Психологія „колективної свідомості” Е. Дюргейма

Еміль Дюркгейм (1858-1917 рр.) - французький соціолог та філософ мав за мету відокремити психічні явища від соціальних. Biн говорить про iснування соцiальних фактiв поза iндивiдами: "Коли я дiю як брат, чоловiк або громадянин, я виконую обов'язки, встановленi поза мною та

моїми дiями, правом та звичаями. Навiть тодi, коли вони збiгаються з моїми власними почуттями й коли я визнаю в душi їхнє iснування, воно залишається все-таки об'єктивним, адже не я сам, створив їх, а вони навiянi мені вихованням".

Дюркгейм робить наголос на навiюваннi як на такiй соцiальнiй здатностi, що приводить до вироблення iдей i прагнень у кожного члена суспiльства.

Вважав, що у групi індивід діє інакше, ніж наодинці. Висуває iдею про "колективну душу", яка дає iснування віруванням, схильностям, звичаям.

Дюркгейм поступово здiйснює перехiд вiд iдеї колективної свiдомостi до iдеї колективного несвідомого. Суспiльство виступає як незалежне вiд волi окремих людей, як таке що протиставило себе окремим людям і поводиться ними як чужа для них сила.

Влада для Дюркгейма є втiлений колективний тип. Вона пов'язується з авторитетом, який домiнує над свiдомостями, й у цьому вбачається також її сила. В нижчих суспiльствах колективна свiдомiсть, за Дюркгеймом, має найбiльшу могутнiсть. Тут злочин не просто порушення загального iнтepecy, це-образа авторитету, в певному розумiннi - трансцедентного.

Е. Дюркгейм створив солiдний трактат про самогубство, в якому показує саме роль суспiльства у спричиненнi самогубств: "Що стосується фактiв приватного життя, якi здаються безпосередньою й вирiшальною причиною самогубств, то насправдi вони можуть бути визнанi тiльки випадковими. Якщо iндивiд так легко схиляється пiд ударами життєвих обставин, то це вiдбувається тому, що стан того суспiльства, до якого він належить, зробив iз нього здобич, уже зовсiм готову для самогубства". Дюркгейм iде далi: «Кожне людське суспільство, кожна соціальна група мають бiльш або менш виражену схильнiсть до самогубства, яка вже визначає собою розмiри iндивiдуальних схильностей, а не навпаки. Схильнiсть цю утворюють такі речi течiї егоїзму, альтруїзму, які на цей момент охоплюють суспільство, а вже їхнім наслiдком є схильнiсть до томливої меланхолiї або безнадiйної втоми. Саме цi колективнi схильностi, проникаючи в iндивiда, й викликають рiшення накласти на себе руки».

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: