Теорія провідної діяльності О.М. Леонтьєва

Вихідним пунктом психологічних дослідженнях Олексія Миколайовича Леонтьєва (1903-1979

рр.) є людина, її діяльність. Вчений, розвиваючи ідею Виготського про інтеріоризацію, вказує, що інтеріоризація дій як поступове перетворення зовнішніх дій у внутрішні, розумові, є процес, який закономірно здійснюється в онтогенетичному розвитку людини. Його необхідність Леонтьєв показує на прикладі розвитку дитини.

Для того, щоб дитина могла побудувати нову розумову дію, її треба перед цим дати дитині як дію зовнішню, тобто екстеріоризувати. В такій екстеріоризованій формі, у формі розгорнутої зовнішньої дії, виникає дія розумова. Згодом у результаті поступового перетворення – узагальнення, специфічного скорочення її ланок та зміни рівня, на якому вона виконується, відбувається її інтеріоризація, тобто перетворення у внутрішню дію, яка тепер уже повністю відбувається в голові дитини.

Цей процес має принципове значення для розуміння характеру формування людської психіки; психіка становить продукт передачі та присвоєння індивідами досягнень суспільно-історичного розвитку, досвіду попередніх поколінь людей. Щоб довести ці положення, Леонтьєв використовує цікаві достовірні факти, які свідчать про те, що діти, які з раннього віку розвиваються поза суспільством і створених ним умов, залишаються на рівні тваринної психіки (не формується мова і мислення, навіть рухи не нагадують людські).

Істотний вклад Леонтьєва у психологію полягає в тому, що він розкрив характер і форми людської діяльності, в основу якої поклав сполучення фізіологічних функцій мозку, що виникають у ході індивідуального розвитку. Показав її мотиваційну рушійну силу і першим ввів поняття „провідної діяльності” – це така діяльність, у зв’язку з розвитком якої відбуваються основні зміни в психіці дитини і розвиваються психічні процеси, що підготовлюють перехід дитини до нового, вищого ступеня її розвитку.

У книзі „Проблеми розвитку психіки” Леонтьєв дає детальну характеристику діяльності, її структури та мотиваційних ускладнень. Діяльність складається з дій, які, в свою чергу, розкладаються на операції. В діяльності розрізняє також предмет і мотив. Історично, тобто за способом свого виникнення, зв’язок мотиву з предметом дії відображає не природні, а об’єктивно-суспільні зв’язки і відношення.

Термін „мотив” означає те об’єктивне, в чому конкретизується потреба в даних умовах і на що спрямовується збуджена ним діяльність. Леонтьєв відрізняє також смисл і значення. Смисл має особистісне навантаження.

Диференціація цих понять стосується не всього відображуваного змісту, а лише того, на який спрямована діяльність суб’єкта. Адже особистісний смисл виражає саме ставлення до усвідомлюваних об’єктивних явищ. Підпорядкування дій, цілей розширює сферу усвідомлюваного.

З розширенням сфери усвідомлюваного Леонтьєв пов’язує поняття „зрушення мотивів”: людина під впливом певного мотиву почала виконувати дію, а потім виконує її ради неї самої. В даному випадку мотив ніби перемістився на місце мети, а дія перетворилася у діяльність. Мотиви діяльності, що мають таке походження, Леонтьєв називає свідомими мотивами і характеризує їх, встановлюючи відношення мотиву вузької діяльності до мотиву діяльності більш широкої.

Леонтьєв розрізняє мотиви „тільки усвідомлювані” і „реально діючі”. Лише за певних умов одні мотиви можуть перетворюватися в інші. Це перетворення відбувається так: при деяких умовах результат дії виявляється більш значним, ніж мотив, що реально збуджує цю дію. Наприклад, дитина сумлінно готує уроки, щоб швидше піти на прогулянку. В результаті це приводить до значно більшого: не тільки до того, що дитина має тепер можливість піти на прогулянку, а й до хорошої оцінки.

Мистецтво виховання і полягає в тому, щоб надати більшого значення успішному результату діяльності. Так здійснюється перехід до більш високого типу реальних мотивів. Якщо перед дитиною, наприклад, поставити завдання запам’ятати певні слова, а потім таке саме завдання поставити в процесі ігрової діяльності, то в другому випадку завдання буде виконане з більшою ефективністю. Тут відіграє роль конкретний мотив конкретної діяльності.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: