Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






ЛЕКЦІЯ 13. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ




Основні поняття, система, функції та принципи кримінального права.

Загальна характеристика Кримінального кодексу України. Структура кримінально-правової норми.

Поняття та підстави кримінальної відповідальності. Звільнення від кримінальної відповідальності.

Обставини, що виключають злочинність діяння.

Мета лекції – визначити особливості кримінального права України, засвоїти такі основні поняття: “кримінально-правова норма”, “кримінальна відповідальність”, “диспозиція”, “санкція” та ін. Розглянути випадки звільнення від кримінальної відповідальності за законодавством України.

Кримінальне право як галузь права являє собою сукупність (систему) юридичних норм (а по суті — законів), прийнятих Верховною Радою України, що встановлюють, які суспільна небезпечні діяння є злочинами і які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Норми кримінального права — це правові приписи, у яких йдеться про засади й принципи кримінальної відповідальності, а також формулюються ознаки злочинів. Ці норми є загально- обов'язковими. Кримінальні закони видаються тільки Верховною Радою України.

Злочин і покарання — дві головні інституції кримінального права. Відносини, що виникають у зв'язку з вчиненням злочину і застосуванням за це певних покарань, становлять предмет кримінального права (перелік складів злочинів, їх відмежування один від одного тощо). Застосування покарання (його виду та розміру) до конкретної особи, яка вчинила злочин, є методом охорони відносин, що виникають у зв'язку з вчиненням цього злочину.

Основна функція кримінального права — охоронна. Воно охороняє відносини, що регулюються або виникають в інших галузях права Охоронна функція кримінального права чітко виражена вже у ст. 1 КК, де сказано, що Кримінальний кодекс має своїм завданням охорону від злочинних посягань найбільш важливих соціальних цінностей: прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України, забезпечення миру й безпеки людства, а також запобігання злочинам. У інших статтях ця функція має своє підтвердження. Кримінальному праву властива також регулятивна функція, яка полягає в тому, що спеціальні норми кримінального права дозволяють державним органам не притягати особу до відповідальності або до виконання покарання забороняючи їй вчинювати суспільне небезпечні дії (бездіяльність), у той самий час вимагають правомірної поведінки після вчинення злочину. Деякі громадяни виконують заборони кримінального закону, побоюючись відповідальності та покарання, але більшість громадян не вчиняють злочинів тому, що їх поведінка в цілому є позитивною й правомірною. Тим самим кримінальне право виконує запобігальну функцію, про що свідчить недопущення порушення кримінально-правових норм свідомими громадянами.

Кримінальному праву притаманний принцип особистої відповідальності. Суб'єктом злочину, тобто особою, яка може нести кримінальну відповідальність, є лише фізична особа, яка обов'яз- ково є осудною й досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність (ст. 18 КК). Особистий характер відповідальності полягає ще й у тому, що саме покарання має персональний, особистий характер і може застосовуватися лише до конкретної особи, яка визнана судом винною у вчиненні злочину. Важливим принципом кримінального права також є принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності й покарання. Він вимагає, щоб і кримінальна відповідальність, і призначення покарання були максимально конкретизовані та індивідуалізовані, виходячи з конкретних обставин вчиненого злочину з урахуванням особи винного.

Отже, можна сказати, що кримінальне право як окрема галузь — це сукупність юридичних норм, що складають цілісну систему, структурні частини (підсистеми) якої пов'язані між собою, мають певні юридичні, логічні та організаційні зв'язки.


Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. був прийнятий Кримінальний кодекс України, що набрав чинності з 1 вересня 2001 р. Концептуальними положенням Кримінального кодексу є: а) кримінально-правова охорона основ національної безпеки України, особи, її прав і свобод, власності та правового порядку від злочинних посягань; б) закріплення єдності законодавчого встановлення кримінальної відповідальності (таки норми зосереджуються лише в КК); в) встановлення юридичного складу злочину в діях особи, що фіксується в кримінально-правовій нормі; г) закріплення особистої і винної відповідальності; ґ) посилення відповідальності за вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів та посилення боротьби з організованою злочинністю; д) урізноманітнення кримінально-правового впливу, що сприяє справедливості кари залежно від тяжкості вчиненого злочину й особи засудженого; е) істотне зниження санкцій порівняно зі старим Кримінальним кодексом; є) можливість звільнення від кримінальної відповідальності (при дієвому каятті, примиренні з потерпілим у справах про злочини невеликої тяжкості тощо), а також звільнення від покарання (наприклад, з певними випробуваннями, при умовно-достроковому звільненні тощо); ж) відмова від покарання у вигляді смертної кари і заміна її довічним позбавленням волі; з) заохочення позитивної посткримінальної поведінки (наприклад, звільнення від відповідальності учасника організованої групи, який повідомив в органи влади про діяльність цієї групи і сприяв її розкриттю, тощо); й) пом'якшення відповідальності неповнолітніх порівняно з дорослими злочинцями.

Кримінальний кодекс України поділено на Загальну й Особливу частини. Загальна частина складається з 15 розділів та передбачає кримінально-правові норми узагальненого характеру, в яких відображаються завдання КК України, підстави кримінальної відповідальності, чинність закону в часі й просторі; поняття злочину та його види; співучасть у злочині, повторність і рецидив злочинів тощо. Особлива частина включає 20 розділів та передбачає конкретизовані норми про відповідальність за окремі злочини і зазначені покарання щодо осіб, які їх вчинили. Ці норми передбачають, зокрема, відповідальність за злочини проти особи, її конституційних прав і свобод; власності; за злочини у сфері господарської діяльності; у сфері охорони довкілля тощо.

Структура норм Особливої частини однорідна і складається, як правило, із двох елементів — диспозиції і санкції. Диспозицією називається частина норми Особливої частини, в якій визначається зміст (юридичний склад) злочинного діяння. За вчинений злочин у законі залежно від його суспільної небезпечності встановлено певну санкцію. У санкції визначається вид і розмір покарання. За видом і розміром покарання можна встановити, якої тяжкості злочин вчинено — особливо тяжкий, тяжкий чи середньої або невеликої тяжкості (ст. 12 КК).

У КК України застосовуються відносно-визначені та альтернативні санкції. Відносно- визначеною є санкція, що має один вид покарання і вказує його нижчу та вищу межі. Розрізняють два види відносно-визначених санкцій: 1) з нижчою (мінімумом) і вищою (максимумом) межами покарання (на строк «від» і «до») та 2) максимумом покарання (на строк «до»). Альтернативною є санкція, в якій міститься вказівка на два або кілька видів основних покарань, з яких суд обирає лише одне. Значна частина санкцій у чинному КК України є альтернативними.

З урахуванням викладеного, кримінальна відповідальність - це особлива правова роль особи (власне її обо'вязок) при вчиненні злочину, отримати державний осуд, а також обмеженнями осо- бистого, майнового чи іншого характеру, що визначається обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за один злочин більше одного разу. Розрізняють матеріальну та процесуальну підстави кримінальної відповідальності. Матеріальною підставою визнається злочин, а процесуальною — обвинувальний вирок суду. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено за обвинувальним вироком суду.


Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюються виключно судом у випадках, передбачених КК: 1) у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45); 2) у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46); 3) у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47); 4) у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48); 5) у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49).

Обставинами, що виключають злочинність діяння є: 1) необхідна оборона (ст. 36); 2) уявна оборона (ст. 37); 3) затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38); 4) крайня необхідність (ст. 39); 5) фізичний або психічний примус (ст. 40); 6) виконання наказу або розпорядження (ст. 41); 7) діяння, пов'язане з ризиком (ст. 42); 8) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 43).

 

Запитання для самоперевірки:

1. Які функції виконує кримінальне право?

2. Яку структуру має кримінально-правова норма?

3. Скільки та які структурні частини має діючий Кримінальний кодекс України?

4. Які підстави кримінальної відповідальності існують?

5. У яких випадках можливо звільнення від кримінальної відповідальності?

6. Які обставини виключають злочинність діяння?

 

Першочерговим джерелом для вивчення зазначеної проблеми є Кримінальний кодекс України. Прийнятий 5 квітня 2001 р. // http: // zakon.rada.gov.ua. Також корисними при вивченні теми можуть бути Правознавство: Навч. посіб. / За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 141-146 та Основи права України / За ред проф. В.Л. Ординського.

– Львів: Оріяна-Нова, 2005. – С. 244 -278.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных