Поняття про парафразу (Трунов)

щоб уникнути жорстокості мета моделі, в консультуванні скоріше використовують парафразування як техніку, яка має більшу смислову варіативність та забезпечує надійний зворотний зв’язок.
Парафраза – це повторення повідомлення клієнта, яке вимовляється з легкою запитальною інтонацією і стимулює його до того, щоб ще більше розкрити зміст висловленого та вербально виразити свій емоційний стан. Це скоріше делікатне уточнення, ніж запитання.
Розробники цієї мікронавички запевняють, що це «запитальне ствердження» краще задовольняє вимоги консультативного інтерв’ю, адже, відображаючи всі основні аспекти мета моделі, воно діє м’якіше, служить принципу безумовного прийняття клієнта та сприяє поглибленню контакту без шкоди для наміченого ефекту інтервенції. Дмитро трунов, розробник нйповнішого посібника з застосування парафразування, на основі робіт якого і написано цей папаграф, влучно підмітив, що «консультант, що використовує цю техніку, не стільки шукає істину, скільки дає можливість співбесіднику виразити себе вербально».
Найчастіше парафразу починають вступними конструкціями на зразок: «інакше кажучи….», «тобто…», «ви, мабуть, думаєте, вважаєте,….», «ви сказали….», «так….» і т.д. після цього клієнт погоджується або не погоджується із запропонованою психотерапевтом фразою, а потім докладніше розкриває свою ситуацію. Парафразування має кілька інтонаційних варіантів, серед яких: 1) «ненав’язливе уточнення» (вербальним аналогом є фраза «якщо я вас правильно розумію…») та 2) ненав’язлива пропозиція (вербальний аналог «можливо, це відбувається так…»).
Парафраза – це терапія однією фразою (трунов)
Парафраза дозволяє, не вступаючи в суперечку з клієнтом, розширити арсенал його позицій. І хоча ця властивість наближає парафразування до вербальних технік так званого другого ешелону (дослідження та конфронтація), які носять скоріше психокорекцій ний характер і вимагають міцного емоційного контакту між психотерапевтом і клієнтом, воно не несе відтінку нав’язливості і тиску.
Ризик застосування парафрази мінімальний, бо навіть не точна парафраза своєю неточністб буде скоріше стимулювати та розвивати процес вербалізації, оскільки, не погоджуючись з нею, клієнт намагатиметься точніше описати свою ситуацію. Парафразування доцільне у таких ситуаціях:
• Коли потрібно переконати співрозмовника в тому, що його чують і розуміють
• Коли потрібно уточнити зміст якої-небудь фрази
• Під час тривалої паузи співбесідника, щоб підштовхнути вербалізацію
• В кінці тиради як резюме
• Парафраза може бути хорошою відповіддю на питання, на яке не бажано відповідати прямо
• Через деякий час як акцентування фрази співбесідника, що запала в душу, з метою повернути потрібну тему
• Якщо консультант чує фразу, що часто повторюється, можливо, її пора від коректувати
• В умовах, що мають ситуативні та часові рамки
Зазначені функції зближають парафразу з іншими вербальними техніками – переповіданням, уточненням, резюмуванням і навіть рефлексією (віддзеркаленням), однак вона передає відображений зміст у стислішій формі, не перевантажуючи мовний простір консультації. Щоб правильно застосувати цей технічний прийом, потрібно дотримуватися:
• Мякої і приймаючої інтонації
• Розуміти психологічне значення висловлювання
• Зберігати в парафразі смислову конгруентність
• Зважено вибирати оптимальний час і місце її використання
Парафраза не тільки прояснює проблемну ситуацію, але насамперед створює пресуппозицію для конструктивнішого погляду на проблему.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: