І. Право та комунікація

Дослідження проблеми взаємозв’язку права та комунікації пов’язано з необхідністю вивчення:

1) проблем правогенезу;

2) природи людини та суспільства;

3) права як засобу упорядкування суспільних відносин;

4) права як цивілізованої форми впливу держави на державно-організоване суспільство.

Правогенез – це категорія, що характеризує процес виникнення права, його становлення як специфічного соціального явища. Процес становлення права пов’язаний з існування самого людського суспільства, тому умови його виникнення пов’язані з проблемою становлення людини. Соціальний характер людини як істоти пов’язує необхідність вивчення процесу становлення людини у взаємодії з оточуючим середовищем. На відміну від всіх інших живих істот, оточуючим середовищем яких є лише природа, становлення людини залежить не лише від природних умов, а й від людського середовища. Людська природа надає можливість людині творити саму себе. Це означає, що створення особистості має соціальний комунікативний характер, заснований на різноманітних аспектах взаємодії людей. Ця взаємодія визначає необхідність спілкування, що в кінцевому рахунку спричиняє виникнення потреби до порядку.

Порядок (інституціоналізація) вимагає певного контролю людської поведінки та переходу від звички до усвідомленої поведінки, що пов’язане з можливістю її передбачення та характеризує її як об’єктивну.

Суспільний порядок потребує певної взаємодії людей, що має подвійний характер (наявність трьох суб’єктів). Це характеризує не лише взаємодію людини з іншими суб’єктами суспільних відносин, а її взаємодію із соціальним середовищем. При цьому суспільство являє собою, з однієї сторони, продукт людської діяльності, оскільки формується під впливом поведінки людей, а з іншої сторони, залишається об’єктивною категорією, оскільки залежить від факторів, що мають самостійний характер. Саме тому по відношенню до людини суспільство є суб’єктивним і об’єктивним одночасно.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: