РОЗДІЛ 3. ДЕКЛАРАЦІЯ І ПРОГРАМА ДІЙ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ НОВОГО МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПОРЯДКУ 1974

Декларація і програма дій про встановлення нового міжнародного порядку 1974 р. – міжнародний документ, прийнятий 6-ю спец, сесією ГА ООН 1.V 1974. В Декларації і Програмі викладено стратегію розвитку Організації Об'єднаних Націй у сфері сприяння міжнародному економічному співробітництву на справедливій і рівноправній основі, пов'язану насамперед із насущними потребами країн, що розвиваються. Останні успадкували від колон, держав договірні зобов'язання, які ставили їх у нерівні та несправедливі умови, а саме: позбавляли суверен, прав на природні ресурси; встановлювали низькі ціни на сировину, що вивозилася з них; зобов'язували імпортувати пром. товари, вироблені в розвинених країнах, за надто високими цінами. За цих умов стрижнем розроблених заходів стала концепція права на розвиток, яка включала два базових елементи: право та обов'язок усіх держав співробітничати з метою прогрес, розвитку і право країн, що розвиваються, на отримання пільгових, преференційних (невзаємних) режимів у різних сферах міжнародні співпраці (торгівля, фінанси, н.-т. співробітництво та ін.). На основі Д. і П. д. про в. н. м. е. п. 1974, а також Хартії економічних прав і обов’язків держав 1974, яку ГА ООН ухвалила на 29-й сесії 12.XIІ 1974, було сформульовано політ.-правову стратегію нового міжнародного економічного порядку (НМЕП). Вона складається із 3 основних напрямів. До першого належить повне, суверенне розпорядження д-вами своїми природними ресурсами та економічною діяльністю, включаючи право на націоналізацію іноз. власності; суверенна рівність держав і право країн, колоніальна залежних у минулому, на повну компенсацію шкоди, заподіяної у результаті експлуатації їх природних ресурсів; регулювання і нагляд за діяльністю транс-нац. корпорацій шляхом прийняття кодексів їх поведінки; надання преференціальному режиму для країн, що розвиваються, у тих сферах міжнародного співробітництва, які становлять для них особливий інтерес, у т. ч. у сфері передачі високих технологій. Другий напрям охоплює: вимоги у сфері міжнародної торгівлі, в основу яких покладено інтегровану програму стосовно сировини, яка передбачає систему стабілізації товарних угод; справедливе співвідношення між цінами на сировину і готові вироби; забезпечення широкого доступу товарів країн, що розвиваються, на ринки розвинених країн; збільшення фін. допомоги, включаючи відстрочення виплати боргів і відсотків по них, а також списання боргів з найменш розвинених країн тощо.

Третій напрям пов'язаний із розширенням взаємного економічного, торг., фін. і тех. співробітництва між д-вами, що розвиваються, та об'єднанням їхніх природних ресурсів і зусиль з метою подолання економічної відсталості, досягнення реальної політ, незалежності. Положення Декларації та Програми 1974 знайшли втілення у багатьох резолюціях органів ООН, у правових актах її спеціалізованих установ. Однак декларовані в них принципи НМЕП так і не стали обов'язковими, універсальними нормами міжнародного економічного права. Вони фактично були відкинуті більшістю економічно розвинених держав, насамперед західних, які вважали, що вільні ринкові відносини самі по собі швидко вирівняють становище країн, хоча формально не заперечували проти Програми та Хартії. Пропозиція щодо перетворення цих документів в універсальну міждержавну угоду також не викликала серед згаданих країн зацікавлення, і багатостороннього договору в цій сфері так і не було укладено.

У той же час окр. принципи НМЕП стали складовою угод локального та регіон, характеру. Рекомендації, які містилися у Декларації і Програмі 1974 та згаданій Хартії, послужили основою для структур, перебудови міжурядових організацій системи ООН. В особі Економічної і соціальної ради ООН (ЕКОСОР), допоміжних органів ООН – Конференції Організації Об’єднаних Націй з питань торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Організації Об'єднаних Націй з питань промислового розвитку (ЮНІДО) разом з Програмою розвитку ООН (ПРООН) було створено спец, механізм реалізації принципів НМЕП. Ці органи певною мірою мали самостійні джерела фінансування, що дозволило їм надавати тех., консули., інформ. та ін. допомогу країнам, що розвиваються. Найвідомішими серед них є: структура органів, яка відображає інтереси країн, що розвиваються; методи групової дипломатії; прийняття рішень на основі консенсусу тощо. У рамках названих органів ООН прийнято чимало правових документів у руслі розвитку положень НМЕП, зокрема кодекси поведінки держав у сфері передачі високих технологій, обмежувальної практики та ін. Однак ці док-ти не мали юридично обов'язкового характеру, а отже, могли впливати на розвиток міжнародного економічного права лише опосередковано – через формування звичаєвих міжнародно-правових норм, вироблення рекомендаційних норм (м'яке право) та сприяння впровадженню їх у нац. право. Важливе значення мають також зусилля допоміжних органів ООН щодо взаємодії із спеціалізованими установами системи ООН з метою реалізації принципів і завдань НМЕП та Хартії [11].

ЮНКТАД, ЮНІДО та ПРООН створили спільні програми із Світовою організацією торгівлі (СОТ), Міжнародним валютним фондом (МВФ), Світовим банком (СБ), Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО), Міжнародним фондом сільськогосподарського розвитку (ІФАД), Організацією Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародною організацією праці (МОП) тощо. Згідно з цими програмами спеціалізовані органи ООН обґрунтували диференційний підхід до державних членів залежно від рівня їх розвитку: розвинені країни – країни, що розвиваються – найменш розвинені. Від належності країни до певної категорії залежить обсяг її прав, привілеїв та обов'язків. Таким чином, завдяки впровадженню принципів НМЕП у практику міжурядових організацій системи ООН значна частина сформульованих у Декларація і програмі дій про встановлення нового міжнародного порядку 1974 економічних прав і обов'язків держав увійшла до міжнародного економічного права, що діє на основі договірних відносин його суб'єктів.

ВИСНОВКИ:

Вирішення глобальних проблем зв'язується зі встановленням «нового міжнародного економічного порядку», який покликаний примирити інтереси промислово розвинених країн та країн, що розвиваються. Для цього запропоновано реформувати міжнародні фінансові відносини так, щоб створити всі умови для міжнародного економічного співробітництва.

Справедливіший міжнародний економічний порядок необхідний не лише для реалізації принципу солідарності, а й для створення більш продуктивної і збалансованої світової економіки, для надання шансу слаборозвиненим країнам інтегрувати в світовий економічний простір на паритетних основах.

Початок кожного нового міжнародного порядку як правило був пов'язаний з наслідками системних війн (Тридцятилітня війна, франко-прусська війна 1870-1871 рр., світові війни) або/та з значними внутрішніми змінами в провідних країнах (Велика французька революція, об’єднання Німеччини та утворення Германської імперії) або їх розпадом (розпад Російської, Германської, Австро-Угорської, Османської імперій після закінчення Першої світової війни, розпад СРСР),. Як правило, відбувались зміни у типі та змісті відносин між провідними суб’єктами міжнародних відносин, хоча їх склад міг залишатись незмінним. Значущість різного роду криз та революцій для еволюції міжнародного порядку полягає в тому, що в процесі їх подолання міжнародна система позбавляється застарілих, безперспективних елементів та механізмів, які вже вичерпали свій потенціал. На зміну ним приходять нові структури, що відповідають вимогам нових реалій.

Таким чином, еволюція міжнародних порядків є безперервним процесом, в ході якого кожен з них проходить фази становлення, розквіту, занепаду й руйнації і має наступні закономірності:

- міжнародний порядок являє собою втілення співвідношення силових потенціалів всередині міжнародної системи та розподілу сили і впливу поміж державами як головними складовими елементами системи;

- постійний перерозподіл сил поміж головними суб’єктами міжнародної системи рано чи пізно призводить до розпаду старого та формуванню нового порядку, який відображає змінене співвідношення і розклад сил всередині міжнародної системи;

- міжнародний порядок зазвичай трансформується в ході системних війн, функцією яких є руйнація старого міжнародного порядку, що стає перепоною на шляху формування нового порядку, необхідного для підтримки існування та подальшого розвитку міжнародної системи;

- міжнародний порядок формується не всіма елементами міжнародної системи, а декількома найпотужнішими за сукупним потенціалом державами (або державою, яка досягла рівня гегемону), після перемоги в системній війні;

- строки існування кожного наступного міжнародного порядку по відношенню до попередніх постійно скорочуються.

Отже, порядок є таксономічною категорією міжнародних відносин. Розуміння міжнародного порядку як системи міжнародних угод, яка узаконює баланси сил після найбільших політико-військових трансформацій дозволяє виокремити його історичні типи.

Базові принципи підтримки стабільності міжнародного порядку сьогодні намагаються переглянути. Найголовнішим принципом підтримки стабільності міжнародного порядку був принцип балансу сил. Але він працює лише в таких міжнародних системах, які мають чітку ієрархічну структуру, відбудовану на основі силових потенціалів наймогутніших держав. В результаті збільшення кількості складових елементів та їх взаємопов’язаності поміж собою трансформується сама структура системи і, відповідно, порядок, що в ній утворюється. Сучасна міжнародна система еволюціонує і ускладнюється за рахунок створення мереж і нових корелятивних взаємозв’язків між її елементами.

Відбувається еволюція механізмів регулювання міжнародного порядку. Таким чином, формування сучасного порядку відбувається як діалектичний процес взаємодії тенденцій збереження наступальності з попередньою історичною формою його існування і його радикального оновлення в найбільш істотних рисах. Його суть характеризується терміном «глобалізація», він формується як порядок глобальної спільноти, порядок на базі глобалізації, як глобальний порядок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Баймуратов М.О. Міжнародне право. - X.: Одіссей, 2002. -672 с.

2. Буроменський М.В., Кудас І.Б., Маєвська А.А., Семенов Б.С, Стешенко B.C. Міжнародне право: Навч. посібник / М.В. Буроменський (заг. ред.). - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 336 с.

3. Буткевич В.Г., Войтович С.А., Григоров О.М., Заблоць-ка Л.Г., Задорожній О.В. Міжнародне право: Основні галузі: Підручник для студ. вищих навч. закл. за спец. "Міжнародне право", "Міжнародні відносини" / В.Г. Буткевич (ред.). - К.: Либідь, 2004. -814 с.

4. МацкоА.С. Міжнародне право: Навч. посіб. / Міжрегіональна академія управління персоналом. - К.: МАУП, 2005. - 216 с.

5. Анцелевич Г.О., Покрещук О.О. Міжнародне право: Підручник для студ. спец. "Міжнародне право" вищ* навч. закладів / Українська академія зовнішньої торгівлі. - К.: Алерта; Пектораль, 2003. - 409 с.

6. Баймуратов М.О. Міжнародне право. - X.: Одіссей, 2002. -672 с.

7. Дахно І.І. Міжнародне економічне право: Курс лекцій / Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП). - К.: МАУП, 2000.-160 с.

8. Международное право: Учеб. / Под ред. Ю.М. Колосов Э.С. Кривчиковой. - М.: Международные отношения, 2001.

9. Опришко В.Ф. Міжнародне економічне право: Підручник / Київський національний економічний ун-т. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2003.-312с.

10. Черкес М.Ю. Міжнародне право: Підручник. (Вища осв: XXI століття). - К.: Знання, 2000. - 462 с.

11. Черкес М.Ю. Міжнародне право: Підручник. - 2-е ви, стер. - (Вища освіта XXI століття). - К.: Знання, 2001. - 284 с.

ДОДАТКИ

Резолюция
3201 (S-VI) от 1 мая 1974 года

Декларация об установлении
нового международного экономического порядка

Генеральная Ассамблея

принимает следующую Декларацию:

Декларация об установлении нового международного
экономического порядка

Мы, члены Организации Объединенных Наций,

Собравшись впервые для изучения проблем сырья и развития на
специальную сессию Генеральной Ассамблеи, посвященную рассмотрению
важнейших экономических проблем, стоящих перед мировым
сообществом, учитывая дух, цели и принципы Устава Организации
Объединенных Наций (995_010) по поощрению экономического
развития и социального прогресса всех народов.

торжественно заявляем о своей единой решимости немедленно
приложить усилия для УСТАНОВЛЕНИЯ НОВОГО МЕЖДУНАРОДНОГО
ЭКОНОМИЧЕСКОГО ПОРЯДКА, основанного на справедливости, суверенном
равенстве, взаимозависимости, общности интересов и сотрудничестве
всех государств, независимо от их социально-экономических систем,
который должен устранить неравенство и покончить с ныне
существующей несправедливостью, позволить ликвидировать
увеличивающийся разрыв между развитыми и развивающимися странами и
обеспечить все более быстрое экономическое и социальное развитие в
мире и справедливость нынешнему и грядущему поколению, и в этих
целях заявляем, что:

1. Самым большим и самым важным достижением за последние
десятилетия явилось обретение независимости от колониального и
иностранного господства многими народами и нациями, что позволило
им стать членами сообщества свободных народов. За последние три
десятилетия также был достигнут технический прогресс во всех
сферах экономической деятельности, что создает надежные
потенциальные возможности повышения благосостояния всех народов.
Однако сохраняющееся наследие иностранного и колониального
господства, иностранная оккупация, расовая дискриминация, апартеид
и неоколониализм во всех его формах продолжают оставаться в числе
крупнейших препятствий полному освобождению и прогрессу
развивающихся стран и всех затронутых этим народов. Не все члены
международного сообщества в равной степени пользуются благами
технического прогресса. На развивающиеся страны, в которых
проживает 70 процентов населения земного шара, приходится лишь 30
процентов мирового дохода. В условиях существующего международного
экономического порядка оказалось невозможным добиться равномерного
и сбалансированного развития международного сообщества. Разрыв
между развитыми и развивающимися странами продолжает увеличиваться
в условиях системы, которая была создана в то время, когда
большинство развивающихся стран еще даже не существовали в
качестве независимых государств, и которая увековечивает
неравенство.

2. Существующий международный экономический порядок находится
в прямом конфликте с текущим развитием международных политических
и экономических отношений. С 1970 года мировая экономика перенесла
ряд тяжелых кризисов, которые имели тяжелые последствия, особенно
для развивающихся стран, ввиду их в целом большей уязвимости для
внешних экономических явлений. Развивающийся мир стал могучим
фактором, влияние которого чувствуется во всех сферах
международной деятельности. Эти необратимые изменения во
взаимоотношении сил в мире вызывают необходимость активного,
полного и равноправного участия развивающихся стран в
формулировании и осуществлении всех решений, затрагивающих
международное сообщество.

3. Все эти изменения выдвинули на первый план реальность
взаимозависимости всех членов мирового сообщества. Текущие события
поставили в центре внимания понимание того, что интересы развитых
стран и интересы развивающихся стран не могут более быть
изолированы друг от друга, что существует тесная взаимосвязь между
процветанием развитых стран и ростом и развитием развивающихся
стран и что процветание международного сообщества в целом зависит
от процветания его составных частей. Международное сотрудничество
в целях развития является совместной целью и общим долгом всех
стран. Таким образом, политическое, экономическое и социальное
благосостояние нынешнего и грядущих поколений зависит, более чем
когда-либо, от сотрудничества между всеми членами международного
сообщества на основе суверенного равенства и ликвидации
существующего между ними неравновесия.

4. Новый международный экономический порядок должен быть
основан на полном уважении следующих принципов:

a) суверенное равенство государств, самоопределение всех
народов, недопустимость приобретения территорий силой,
территориальная целостность и невмешательство во внутренние дела
других государств;

b) самое широкое сотрудничество всех государств - членов
международного сообщества, основанное на справедливости,
посредством чего могут быть ликвидированы преобладающие в мире
диспропорции и обеспечено процветание для всех;

c) полное и эффективное участие на основе равенства всех
стран в разрешении мировых экономических проблем в общих интересах
всех стран, с учетом необходимости обеспечить ускоренное развитие
всех развивающихся стран, уделяя в то же время особое внимание
принятию особых мер в интересах наименее развитых, не имеющих
выхода к морю и островных развивающихся стран, а также
развивающихся стран, наиболее серьезно затрагиваемых
экономическими кризисами и стихийными бедствиями, не упуская из
виду интересы других развивающихся стран;

d) каждая страна имеет право принять ту экономическую и
социальную систему, которую она считает наиболее подходящей для ее
развития, и не должна подвергаться в результате этого какой бы то
ни было дискриминации;

e) полный неотъемлемый суверенитет каждого государства над
своими природными ресурсами и всей экономической деятельностью.
Для охраны этих ресурсов каждое государство имеет право
осуществлять эффективный контроль над ними и над их эксплуатацией
средствами, отвечающими его положению, включая право
национализации или передачи владения своим гражданам, причем это
право является выражением полного неотъемлемого суверенитета этого
государства. Ни одно государство не может быть подвергнуто
экономическому, политическому или любому другому виду принуждения
с целью помешать свободному и полному осуществлению этого
неотъемлемого права;

f) все государства, территории и народы, находящиеся под
иностранной оккупацией, иностранным и колониальным господством или
под гнетом апартеида, имеют право на возмещение и полную
компенсацию за эксплуатацию и истощение и за ущерб, причиненный
природным и всем другим ресурсам этих государств, территорий и
народов;

g) регулирование и надзор за деятельностью межнациональных
корпораций путем принятия мер в интересах национальных экономик
стран, в которых действуют такие межнациональные корпорации, на
основе полного суверенитета этих стран;

h) право развивающихся стран и народов территорий,
находящихся под колониальным и расовым господством и иностранной
оккупацией, на достижение своего освобождения и на восстановление
эффективного контроля над своими природными ресурсами и
экономической деятельностью;

i) предоставление помощи развивающимся странам, народам и
территориям, которые находятся под колониальным и иностранным
господством, иностранной оккупацией, в условиях расовой
дискриминации или апартеида или подвергаются экономическим,
политическим или любым иным мерам давления, имеющим целью добиться
от них подчинения в осуществлении своих суверенных прав и получить
от них любого рода преимущества, и неоколониализму во всех его
формах и которые установили или стремятся установить эффективный
контроль над своими природными ресурсами и экономической
деятельностью, бывшими или все еще находящимися под иностранным
контролем;

j) справедливое и равноправное соотношение между ценами на
сырье, сырьевые товары, готовые изделия и полуфабрикаты,
экспортируемые развивающимися странами, и ценами на сырье,
сырьевые товары, промышленные товары, средства производства и
оборудование, импортируемые ими, с целью обеспечения непрерывного
улучшения их неудовлетворительных условий торговли и расширения
мировой экономики;

k) оказание всем международным сообществом активной помощи
развивающимся странам без каких-либо политических или военных
условий;

l) обеспечение того, чтобы одной из главных целей
преобразованной международной валютной системы было содействие
развитию развивающихся стран и достаточный приток в них реальных
ресурсов;

m) повышение конкурентоспособности природных материалов,
сталкивающихся с конкуренцией синтетических заменителей;

n) по мере возможности преференциальный и невзаимный режим
для развивающихся стран во всех областях международного
экономического сотрудничества, где это возможно;

o) обеспечение благоприятных условий для передачи финансовых
средств развивающимся странам;

p) предоставление развивающимся странам доступа к достижениям
современной науки и техники и содействие передаче технологии и
созданию местной технологии в интересах развивающихся стран в тех
формах и согласно тем процедурам, которые соответствуют их
экономике;

q) необходимость того, чтобы все государства положили конец
бесполезной растрате природных ресурсов, включая пищевые
продукты;

r) необходимость того, чтобы развивающиеся страны
сконцентрировали все свои ресурсы на дело развития;

s) укрепление при помощи индивидуальных и коллективных
действий взаимного экономического, торгового, финансового и
технического сотрудничества между развивающимися странами, главным
образом на преференциальной основе;

t) содействие той роли, которую могут играть ассоциации
производителей в рамках международного сотрудничества, и для
достижения их целей, среди прочего, оказание помощи в
стимулировании непрерывного роста мировой экономики и ускорение
развития развивающихся стран.

5. Единодушное принятие Международной стратегии развития на
второе Десятилетие развития Организации Объединенных Наций явилось
важным шагом в содействии международному экономическому
сотрудничеству на справедливой и равноправной основе. Ускоренное
осуществление обязательств и задач, взятых международным
сообществом в рамках Стратегии, особенно связанных с
настоятельными потребностями развития развивающихся стран, в
значительной мере способствовало бы выполнению целей и задач
настоящей Декларации.

6. Организация Объединенных Наций как универсальная
организация должна быть способна решать проблемы международного
экономического сотрудничества на всеобъемлющей основе, обеспечивая
в равной мере интересы всех стран. Она должна сыграть еще большую
роль в установлении нового международного экономического порядка.
Одним из значительных вкладов в это явится Хартия экономических
прав и обязанностей государств (995_077), для подготовки которой
еще одним источником вдохновения станет настоящая Декларация.
Поэтому все государства члены Организации Объединенных Наций
призываются приложить максимальные усилия с целью обеспечения
осуществления настоящей Декларации, которая является одной из
главных гарантий создания для всех народов лучших условий для
жизни, соответствующей человеческому достоинству.

7. Настоящая Декларация об установлении нового международного
экономического порядка должна явиться одной из наиболее важных
основ экономических отношений между всеми народами и всеми
странами.

"Резолюции, принятые Генеральной Ассамблеей на шестой
специальной сессии, 9 апреля - 2 мая 1974 года".
ООН. Нью-Йорк, 1974, с. 3-5.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: