Особливості імпресіоністичної прози

Час складається з моментів. Ми непомітно проходимо повз одні, при згадці про інші серце починає тривожно калатати, деякі запам'ятовуємо назавжди. І немає чіткого алгоритму, чому відбувається саме так.

Твір "Момент" Володимира Винниченка - новатора в українській прозі і драматургії - відбиває той відрізок часу, який неможливо забути. Зовнішні події, близькі для колишнього політв'язня В. Винниченка, стають лише ґрунтом, на якому розквітає вразлива квітка кохання-щастя.

Імпресіоністична форма викладу, емоційність та психологізм твору змушують читача повною мірою відчути те, що переживав головний герой твору, який мав негайно перетнути кордон. Найліпший час для задуманого - темна ніч, але він не має вибору, і тому "можуть убити".

Екстремальність ситуації, момент на межі життя і смерті, сприйняття навколишнього середовища на емоційному рівні, стан героя - спокійний, врівноважений, ненапружений, немов затишшя перед грозою. Він не тільки бачить і відчуває такий дріб'язок, як соломинки, що кололи обличчя під час переїзду, запах рядна, яким колись накривали огірки, шарудіння бур'яну, пирхкання конячки, бездоріжжя, по якому їде підвода, білі берези, метелики, кузьки. Все це закарбовується у його пам'яті з такою силою, що потім, у тюремній камері, він здатен відтворити найтонші нюанси, найдрібніші, але такі важливі деталі, без яких світ не був би гармонійним.

Сама природа, яка живе за своїми законами, без вигаданих людством "пашпортів, моралів, "уложеній о наказаніях"", надає на декілька годин затишний притулок двом людям, "загнаним другими людьми", дає можливість найповніше розкритися, відчути зв'язок із нею, пробудити первісні інстинкти, злитися із "великим прекрасним процесом життя".

Автор навмисне не називає імен героїв, ми нічого не знаємо про їх дитинство, життя, що змусило їх іти небезпечним шляхом. Знаємо тільки головне: вони - протестанти за вдачею, які не погоджуються з умовами, що їм нав'язує суспільство. Випадкова зустріч звела людей, які, перетнувшись лише раз у житті, будуть завжди носити в душі коханий образ. Циніки не повірять в нескінченність цих почуттів, а скептики взагалі не назвуть ці почуття коханням. Можливо, це кохання здається оманним, нереальним і... тимчасовим, але для героя воно є вічним, бо немає в світі нічого постійнішого за тимчасове. І цю любов, таку коротку і примарну, але незаплямовану буденщиною, незатавровану брудними руками (а люди часто мають звичку усе псувати), він буде носити в душі все життя.

Жанр: новела (імпресіоністична).

Тема: життєві перипетії на шляху до щастя.

Ідея: щастя — момент. Далі вже буденщина, пошлість; потрібно насолоджуватися кожним моментом у житті.

Особливості композиції: в оповіданні є обрамлення ( розповідь Шехерезади ), зав’язка – зустріч оповідача і Мусі, кульмінація – «це був вихор життя, який зміта все сміття «не треба», «не можна», це було щастя крові, мозку, нервів, кісток», розв’язка – прощання оповідача та Мусі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: