Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Особливості конституційно-правового статусу президента в зарубіжних державах (навести не менше 5 прикладів).




На відміну від монарха, главу держави в республіці — президента — обирають. порядок обрання президента залежить від прийнятої форми державного правління.

Глава держави може очолювати виконавчу владу (США, Єгипет), бути частиною представницького органу (Великобританія, Індія) та не належати до жодної із гілок влади (Німеччина, Італія).

Глава держави може бути символом державності (Японія), владним арбітром по відношенню до інших інститутів держави (Франція) та одноособовим повновладним главою (Оман, Саудівська Аравія).

Президент не може суміщати посади і мандати, брати участь в керівництві акціонерних компаній, набувати державне майно. В деяких країнах на період президентства він припиняє своє членство у політичній партії.

Часто президент може покидати країну лише з дозволу парламенту.

Президент як правило користується недоторканістю, його не можна притягнути до адміністративної відповідальності, кримінальне покарання можливе тільки після процедури імпічменту. В багатьох країнах до президента може бути пред’явлений цивільний позов, а також цивільні позови до держави можуть бути звернені до Президента як до представника держави. Президент несе відповідальність за вчинення таких дій як державна зрада, хабарництво та за інші тяжкі злочини.

В Австрії та Ісландії президент може бути відкликаний з посади виборцями, (але така процедура не застосовувалась жодного разу).

В Франції та Польщі парламент приймає рішення про обвинувачення, а судить президента особливий суд.

Президент має такі повноваження:

1. Повноваження з представництва держави зовні і всередині країни.

2. Повноваження щодо парламенту і здійснення ним законодавчоївлади.

3. Повноваження щодо формування інших вищих органів держави.

4. У сфері нормотворчої діяльності президент видає нормативні акти (укази, декрети, декрет-закони), скасовує акти органів виконавчої влади.

5. Повноваження але розпорядженням збройними силами.

6. Повноваження щодо врегулювання надзвичайних ситуацій

7. Як найвища посадова особа презид призн держ службовців певних рангів.

8. Повноваження у сфері правового статусу особистості.

Президент є гарантом конституції, прав і свобод громадян.


53. Способи обрання президентів зарубіжних держав (навести приклади).

Єкілька способів обрання президентів: прямі, посередні, внутрішньопарламентські вибори..

Під час прямих виборів президента (Франція, Австрія, Болга­рія, Польща, Румунія, Чехія) останній одержує мандат на посаду глави держави від виборчого корпусу, який його обрав. сприятливі умови для використання авторитарних методів управління у країні (наприклад у Франції).

При посередніх виборах президент обирається без участі пар­ламенту. США, де президент призначається на посаду колегією виборщиків, які, своєю чергою, обираються прямим голосуванням по штатах.

Посередні вибори президента, як і прямі, створюють для гла­ви держави можливість бути незалежним від парламенту, а в дея­ких випадках і протиставити себе такій установі. (США, Франція, Польща).

Внутрішньопарламентський спосіб обрання президентів (ба­гатоступеневі вибори) характерний для парламентарних рес­публік (винятки становлять Австрія, Ірландія, Ісландія, де вибо­ри прямі). воля виборців опо­середковується депутатами парламенту.


54. Поняття парламенту, його сутність. Види парламентів зарубіжних країн за структурою (навести по 3 приклади кожного виду).

Парламент (говорити) — є найвищим представницьким органом держави й обирається населенням. На відміну від інших виборних представницьких органів (установчих зборів, конституційної асамблеї) парламент діє на постійній основі. Діяльність парламенту, його взаємодія з іншими вищими органами державної влади називається парламентаризмом. Парламентаризм — система державного керівництва суспільством, яка характеризується чітким розподілом законодавчих і виконавчих функцій за умови привілейованого положення законодавчого органу — парламенту — стосовно інших державних органів.

Парламентом офіційно називають найвищі представницькі органи майже в усіх англомовних країнах. У США й країнах Латинської Америки він називається конгресом, у Франції — національними зборами. У деяких країнах назву "парламент" замінено своїми національними правовими термінами. Так, у Данії парламент — це фолькетинг, в Ісландії — альтинг, у Норвегії — стортинг, у Швеції — риксдаг, в Ізраїлі — кнесет, у деяких країнах Сходу - меджліс, у Росії — Федеральні збори, а в Україні — Верховна Р.

Основними елементами внутрішньої організації палат парламенту є: 1) партійні об´єднання членів палат; 2) керівні органи палат; 3) парламентські комісії (комітети). У багатьох країнах існує регламент діяльності партійних об´єднань членів палат, установлюється партійний мінімум. Голова палати може бути як безпартійним (Велика Британія), так і партійним (від фракційної більшості).

Для виконання своїх повноважень парламент утворює функційно-галузеві комітети та комісії, де розглядаються основні питання життєдіяльності суспільства, розробляються відповідні законопроекти.

Парламентські комітети діляться на дві категорії: тимчасові і постійні.

За структурою парламенти бувають однопалатні і двопалатні. Держави з федеративною формою державного устрою будують парламент на двопалатній основі./США Росії, Польщі, Румунії й Хорватії/.

У сучасній Європі дванадцять країн мають однопалатний парламент.

Двопалатний парламент ділиться на верхню і нижню палати. Для верхніх палат універсальною назвою є "сенат". Цю назву, яку вперше було вжито в Конституції США, запозичено з історії Стародавнього Риму. Однак у деяких країнах, зокрема у Великій Британії й Японії, верхні палати наз відповідно палатою лордів і палатою радників.

Для нижніх палат широко вживаною назвою є "палата депутатів". Низка нинішніх конституцій фіксують й інші назви палат: Національні збори (Франція), палата громад (Велика Британія, Канада), сейм (Польща). Відмінність між верхньою і нижньою палатами полягає в способі формування їх.

55. Вихідні засади концепції народного представництва.

Парламентаризм - 1) система правління, що характеризується чітким розподілом законодавчої і виконавчої функцій при формальному верховенстві представницького законодавчого органу - парламенту по відношенню до інших державних органів; 2) державно-політична система, в рамках якої парламент має вищий статус і відіграє провідну роль у здійсненні державної влади.

При парламентаризмі уряд формується парламентом і відповідально перед ним.

"Вестмінстерська модель" - в науці конституційного права одне з поширених назв парламентарної системи правління. Зазначений термін відбувся від назви резиденції англійського парламенту - Вестмінстерського абатства (Великобританія по праву вважається батьківщиною парламентаризму).

Установча влада - згідно конституційній доктрині ряду країн (Франція, Колумбія та ін) незалежна і самостійна публічна влада, яка займає місце у поділі влади нарівні з законодавчою, виконавчою та судовою.

Змістом установчої влади є повноваження з прийняття або істотної зміни конституції держави.

Представницька влада - сукупність повноважень, делегованих народом або його частиною своїм виборним представникам, об'єднаним в спеціальному коллегіатьном установі (парламенті, муніципальній раді), на чітко визначений термін, а також сукупність самих представницьких органів влади.

Станове представництво - принцип організації представницької влади, відповідно до якого депутати представницьких установ представляють не все населення країни або її окремих територій, а закриті соціальні групи - стану, від яких ці депутати безпосередньо обираються (або призначаються).

наприклад, палата лордів парламенту Великобританії, в якій засідають спадкові і особисті духовні і світські лорди, тобто представники духовенства і дворянства.

Регіональне представництво - принцип організації представницької влади, згідно з яким депутати (члени) представницьких установ представляють не всю націю, а яку-або територіальну частину держави (зазвичай суб'єкти федерації). При цьому органи регіонального представництва формуються або шляхом обрання в них депутатів безпосередньо населенням відповідної території (США, Бразилія, Венесуела), або шляхом призначення їх членів органами державної влади території (ФРН).

У федераціях органом регіонального представництва, як правило, є верхня палата парламенту, тоді як нижня палата є органом національного представництва.

Етнічне представництво - принцип організації представницької влади, відповідно до якого депутати представницьких установ представляють не все населення країни (або її окремих територій), а певні етнічні групи, від яких вони безпосередньо і обираються. Фіджі, де етнічне представництво покладено відповідно до Конституції 1991 р. в основу всієї системи організації державної влади.


56. Зміст представництва нижньої та верхньої палат бікамеральних парламентів (навести по 3 приклади). Види верхніх палат парламентів зарубіжних держав (навести приклади).

Палата - в конституційному праві назву представницьких органів державної влади або їх окремих складових частин.

Двопалатна система (бікамералізм) - структура загальнонаціональних представницьких установ - парламентів, при якій парламент складається з двох палат, як правило, формуються по-різному і володіють різною компетенцією. Двопалатна система парламентів існує в даний час як у федеративних, так і в унітарних державах (США, Великобританія, Франція, ФРН, Італія, Індія, Бразилія, Іспанія, Канада, Мексика, Австрія, Австралія та ін.) у федеративних державах верхня палата представляє суб'єктів федерації.

Однопалатні парламенти зустрічаються рідше. Їх налічується всього кілька десятків (Китай, Індонезія, Греція, Єгипет, Угорщина, В'єтнам, Швеція, Туреччина, Португалія, Данія, Фінляндія, Болгарія, Ізраїль, Сальвадор, Мавританія та ін.) Двопалатна система виникла для того, щоб забезпечити представництво різних верств суспільства. Верхня палата була введена для представників аристократії, нижня забезпечувала представництво широких верств населення, чим і пояснюється більш демократичний характер її діяльності.

Існують різні найменування верхніх палат: Палата лордів Великобританії,. Палата радників - Японії. Бундесрат – ФРН.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных