Вивірка звичайна, або білка звичайна

Ви́вірка звича́йна, або лісова́, або руда́ (Sciurus vulgaris) — вид ссавців родини Вивіркові, представник надряду гризунів. Цей вид відомий також як «біли́ця»[2] та «білка

Поширення[ред. • ред. код]

Вивірка поширена по всій лісовій зоні Євразії, включаючи гірські райони. В Україні вивірки мешкають переважно в межах лісової зони (Полісся, Лісостеп), проте завдяки численним спробам їх розселення зустрічаються у паркових зонах і приміських лісах багатьох районів, у тому числі й у межах степової зони (наприклад, Донецьк, Дніпропетровськ, Луганськ).

Морфологія[ред. • ред. код]

Спинне хутро рівномірно темне, але варіює в кольорі від темно-коричневого до червоно-коричневого або від яскраво-каштанового до сіро-коричневого або чорного. Зимове хутро товсте, від темно-червоного до коричневого, сірого або майже чорного кольору на верхніх частинах тіла; густий червоно-коричневий чуб на вухах 2,5-3,5 см довжиною; хвіст має густе волосся від темного червоно-коричневого чи чорного кольору. Низ блідий, білий або кремовий. Літнє хутро червонувато-коричневого або каштанового кольору зверху; вушний чуб малий або відсутній; хвіст негусто вкритий волоссям від каштанового до кремово-білого кольору.

Відтворення[ред. • ред. код]

Розмноження може відбуватись з грудня-січня, коли самці та самиці 9-10 місяців і старші стають сексуально активними, до серпня-початку жовтня, коли останній виводок перестає годуватись молоком. Два піки розмноження є протягом одного року зі спаровуванням взимку і навесні, що веде до весняних (лютий-квітень) та літніх (травень-серпень) приплодів, відповідно. Система парування: полігамно-безладна. Вагітність триває 38-39 днів, народжується від 4 до 10 (найчастіше 5—7) дитинчат. Малюки сліпі, глухі і голі при народженні, маса 10-15 г. Волосся покриває тіло за 21 день. Слух з'являється на 28-35 день, відкриваються очі на 28-32 день, годування молоком триває 8—10 тижнів чи більше.

Миша хатня

Ми́ша ха́тня, або домова, або звичайна (Mus musculus) — найпоширеніший вид роду мишей (Mus), його типовий вид.

Цей невеликий гризун є ймовірно другим за численністю видом ссавців на Землі (після людини). Домашні миші майже завжди живуть поруч з людиною. Лабораторні (білі) миші є лініями саме цього виду і є найпопулярнішим модельним організмом в біології і медицині і найвідомішим лабораторним ссавцем.

Особливості біології[ред. • ред. код]

Миші виживають при температурі від 5 до 40° С. Тривалість життя миші до 4-ох років. У сприятливих умовах, і доброму харчуванню доросла самиця протягом року може вивести до 45 мишенят. За один виводок самиця народжує до семи мишенят. Народившись, мишенята харчуються молоком матері. Згодом, самиця короткий час приносить мишам їжу, поки вони не стануть самостійними.

Харчування[ред. • ред. код]

Миша споживає рослинну їжу: капусту

У природі харчуються дрібними комахами, червами, насіннями рослин та зерновими культурами. Хатня миша харчується картоплею, буряками, морквою, капустою, зерном, хлібними виробами. У літній період миші можуть вживати й рослинну їжу.

Тверда їжа стирає й притупляє зуби, особливо різці. Через те у ссавців, які споживають тверду рослинну їжу, зуби мають особливу будову. Такі тварини вигризають їжу різцями й старанно перетирають кутніми зубами. Іклів у них немає, різці великі й гострі. Спереду вони вкриті товстим шаром емалі, через те не тупляться навіть від дуже твердої їжі. Під час гризіння різці верхньої та нижньої щелеп дотикаються і сточуються — більше з того боку, де немає емалі (або де вона тонша). Різці, хоч би як сильно сточувалися, завжди однакового розміру, бо ростуть протягом усього життя тварини.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: