Олексій Губко. кандидат психологічних наук.

Народна магія з погляду психолога.

Що таке магія?

У радянській атеїстичній літературі будь-яка магія характеризувалася як містика, мракобісія, ідеалізм, як вияв марновірності, забобонності, неуцтва народних мас, а з соціально-політичної точки зору — як зброя реакційних сил, що разом із релігією допомагає експлуататорам тримати трудящих у покорі, темряві. В історичному плані появу магії, як і релігії, войовничі атеїсти та інші ідеологи минулого режиму пов'язували з безсиллям первісної людини перед грізними силами природи.

Водночас ортодокси християнства та інших світових релігій трактували магію як таку, що не узгоджувалася з догматами їхньої віри. Церква завжди переслідувала народну практику магічного цілительства, замовлянь, шептань та іншого знахарства.

Слід визнати, що вся ця критика магії з боку офіційної науки та духо­венства не є справедливою. Історично магія виникла не як вияв безсилля людини перед природою, а навпаки, її могутності, її незборного прагнення осягнути глибинні закони світобудови, підкорити собі стихії природи, створити обереги у всіх царинах свого життя. Тим-то магічне осягнення законів природи, суспільного й духовного життя не тільки не суперечить науковим методам, а й іде попереду їх, дозволяє робити на інтуїтивно-осявальному рівні революційні пориви в нові сфери знання. Маючи безсумнівний зв'язок із космічними інформаційними центрами (на зразок "іносфери" академіка В. І. Вернадського) та іншими вищими небесними силами й інопланетними (або планетними, але такими, що знаходяться в інших фізичних і духовних вимірах) цивілізаціями, магія є духовною посестрою будь-якої вищої духов­ності, в тому числі й релігійної. Слово "магія" у перекладі з грецької означає "чаклунство". Отже, йдеться про різні види чарівництва, чаклування, воро­жіння, гадання тощо. Магічні акти полягають у здатності, людини, її психіки (біополя, психополя) за допомогою певних (чаклунських) заклинань, замовлянь, шептань та інших ритуальних дійств вступати у взаємодії з силами природи, організму, душевного світу інших людей. Новітні концепції фізики та інших наук дозволяють науково витлумачити цю взаємодію.

В історії людства було і є багато різновидів магії. Найвідоміші чорна (лиховісна) і біла (доброчинна). В народній магії найбільш поширеними є такі її види:

1. Господарська, аграрна магія (замовляння хліборобської ниви, худоби, городів, садів, пасік та інших галузей господарства).

2. Родинно-побутова магія (створення оберегів у хаті, в життєвій долі кожного члена родини, любовне причарування і таке інше).

3. Магія цілительства (магічне знахарство — шептання, замовляння тощо).

4. Лихе чаклування, чорна магія (пристріти, вроки і т. п.).

5. Козацьке характерництво, військова магія (використання козаками-ха-рактерниками магії в боротьбі з нападками).

Магія як вияв національної психології українців

Український народ як носій магічних сил чи не найбільш обдарований у світі. Цей його потенціал особливо потужний. Навряд чи можна назвати ще таку могутню стародавню й історично тривку (від найдавніших часів до сьогодення) традицію магічного мислення й світовідчуття, щоденного магічного дійства цілого великого етносу. Всіляке чарування (як правило, доброчинне, гуманістично наснажене) здавна пронизувало буквально всі пори родинного і громадського життя українців, у тому числі й духовного.' Фольклор жодного народу не відбив так рясно це всеохоплююче, одержиме й високошляхетне чарівництво. Ні в якій країні не було й нема такої кількості чарівників і чарівниць, чаклунів і чаклунок, знахарів, психотера­певтів, екстрасенсів. Кращі екстрасенси в колишньому Союзі мають україн­ські прізвища. Київ і Україна стають центрами планетарної психоенергетики. На це їхнє високе призначення вказували і учень Ісуса Христа апостол Андрій Первозваний, і пророк-ясновидець Нострадамус, і сучасні астрологи (Павло Глоба та ін).

В усьому цьому немає нічого надприродного, містичного, а тим паче — месіанського. Це просто результат багатотисячного інтенсивного духовного життя наших краян, їхнього постійного потужного космічного зв'язку з ноосферою. Це результат хліборобської цивілізації, яка виникла на Україні 10-20 тисяч років тому і за якої хлібороб постійно жив самозаглибленим життям, у роздумах над таємницями світобудови, купаючись у літеплі небесної купелі. Звідси — космізм української душі, її магічна злука з небесами.

Аграрна магія

Услід за полювальною, сільськогосподарська магія нашого етносу сягає ще часів первісного посполитства і навіть ще долюдського гуртування. На терені України археологи уже в неандертальців виявляли матеріальні свідчення магічних дійств. Ритуально-захисні дійства і магічні заклинання непевної хліборобської фортуни супроводжували буквально кожний трудовий день наших пращурів. Ну а вже на свята ці магічні ритуали й заклинання розгорталися в справжні чаклунські сатурналії. У трипільців це були язич­ницькі свята сонячного календаря, за християнства — свята Різдва, старого Нового року, Водохреща, Пасхи, Івана Купала. Ці та інші свята народного календаря супроводжувалися незліченними магічними ритуалами й обставлялися оберегами. Чільною тут була магія Святого вечора перед Різдвом і сама ритуальна Свят-вечеря. Саме в цей святий вечір закладалися магічні підвалини майбутнього врожаю і загального родинного благополуччя на весь прийдешній новий рік. Художники слова від Коцюбинського в "Тінях забутих предків" до Стельмаха в "Щедрому вечорі" барвисто зобразили цей магічний обряд.

На Свят-вечір та інші празники господар і господиня ставили магічні обереги в хаті, у стайнях, коморі, клуні, на пасіці, в саду, на городі та ланах. Вони заклинали морози, чорні бурі, засуху і мокряччя не вадити врожаю і худібці. Ставилися обереги проти зловорожих чаклунів, відьом, що спивають молоко і дощі, насилають хвороби господарям і їхнім дітям. Закликалися на поміч добросерді вищі сили та душі померлих родичів — їх теж звали на спільну трапезу. Цими ж зиченнями доброго врожаю, здоров'я, багатства, родинного щастя господарям повнилися пісні й інтермедії колядників, щед­рувальників тощо. Це теж, по суті, були магічні заклинання й замовляння. Деякі народні маги, обдаровані особливо могутнім біополем, практикували відвернення градових хмар, чорних бур і заклинання благодатних дощів під час засухи. Особливо славилися цим мистецтвом гуцульські чарівники, яких називали градівниками, мольфарами і таке ін.

Родинно-побутова магія

Українці здавна освячували своїми чарами не лише господарство, помеш­кання, речі свого побуту, а й усі значні родинні події — народження дитини, її хрещення, одруження, смерть. Зичливі магічні формули супроводжують і приготування їжі, і присипляння дитини. Ласкаво наспівуючи колискову, мати не просто навівала сон дитині, розвивала її музичність і душевну чулість — витворювала її щасливу життєву долю, ставила на тому життєвому шляху, мов грізні щити, свої палкі материнські обереги. Тому мати в Україні завжди виступала як добросерда й магічно потужна берегиня своєї родини і свого роду.

І навпаки, той чи інший член сім'ї, що мав чорне біополе, ставав справжнім губителем родини і всього села. Про нього говорили як про особу з лихим, врокливим оком і всіляко обминали його. Так само лайлива господиня чи свекруха наповнювали хату своїми негативними біополями, приготовленими ними їжа була пройнята цією чорною психічною енергією і накликала хвороби. їхні прокльони й лихі зичення нерідко справджувалися, приносили людині нещасну долю.

Різновидом родинно-побутової магії є любовне чарування. Воно яскраво описано в художній літературі. До нього звертаються, як правило, при нещасливому коханні. При цьому використовуються як чарівне зілля, так і магічні заклинання. До нього вдаються і самі закохані, і на їхні замовляння чаклунки. Дехто з останніх, як наприклад упириці на Гуцульшині, за гроші навіть зводять зі світу суперниць чи суперників своїх клієнтів.

Дівчата на Свят-вечір чи на Івана Купала та інші свята ворожать на своїх майбутніх наречених. Ворожіння з метою передбачення свого майбутнього взагалі чи не найбільш масове і загадкове в родинно-побутовій магії. Так звана проскопія (осягання прийдешнього), безумовно, є таємничим і нез'я-сованим щодо своїх матеріальних і духовних механізмів розділом парапсихології.

Магія цілительства

Коштовною перлиною в українській народній медицині сяє магічне ціли-тельство. Вже первісні люди зцілювали хворих за допомогою магічних заклинань, танців, пісень та інших ритуальних дійств. Маги-цілителі та зіллярі-знахарі славилися і за часів трипільської культури, і у Скіфії (скіф'янок-цілительок запрошували навіть єгипетські фараони), і в Київській Русі, і в усі наступні століття. Сьогоднішній спалах екстрасенсорного ціли­тельства — це всього-навсього відродження споконвічної української традиції лікування словом та психотерапевтичним навіюванням (замовляння, шептання, примовки тощо). Неприйняття офіційною медициною цього магічного прозріння народного генія є просто прикрим непорозумінням, а колишнє переслідування органами влади таких знахарів — одним із найяскравіших виявів антигуманності відкинутого режиму.

Народний терапевтичний геній розробив незліченну кількість магічних лікувальних формул — буквально на кожну хворобу окремо і навіть десятки таких замовлянь на кожну недугу. Ці формули мати шептала над хворою дитиною чи у разі власного нездужання. Але особливо посилювалася цілюща дія цих замовлянь і заклинань, коли їх виголошував маг-професіонал (знахар, чаклун, баба-шептуха). Сучасні сугестологи-психотерапевти, по суті, відродили те, що народ практикував уже тисячоліттями.

Лихі чаклуни

Більшість народних магів, навіть володіючи секретами чорної магії, ніколи не вживали їх на зло людям. Усі вони дотримувалися неписаного кодексу магічного лицарства, своєрідної Гіппократової клятви: "Не зашкодь!". Однак чимало було і є лихих, агресивних людиноненависників, що своєю чорною нервовою енергією насилали і насилають недуги оточуючим, худобі і взагалі викликають всілякі нещастя. Механізми такого негативного впливу на розгортання життєвої долі, ще не з'ясовані остаточно. Так само не зовсім ясно, чи є ці лихі демони чорної магії просто людьми із недобрими, злими характерами, а чи справді це окремий клан відьом, відьмаків-чародійників, які, може, і до людської раси не належать. Є гіпотеза, що це представники лихих, інопланетних цивілізацій, які набрали людської подобизни. А вміння пришельців набувати будь-якого зовнішнього вигляду, в тому числі й люд­ського, в наші дні спостерігалися часто. Розроблені прилади, що виявляють цих псевдоземлян у людському натовпі.

Українська народна демонологія розрізняє безліч таких демонів чорної магії, "нечистої сили". Це і відьми, і чорти, і русалки, і домовики, і лісовики, і водяники, і вовкулаки (перевертні, що перекидаються у вовків, а потім знову набувають людського вигляду), й упирі вурдалаки-вампіри (мерці, що виходять із могил, а то й живі люди, які ссуть кров) та безліч інших. Частина їх є міфічними, вигаданими, але про існування інших останнім часом дедалі більше з'являється нібито вірогідних свідчень. Тому актуальним є вивчення народних оберегів проти зловорожих істот, тих оберегів, що їх українці століттями практикували проти цієї нечисті

І вже зовсім незаперечним є той факт, що існують просто люди, які схильні використовувати своє чорне лихе психічне, нервово-магнітне поле проти людей, надто тих, на кого воним мають "зуб".

Безсумнівна наявність і таких людей, які об'єктивно не мають лихих намірів проти ближніх, однак у них негативно заряджене біополе, а тому вони також мають "лихе око", спроможне мимоволі завдати шкоди.

Козацьке характерництво

Воно в історії української магії займає не лише окремішнє, специфічне, а й вагоме місце. Те, що козаки-чаклуни посідали значну питому вагу серед українських магів, цілком природно. Адже в козацтво йшли видатні особистості, люди з потужним психічним і психоенергетичним потенціалом. Крім того, постійна смертельна небезпека, надлюдське вольове напруження, в якому жили ці титани-воїни, загострювали їхні магічні, чаклунські здібності. Неабияку роль відігравала і та обставина, що чимало запорожців були вельми освіченими людьми, це нерідко випускники Києво-Могилянської та Острозької академій, численних колегіумів. Безсумнівний чарівник, що мав магічну владу над людьми, — гетьман Іван Мазепа, характерниками були Петро Дорошенко, Іван Сірко, Семен Палій, багато інших козацьких ватажків та рядових воїнів.

Січовики-характерники демонстрували надзвичайні магічні здатності, які лише почасти нині повторюють кращі наші екстрасенси. Характерник міг напустити ману на ворога, і тоді татари чи ляхи не бачили козацького війська перед собою. Семен Палій та інші розвідники вільно роз'їжджали по ворожому стану й залишалися невидимими для ворогів. Характерник міг пройти крізь найпильнішу варту й вивести з в'язниці побратимів-бранців. І вже зовсім незбагненно: міг сам вийти з темниці, не порушивши замків, — ніби пройти крізь стіни чи двері. Втім, уже в наші дні так вийшов' із радянської тюрми відомий цілитель і правозахисник Борис Болотов. Є численні свідчення замовлянь козаками ворожих куль, зброї.

Магічні здібності найбільш плідно можна розвивати з дитинства. Тому таке виховання слід здійснювати ще в школі, зокрема і в козацьких навчальних закладах.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: