняття та засвоєння основ конституційного, цивільного, сімейного, трудового, кримінального та інших галузей права, що викладаються згідно з розробленою програмою – необхідна умова життєдіяльності кожного студента вищого навчального закладу. На відміну від інших суспільних наук, правознавство містить, в основному, конкретні знання теоретичного та практичного напрямків. Таким чином, задачами вивчення зазначеної навчальної дисципліни як системи юридичних знань є формування основних теоретичних знань та вироблення у студентів необхідних практичних навичок і вмінь орієнтуватися у галузі діючого законодавства України.

Конспект лекцій орієнтований на студентів технічного вузу. Він розроблений з урахуванням програм дисципліни “Правознавсто” для вищих навчальних закладів. У ньому використано досвід викладачів зазначеної дисципліни з ОНПУ та інших вузів.

Конспект лекцій підготував колектив кафедри політології та права Одеського національного політехнічного університету.


ЛЕКЦІЯ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ

Поняття держави та її ознаки.

Апарат держави як система державних органів. Місце апарату в механізмі держави. Характеристика внутрішніх і зовнішніх напрямків діяльності (функцій) держави.

Поняття, види, форми правління, форми державного устрою та форми державно-правового режиму.

Мета лекції – оволодіння студентами визначеними основними теоретичними категоріями та поняттями (“держава”, “апарат держави”, “форма правління”, “форма державного устрою” тощо). Засвоєння навчального матеріалу зазначеної тематики.

Сьогодні в Україні триває процес розбудови демократичної держави. Держава — це суверенна, політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціально неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна з допомогою права робити свої веління загальнообов'язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами.

До основних ознак держави відносять: суверенітет, територіальне розселення населення країни, наявність апарату управління та примусу, здатність видавати загальнообов'язкові правила поведінки, державну символіку, мову, здатність збирати податки, робити позики і давати кредити, спроможність виражати й захищати інтереси певної частини населення в межах та поза кордонами держави. Суверенітет держави — це верховенство, самостійність, повнота, єдність і неподільність влади у державі у межах її території, а також незалежність і рівноправність країни в зовнішніх відносинах.

Держава має спеціальний апарат — систему законодавчих, виконавчих, судових і контрольно-наглядових органів, а також відповідні матеріальні засоби для виконання своїх завдань. Апарат держави являє собою систему всіх державних органів, які здійснюють завдання та виконують певні функції держави.

Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. До системи державних органів України належать: законодавчий орган

— Верховна Рада України; глава держави — Президент України; виконавчі органи, що поділяються на вищі (Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим), центральні (міністерства, державні комітети); місцеві (обласні та районні, міст Києва і Севастополя, а також адміністрації державних підприємств і установ); виконкоми та голови сільських, селищних і міських (міст районного та обласного підпорядкування) рад у частині виконання державних повноважень, що були їм делеговані органами державної влади. Органи місцевого самоврядування, що репрезентують спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, тобто обласні районні, міські, сільські, селищні ради та їхні виконавчі органи є самостійною системою об'єднань громадян у громадянському суспільстві. Система судових органів охоплює: Конституційний Суд України; загальні (місцеві, апеляційні, спеціальні) суди та Верховний Суд України. Місцеві суди включають районні, міські районні у місті, господарські, гарнізонні суди. До системи апеляційних судів закон відносить Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні суди, суди міст Києва і Севастополя. Спеціальними (касаційними) судами в Україні є Вищі суди (кримінальний, цивільний, господарський, адміністративний, військовий). Очолює всю систему судів загальної юрисдикції в Україні Верховний Суд України. У самостійну систему органів держави виокремлюються контрольно-наглядові органи України до яких належать: Ге- неральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори; податкові адміністрації, санітарні, пожежні, контрольно-ревізійні та інші державні інспекції. Отже, апарат держави посідає головне місце в системі організацій державного механізму, оскільки здійснює

державну владу та управління в суспільстві.

Функції держави — це основні напрямки її діяльності, в яких відображаються й конкретизуються завдання і мета держави, проявляються її сутність, зміст і соціальне призначення в соціально неоднорідному суспільстві. Існують певні підстави для класифікації


функцій держави на види: за соціальним значенням діяльності держави основні та неосновні функції; залежно від територіальної спрямованості – внутрішні та зовнішні функції; за часом здійснення функції бувають постійні та тимчасові; за сферами суспільного життя гумані- тарні, економічні, політичні тощо.

Організація державної влади великою мірою залежить від форм держави. Розрізняють форму правління, форму державного устрою, форму державно-правового режиму.

Форма правління — це організація верховної державної влади, порядок її утворення та діяльності, компетенція і взаємозв'язок її органів, а також взаємовідносини з населенням країни.

Відомі дві форми правління: монархія і республіка. Монархія — це така форма правління, за якої верховну владу в державі повністю або частково здійснює одна особа, що належить до правлячої династії (фараон, король, шах та ін.). Монархія буває абсолютною та обмеженою. Абсолютна монархія — це форма правління, за якої верховна влада зосереджена в руках одноособового глави держави (монарха). За обмеженої (конституційної, парламентської) монархії законодавча влада належить парламенту, виконавча — монарху (чи кабінету міністрів), судова — судам, які обираються чи призначаються.

Республіка — це така форма правління, де верховна влада в державі належить представницьким виборним органам і здійснюється ними. У теорії права розглядають аристократичні та демократичні республіки. В аристократичній республіці формальне право обирати та бути обраним належить лише вищим верствам (наприклад, рабовласницькі республіки у Стародавніх Афінах). У демократичних республіках формальне право брати участь у виборах органів влади належить усьому населенню країни, тобто всім громадянам, які досягли певного віку, не визнані судом недієздатними чи їхнє право не обмежене на підставах, передбачених законом. Відомо три види демократичних республік: парламентські, президентські та змішані. У парламентських республіках: президент обирається парламентом; уряд формується з представників партій, що мають більшість у парламенті; уряд підзвітний парламенту; парламент може висловити уряду недовіру, що тягне за собою його відставку. У президентській республіці: президент обирається всенародне або за особливою процедурою; президент є главою держави і здійснює виконавчу владу; законодавча влада належить представницькому органу (парламенту); президент має право відкладного вето та інші права (скажімо, право розпустити парламент). У змішаній республіці є елементи як президентської, так і парламентської форм правління (приміром, в Україні).

Форма державного устрою — це територіальна організація держави, характер взаємодії між її складовими частинами та кожної частини з державою в цілому. Територія держави поділяється на окремі національно-політичні чи адміністративні одиниці, які характеризуються співвідношенням частин держави та її органів з державою в цілому та між собою (наприклад, Автономна Республіка Крим, Одеська область та ін.).

В теорія права розрізняє просту та складну форми державного устрою. Проста (унітарна) держава — єдина держава, що не має всередині відокремлених державних утворень, які користуються певною самостійністю. Для державних органів характерна наявність єдиних: системи державних органів; законодавства; території; громадянства; загальнодержавної символіки, грошової одиниці, правоохоронних органів, армії тощо. Складна держава формується з відокремлених державних утворень, що користуються певною самостійністю. До такої форми держави належать: федерація, конфедерація, а за твердженням деяких авторів, ще й імперія. Федерація — суверенне державне утворення (спілка держав) з особливою структурою державного механізму, що криє в собі як загальнофедеративні державні організації, систему законодавства, так і аналогічні організації та законодавство суб'єктів федерації. Федерація створюється на добровільних засадах, здебільшого згідно з укладеними відповідними угодами (наприклад, Російська Федерація, США). Конфедерація — це добровільне об'єднання самостійних держав для досягнення конкретної мети. У конфедерації немає єдиної (або подвійної) системи органів,


законодавства, території, громадянства. Це нестійка форма об'єднання, яка з часом або розпадається, або перетворюється на федерацію. Імперія — це примусово утворена, зазвичай через завоювання одного народу іншим, складна держава, частини якої повністю залежать від верховної влади.

Державно-правовий режим — це сукупність засобів і способів реалізації державної влади, що відображають її характер і зміст з огляду на співвідношення демократичних і недемократичних засад. Розрізняють демократичний та недемократичний режими. Демократичний правовий режим — це здійснення державної влади на засадах чинного права з використанням демократичних форм народного представництва, виконавчо-розпорядчої діяльності, правосуддя, контролю і нагляду, рівноправність населення, а також гарантування їхніх прав, свобод, законних інтересів, виконання кожним своїх обов'язків.

Недемократичні режими поділяють на тоталітарні та авторитарні. Тоталітарний режим — це сукупність таких засобів і способів реалізації державної влади, за яких уся життєдіяльність суспільства й кожного окремого громадянина (особи) абсолютно регламентована: влада на всіх рівнях формується закрито однією особою чи кількома людьми з правлячої верхівки, не контролюється населенням; відсутня будь-яка можливість для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення; найменші вільності негайно придушуються всіма засобами, аж до прямого насильства, існує однопартійна система, звичним є втручання в особисте життя людини. Авторитарний режим — це така сукупність засобів і способів реалізації державної влади, за яких вона концентрується в руках правлячої верхівки; допускаються деякі розмежування політичних сил, легальні можливості через представницькі органи чи громадські об'єднання обстоювати інтереси певних верств населення. Але якщо така поляризація політичних сил стає антагоністичною, включається механізм дії реакційного закону чи пряме насильство.

За іншими ознаками демократичні режими класифікуються на демократично- ліберальний, демократично-радикальний, демократично-консервативний та ін. Серед недемократичних режимів розрізняють: військово-поліцейський, фашистський, расистський, терористичний, диктатуру певної партії, класу, іншої групи чи прошарку в соціально неодно- рідному суспільстві тощо.

 

Запитання для самоперевірки:

1. Дайте визначення поняттю “держава”.

2. Що таке суверенітет? В чому він проявляється?

3. Назвіть, та охарактеризуйте основні функції держави.

4. Поясніть значення термінів: “форма правління”, “політичний режим”, “державний устрій”.

5. Які гілки державної влади Вам відомі? Охарактеризуйте завдання кожної з них.

6. Що таке демократія? Які ознаки їй притаманні?

 

Основний матеріал запропонованої лекції частково відображено у таких виданнях: Історія держави та права України: Навчальний посібник / За ред. А.С.Чайковського. – К.: Юрінком, 2000. – С. 10-44; Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс лекцій. – К.: Либідь, 1999. – С. 6-112; а також Правознавство. Навчальний посібник / За ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 23-65 та ін.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных