Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Тема 4. Огляд окремих частин тіла.




Практичні заняття тривалістю 2,5 академічні години.

Мета заняття:Методика проведення та послідовність огляду голови і шиї, кінцівок та тулуба, живота та грудної клітки. Діагностичне значення симптомів, отриманих під час огляду окремих частин тіла хворого.

Зміст:

Після проведення за­гального огляду звертають увагу на окремі частини тіла, зокрема огляда­ють голову (череп), обличчя, порожнину рота, шию, грудну клітку, живіт, кінцівки.

Голова (череп). Під час огляду голови оцінюють її форму і величину. Звичайно в нормі величина голови (черепа) є пропорційною стосовно обличчя й інших частин тіла. Це мезоцефальний тип голови. Надмірно мала голова (мікроцефалія) спостерігається у дітей із природ­женим ідіотизмом, а ненормально велика голова (макроцефалія) - у хворих з водянкою головного мозку (гідроцефалією). У дітей, хворих на гідроцефалію, відзначають широкі тім'ячка та великий череп, що не відповідає маленькому обличчю. Рахітичний череп (після перене­сеного рахіту) має квадратну форму, причому потилична кістка спло­щена, скошена майже вертикально, лобні горби помітно випинаються. Монголоїдний череп характеризується кулеподібною формою, заокругленою верхівкою. Зустрічається у дітей із природженим ідіотизмом. Голова у вигляді башти (баштова голова) часто відзначається за наявності природженої гемолітичної анемії.

Характерними ознаками розвитку акромегалії, крім помітно збільшених стоп і кистей рук, є надмірно розвинута нижня щелепа, товстий довгий ніс, що в цілому призводить до утворення певної патологічної форми голови.

Слід звернути увагу на положення голови. Так, хворі на менінгіт відкидають голову назад. Тремтіння голови можна спостерігати у людей старечого віку, в яких розвинувся атеросклероз артерій підкірки головного мозку (атеросклеротичний паркінсонізм). У разі недостатності аортальних клапанів часто спостерігається синхронне зі скороченнями серця похитування головою.

Звертають увагу на волосяний покрив голови. Зміни оволосіння голови, як, наприклад, облисіння у молодих людей, можуть бути результатом себореї - захворювання, що характеризується підвищеним виділення шкірного сала, яке зумовлене розладами нервової, ендокринної систем та іншими чинниками. Гніздове колоподібне облисіння (аlоресіа аrеаtа) буває у хворих на сифіліс. У деяких неохайних, брудних осіб під час огляду волосяного покриву голови можна виявити вошивість.

Обличчя. Вираз обличчя залежить від різних патологічних психічних і соматичних станів, віку, статі.

При багатьох захворюваннях обличчя здобуває характерний вид:

1. Набряк обличчя найчастіше зустрічається при захворюваннях нірок (гломерулонефрит)- набрякле, бліде обличчя, мішки під очима, вузькі очні щілини, суха шкіра.

2. Обличчя Корвізара – характерно для хворих із серцевою недостатністю. Воно набрякле, жовтувато-бліде із синюватим відтінком. Рот постійно напіввідчинений, губи ціанотичні.

3. Гарячкове обличчя (facies febris) – гіперемія шкіри, блискучі очі, збуджене вираження. При крупозній пневмонії пропасний рум'янець яскравіше виражений на стороні запального процесу в легені.

4. Змінено риси обличчя і його вираження при різних ендокринних захворюваннях:

а) акромегалічне обличчя – збільшення видатних частин (ніс, підборіддя, вилиці) зустрічається при акромегалії;

б) мікседематозне обличчя свідчить про зниження функції щитовидної залози, воно рівномірно заплиле, з наявністю слизистого набряку, очні щілини зменшені, контури обличчя згладжені, волосся на зовнішніх половинах брів відсутнє;

в) тиреотоксичне обличчя (facies basedovica) – обличчя хворого, що страждає гіперфункцією щитовидної залози, рухливо, з розширеними очними щілинами, посиленим блиском очей, витрішкуватістю, що додає обличчю вираження переляку;

г) місяцеподібне, інтенсивно червоне, лискуче обличчя з розвитком у жінок бороди, вусів характерно для хвороби Іценко-Кушинга.

5. Сардонічний сміх (risus sardonicus) – стійка гримаса, при якій рот розширюється як при сміху, а чоло утворює складки, як при сумі, спостерігається у хворих правцем.

6. Обличчя при мітральному стенозі (facies mitralis) - моложаве обличчя, ціанотичний рум'янець.

7. Обличчя Гіппократа (facies Hyppocratica) – описане вперше Гіппократом зміни рис обличчя, пов'язані з колапсом при важких захворюваннях органів черевної порожнини (розлитий перитоніт, перфорація виразки шлунка, розрив жовчного міхура): запалі очі, загострений ніс, мертвотно-бліда із синюшним відтінком шкіра обличчя, покрита великими краплями холодного поту.

Далі оглядають окремі частини обличчя (очі, повіки, ніс, губи).

Очі. Під час огляду очей треба звернути увагу на величину очних щілин, на повіки, кон’юнктиву, очні яблука, склери, рогівку і зіниці. Опущення (птоз) однієї верхньої повіки є ознакою паралічу окорухового нерва, що може виникати внаслідок крововиливу в мозок. Сукупність симптомів, як однобічне западання очного яблука, звуження очної щілини, опущення верхнього віку і звуження зіниці, складає синдром Горнера, указує на стиснення симпатичного нерва пухлиною, розширеною аортою й ін. При порушенні ліпідного обміну зустрічається місцеве відкладення холестерину в шкірі вік і під віками у виді плоских, злегка піднятих жовтуватих плям - ксантом.

Огляд кон’юнктиви. Під час огляду слизової оболонки повік можна виявити блідість (у разі анемії), почервоніння (у разі запалення), синюшність (у разі гіпоксії). На кон’юнктивах повік, склепінь і очних яблук можуть спостерігатися дрібні крововиливи, виникнення яких зумовлене артеріальною гіпертензією, коклюшем, підгострим інфекційним ендокардитом.

Витрішкуватість обох очей (exophtalmus) характерно для тиреотоксикозу. Западання очних яблук (enofhtalmus) типово для мікседеми.

Зіниці. Оцінка форми і рівномірності зіниць, їхньої реакції на світло, "пульсації", а також дослідження акомодації і конвергенції мають значення при ряді захворювань. Звуження зіниць (miosis) спостерігається при уремії, пухлинах мозку і внутрічерепних крововиливів, отруєнні препаратами морфіну. Розширення зіниць (midriasis) зустрічається при коматозних станах, за винятком уремічної коми, а також при отруєнні атропіном. Нерівномірність зіниць (anisocoria) відзначається при ряді поразок нервової системи.

У хворих з недостатністю аортальних клапанів нерідко можна конста­тувати ритмічне, синхронне з серцевими скороченнями звуження і роз­ширення зіниць.

Дослідження реакції зіниць на світло проводять у такий спосіб. Лікар своїми долонями щільно прикриває очі обстежуваного (в тем­ряві зіниці розширюються), після чого відводить долоні від очей і сте­жить за реакцією зіниць. Якщо реакція зіниць на світло збережена, то під час потрапляння променів світла в очі зіниці звужуються. У разі ураження зорового нерва, отруєння морфіну гідрохлоридом та атропіну сульфатом, а також під час розвитку коматозного стану та патологічних змін у головному мозку реакція зіниць на світло відсутня.

З метою дослідження реакції зіниць на акомодацію лікар пропонує хворому дивитись на кінчик пальця, який повільно наближу­ють до очей хворого, а потім віддаляють від них. Такі рухи кінчика пальця повторюють декілька разів. Якщо реакція на акомодацію збережена, під час наближення кінчика пальця зіниці звужуються, а під час відда­лення - розширюються. Реакція зіниць на акомодацію відсутня у разі отруєння атропіну сульфатом та після його введення в кон'юнктиваль-ний мішок, а також у разі ураження периферичних очних нервів. Часто під час розвитку спинної сухотки, рідше - у разі розвитку розсіяного склерозу і пухлин головного мозку спостерігається симптом Аргайлла Робертсона, суть якого полягає в тім, що у разі збереження реакції на акомодацію відсутня реакція зіниць на світло (внаслідок ура­ження волокон окорухового нерва).

Ніс. Оглядаючи ніс, звертають увагу на його форму, забарвлення шкіри, прохідність каналів. Сідловидний ніс спостерігається за на­явності природженого і третинного сифілісу. Товстий ніс буває у хворих на акромегалію. Почервоніння носа, зумовлене розширенням шкірних судин, часто спостерігається у хворих на алкоголізм.

За наявності ринофіми (своєрідне хронічне захворювання шкіри носа) ніс буває червоним, збільшеним, спотвореним. Різкі дихальні рухи крил носа - розширення ніздрів під час вдиху і звуження під час видиху - спостерігаються у разі сильно вираженої задишки. Носові крово­течі (еріstaxis) виникають за наявності артеріальної гіпертензії, лейко­зу, уремії та у разі ушкодження і ламкості судин слизової оболонки носа. Слизове і слизово-гнійне виділення з носа буває під час катарального запалення слизової оболонки нога (риніт), гнійне — під час запалення гайморової порожнини та лобної пазухи. На крилах носа і біля них може з'являтися герпетична висипка (herpes nasalis), про яку мова вже була.

У разі викривлення перегородки носа, за наявності в ньому поліпів, набряку слизової оболонки носове дихання утруднене, про що може свідчити відкритий або напіввідкритий рот.

Губи. Під час огляду на губах можна виявити герпетичну висипку (herpes labialis); про цю висипку та її діагностичне значення було сказано вище. У хворих із серцевою і дихальною недостатністю відзначають ціаноз губ як прояв гіпоксії. Блідість губ часто є ознакою вираженої анемії. Потріскані сухі губи можна виявити у хворих з високою температурою тіла, спричиненою інфекційними захворюваннями.

Методика огляду порожнини рота, зіва і мигдаликів описана в розділі, присвяченому методам дослідження системи органів травлення.

Вуха. На вушних раковинах іноді спостерігають щільні вузлики (tophi urici), що містять солі сечової кислоти і зустрічаються у хворих на подаг­ру. Вушні раковини можуть бути здеформованими внаслідок різних патологічних процесів, зокрема таких, як туберкульозний вовчий лишай (lupus vulgaris). Треба звернути увагу на те, чи немає виділень із слухових каналів, що може свідчити про наявність запалення середнього вуха.

Шия. Під час огляду шиї іноді можна виявити збільшення лімфатич­них вузлів, рубців, зоб (збільшення щитовидної залози), венозну і арте­ріальну пульсацію. Розширення і пульсація шийних вен відзначається у разі недостатності тристулкового клапана. Значне розширення (набухан­ня) шийних вен виникає внаслідок порушення відтоку крові з верхньої порожнистої вени, що спостерігається за наявності пухлин середостін­ня, ексудативного і злипливого перикардиту. Часом відзначається де­формація шиї, наприклад, за наявності дуже збільшених шийних лімфа­тичних вузлів або великих розмірів зоба.

Огляд грудної клітки і живота буде описаний в розділах, присвячених методам дослідження систем органів дихання і травлення.

Кінцівки. Під час огляду верхніх і нижніх кінцівок звертають увагу на різні зміни, що мають істотне значення для діагностики внутрішніх хвороб, зокрема хвороб кісток і суглобів. У хворих можна виявити де­формації кісток і суглобів, припухлість, почервоніння шкіри в ділянці ураження, паралічі, тремтіння пальців рук, варикозне розширення вен, звичайно на гомілках і стегнах, варикозні і трофічні виразки, шкірні ураження, наприклад, вузлувату еритему на передній поверхні гомілок, атрофію м'язів, рубці, що виникли після перенесених травм, туберкульозу кісток та гнійного остеомієліту тощо.

Під час огляду кистей рук іноді можна виявити колобоподібне стов­щення кінцевих фаланг пальців у вигляді барабанних паличок. При­чому відзначають опуклість нігтів, їх форма нагадує форму годинни­кових скелець. Цей феномен спостерігається за наявності хронічного абсцесу, кавернозного туберкульозу легенів, бронхоектазії, затяжного інфекційного ендокардиту, природжених вад серця, які супроводжуються синюхою.

У хворих із синдромом Рейно, який нерідко є початковим проявом системної склеродермії, можна спостерігати симптом «мертвого пальця» або «мертвих пальців», коли пальці стають бліді і холодні, як у мерця, їх чутливість знижена. Це явище пов'язане зі спазмом судин і може тривати до 1-2 год.

Вузли Гебердена, що являють собою щільні стовщення на кінце­вих фалангах пальців на тильній поверхні їх основи, зустрічаються у хворих на деформівний остеоартроз. Під час огляду нижніх кінцівок слід звернути увагу на викривлення гомілок як наслідок перенесеного в дитинстві рахіту, на шаблеподібні гомілки, що відзначаються у хворих на природжений сифіліс.

Нерідко на гомілках і стегнах можна помітити варикозне розши­рення вен (varices), що має вигляд синюватих канатиків і вузлів, які просвічують крізь шкіру. На шкірі гомілок бувають варикозні виразки.

Похолодання, поблідніння, оніміння, а також змертвіння пальців стоп за відсутності пульсації артерій (задньої великогомілкової, тильної стоп) свідчить про закриття їх просвіту, причиною якого буває артеріоскле­роз, що розвивається на ґрунті атеросклерозу, цукрового діабету, а та­кож облітеруючий артеріїт і тромбоемболія. Під час огляду стоп можна виявити плоскостопість, яка іноді є причиною виникнення болю під час ходіння. Збільшення стоп спостерігається за наявності акромегалії.

 

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных