ж) Можливість і дійсність

"Можливість" і "дійсність", як і інші категорії діалектики, виводяться з принципу руху й розвитку матеріального світу, оскільки в ньому завжди щось виникає, розривається, а щось відживає свій вік і відмирає. Звідси логічно припустити, що нове спочатку виступає в зародковій, недосконалій формі як можливість. Тому розвиток і є, власне, процесом перетворення можливості в дійсність. Отже, категорії "можливість" і "дійсність" є відображенням у нашій свідомості цих сторін об'єктивного процесу.

У перетворенні можливості в дійсність важливу роль відіграють умови. Саме вони й спричиняють можливість, тобто роблять те чи інше явище можливим або неможливим. Отже, можливості можуть бути реальними й нереальними.

Реальною можливістю називають те, що випливає з внутрішніх законів розвитку предмета, явища чи сукупності певних конкретно-історичних явищ. Реальна можливість — це те, що може за наявності певних умов перетворитися в дійсність. Наприклад, у будь-якій насінині є реальні можливості для її перетворення в рослину. За наявності таких умов, як ґрунт, волога, тепло й мінеральні речовини, насінина обов'язково, з необхідністю повинна прорости.

Проте є й абстрактна (формальна) можливість. Вона теж має об'єктивну природу, оскільки випливає із загальних умов розвитку об'єктивного світу. Коли відсутні необхідні конкретні умови, ця можливість залишається лише абстрактною.

Звичайно, зазначені відмінності відносні, оскільки абстрактна й реальна можливості ґрунтуються на об'єктивних умовах, хоч і різного порядку. Крім того, абстрактна можливість може з часом перейти (за певних умов) у реальну, а потім і в дійсність. Наприклад, люди здавна мріяли про польоти в повітрі, про підводні човни тощо. Були й спроби здійснити ці мрії. Проте до певної пори ці спроби мали абстрактну можливість. Зі

зміною матеріального и духовного життя суспільства ця можливість стала реальною.

І все ж, незважаючи на відносність відмінностей абстрактної й реальної можливостей, їх потрібно враховувати, оскільки це важливо як для теорії, так і для практики.

Діалектика завжди зауважувала бідність певних абстрактних можливостей, особливо неможливостей. Тому потрібно пам'ятати, що абстрактна можливість не може безпосередньо перетворитись у дійсність. Нерозуміння цього веде зокрема до авантюризму.

Категорія "дійсність", перебуваючи у зв'язку з "можливістю", відображає у свідомості людини другу сторону об'єктивної реальності (в широкому розумінні — всю реальність). Якщо мож-ливість існує в своїх умовах, через них, то дійсність існує безпосередньо, як самі явища зовнішнього світу, що нас оточує. Іншими словами, дійсність є реалізованою можливістю.

Дійсність пов'язана із закономірністю й ґрунтується на ній. Як тільки закони перестають діяти, дійсність втрачає свою необхідність, своє право на існування, свою "розумність". Вона замінюється новою.

Діалектичний метод не лише встановив зв'язок категорій можливості й дійсності, а й розв'язав питання про те, як і за яких умов, яким чином відбувається перетворення можливості в дійсність. Таке перетворення потребує певних умов, які діють в тому ж напрямі, що й об'єктивна закономірність, яка лежить в основі можливості. Умови — це зв'язок явищ, які дають простір, сприяють дії тих сил, що перебувають всередині конкретного процесу. Наприклад, для того, щоб у живому організмі з'явились нові ознаки чи нові конкретні властивості, розвивались ті чи інші або відмирали певні органи, необхідна зміна географічного середовища, клімату, тобто об-ставин.

Виникнення можливостей у природі і їх перетворення в дійсність відбувається об'єктивно й стихійно. Людина може пізнати, але їй не під силу впливати на астрономічні чи геологічні явища. Іншу специфіку мають ті процеси, в які можливе втручання людини. Людина може обмежити руйнівні дії стихійних сил природи, використати їх у своїх інтересах, а іноді й спричинити такі явища з природних можливостей, які вона нібито оберігає як свою таємницю.

Наука відкрила великі теплові можливості, що містяться в ядрі атома. Вона сприяє створенню складних машин, приладів і автоматів. Завдяки їй здійснюються великі перетворення в сільському господарстві тощо.

Специфічно відбувається перетворення можливості в дійсність у соціальних явищах. Тут процес здійснюється за наявності необхідних об'єктивних і суб'єктивних умов.

Кажучи про перетворення можливості в дійсність, не можна випускати з уваги суперечливого характеру будь-якого руху. Тому в об'єктивній дійсності необхідно бачити основну можливість, прогресивну, й неосновну, консервативну, або навіть реакційну. В окремих випадках (тимчасово) може навіть перемогти реакційна можливість (перемога гітлеризму в Німеччині). Проте перемога реакційних тенденцій у загальноісторичному плані — тимчасова. Нове, прогресивне раніше чи пізніше переможе неодмінно.

Знання категорій можливості й дійсності, вміння користуватися ними в повсякденному житті має практичне й пізнавальне значення.

4. Як ми вже зазначали, діалектика, перш за все, і в історії, і в теорії постає як метод філософського мислення. Що ж собою уявляє цей метод, якими є його основні риси?

Діалектика – це метод глибокого, гнучкого, творчого мислення, здатного проникати у сутність речей, розкривати їх взаємозв‘язки, суперечливу природу, побачити їх у змінах, розвитку.

Основні риси діалектичного методу м. розкриваються через принципи, тобто вимоги, які діалектика висуває до процесу мислення і пізнання. Ці принципи ми розглянемо пізніше у другому питанні.

Протилежним діалектиці методом мислення є Метафізика. Це метод, який заперечує якісний саморозвиток буття і пізнання через суперечності, тяжіє до побудови однозначної, статичної і умоглядної картини світу.

Метафізика як метод мислення також зароджується у давні часи і має різні модифікації.

Першими метафізиками у давній Греції були представники елейської школи – Парменід, Зенон, які наполягали на незмінності і неподільності справжнього буття. Але Зенона Аристотель справедливо вважав і першим діалектиком, оскільки він розробив метод доказу від супротивного, тобто по суті розгортав процес мислення як шлях виявлення і подолання суперечностей в мисленні.

Метафізичний метод є необхідним у процесі пізнання і мислення. Він є плідним на етапі вивчення речей, а не процесів, на етапі абстрактного мислення. Але за умови абсолютизації втрачає плідність.

Справжньою альтернативою діалектики став Догматизм – антиісторичний, авторитарний, схематично-закоснілий тип мислення, при якому аналіз та оцінка теоретичних проблем і положень здійснюється без врахування конкретної реальності, умов міста і часу.

Гносеологічна основа догматизму – однобічне ставлення до істини, ігнорування її відносності і сприймання її як абсолютної.

Психологічно догматизм ґрунтується на нерозвинутості самостійного мислення, а звідси і відданості колись обраним та засвоєним прийомам і способам пізнання і мислення.

Негативною формою прояву метафізики є Механіцизм – метод який став пануючим у філософії ХУ11-ХУ111 ст. – коли усі закони існування світу зводились до законів механіки.

Софістика (від грец. вміння вивертко вести дискусію)- міркування засноване на навмисному порушенні законів і принципів формальної логіки, на застосуванні хибних доводів та аргументів, які видаються за вірні

(софізм “Рогатий”:

Той хто чогось не втрачав, той це має.

Ви не втрачали роги?

Отже ви їх маєте.)

Негативна форма прояву діалектики. Абсолютизується момент відносності істини. По-суті софістику істина не цікавить, тоді як діалектика шукає істину.

Негативною формою прояву діалектики є також Релятивізм, який абсолютизує момент відносності істини у процесі пізнання.

Ще однією негативною формою прояву діалектики є еКлектика (здатний вибирати)- поєднання різнорідних поглядів, ідей і понять, принципів та теорій. Ввів Потамон із Олександрії. Актуалізується в період кризи науки, пошуку нових наукових теорій та парадигм. В цей час може мати позитивне значення, але при абсолютизації втрачає плідність.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: