Таким чином, проблема правогенезу пов’язується із соціолого-феноменологічною (комунікативною) теорією.

Важливе значення для становлення права має такий аспект суспільства як етногенез.

Етнос – це певний колектив суб’єктів, що має особливу внутрішню структуру та характеризується оригінальним стереотипом поведінки. У зрівнянні з суспільством етнос має певні особливості, що характеризують становлення права:

─ це система, що складається історично та розвивається;

─ в основу системних зв’язків в межах групи покладається відчуття свого та чужого, а не усвідомлені відносини як у суспільстві;

─ більш значна ступінь залежності від природних факторів, що сприяють виживанню етносу чи його зникненню.

Виникнення права на певному етапі розвитку суспільства забезпечує можливість розширення форм та засобів комунікації. Це пов’язується з чітким визначенням за допомогою права можливої та необхідної поведінки суб’єктів.

З виникнення держави комунікативне значення права виявляється у чіткому визначенні меж правового впливу та можливості примусового виконання державних рішень.

Таким чином, право та комунікація є взаємозалежними категоріями і комунікативна роль права може бути сформована наступним чином:

1) поза суспільством, тобто в природі права не існує;

2) закони природи є вічними і незмінними, а право є динамічною категорією, що не лише змінюється, а і може порушуватись;

3) право виявляється в суспільстві як певний порядок суспільних відносин;

4) учасники суспільних відносин мають певний рівень свободи, що визначається обов’язками інших суб’єктів;

5) міра свободи визначається певними правилами, що мають обов’язковий характер;

6) дія права має комунікативну направленість, оскільки, окрім встановлених прав та обов’язків суб’єктів, передбачає певну кореляцію їх поведінки;

7) комунікативна роль права виявляється і в тому, що воно передбачає два рівні взаємодії людини:

а) по відношенню до інших людей;

б) по відношенню до суспільства в цілому – що і забезпечує публічний характер права;

8) само суспільство є сукупністю різноманітних комунікативних сфер, що зумовлює необхідність встановлення загального порядку та задоволення загальних інтересів;

9) функціонування права пов’язується з виокремленням двох різновидів соціумів:

· первинного – як сукупності всіх людей, що функціонує за допомогою спеціальних засобів, які встановлюються на рівні суспільства та захищаються владними структурами;

· вторинного суспільства – що функціонує як певна організація, що створюється на основі спільності інтересів та регламентується нормами, які мають договірну основу;

10)право завжди має письмовий характер, оскільки лише в такому значенні воно є елементом правової комунікації. При цьому воно формувалося у первинних текстах (нормативно-правових актах) та у вторинних юридичних текстах (індивідуальних нормативно-правових актах);

11)комунікативна роль права виявляється також у взаємності прав та обов’язків суб’єктів, що не лише забезпечує реальність суб’єктивного права, а і створює умови для розширення комунікації;

12)специфічною соціальною умовою виникнення цивілізаційних форм права є наявність держави. Саме вона забезпечує функціонування різноманітних форм права та його взаємодію з іншими засобами соціального впливу.

Таким чином, право є засобом суспільної комунікації, що характеризується еволюційними формами розвитку, залежить від природи людини як соціального елементу суспільства від різноманітних соціальних груп та від держави як засобу управління суспільством.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: