Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Класифікація відчуттів.




I. За наявності контакту з подразником.

· Дистантні - зір, слух, нюх. Ці види відчуттів забезпечують орієнтування в навколишньому середовищі.

· Контактні - Смакові, больові, тактильні відчуття

II. За розташуванням рецепторів.

· екстероцептивні (від лат. - зовнішній) - відображають якості предметів і явищ навколишнього світу, рецептори знаходяться зовні тіла, до них належать: зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні та інші відчуття;

· інтероцептивні (від лат. - всередині) - рецептори розташовані на внутрішніх органах і відображають їхній стан, до них належать органічні відчуття;

· пропріоцептивні (від лат. - власний) - рецептори розташовані в рухових апаратах нашого організму, вони дають нам інформацію про рух і положення тіла в просторі. Це кінестезичні та статичні відчуття.

У межах кожної з цих груп відчуття поділяють на види залежно від аналізаторів і адекватних (відповідних) їм подразників. Адекватними називають ті подразники, до сприймання яких певний орган пристосований і які в звичайних умовах його збуджують (наприклад, світло - для ока, звукові коливання - для вуха). Неадекватними (невідповідними) називають такі подразники, до сприймання яких орган не пристосований і які, звичайно, його не збуджують (наприклад, світло - для вуха, механічна дія - для ока і т.д.).

 

 

23. Основні закономірності відчуттів, їх характеристика.

1. Чутливість та її виміри.

2. Адаптація.

3. Взаємодія

4. Сенсибілізація

5. Контраст

6. Синестезія

I. Чутливість та її виміри: Чутливість – це здатність мати відчуття, вимір. порогами.

Пороги: 1. Та найменша сила подразника при якій вперше виникають наші відчуття назив нижчим порогом чутливості.

2. Та найбільша сила подразника при яких ще існують наші відчуття назив. Верхнім абсолютним порогом чутливості.

3. Та прибавка до сили подразника яку ми вперше відчуваємо назив. порогом чутливості до розрізнення.

II. Адаптація – пристосування органу чуття до постійного діючого подразника.

III. Взаємодія – підвищення або пониження однієї чутливості за рахунок іншої. Загальна закономірність взаємодії відчуттів така: слабкі подразники в одній аналізаторній системі підвищують чутливість іншої системи, сильні - понижують. Наприклад, слабкі смакові відчуття (кисле) підвищують зорову чутливість. Слабкі звукові подразники підвищують кольорову чутливість зорового аналізатора.Зорова чутливість підвищується також під впливом деяких нюхових подразників: однак при різко вираженому негативному емоційному забарвленні запаху спостерігається пониження зорової чутливості.

IV. Сенсибілізація – це заміна одніє чутливості на іншу при постійному вправлянні.

Втрата зору або слуху компенсується розвитком інших видів чутливості. Відомі випадки, коли люди, які втратили зір, опанували скульптуру, у них добре розвинені дотикові відчуття, вібраційна чутливість

 

V. Контраст – це зміна інтенсивності і якості подразника під впливом попереднього.

За одночасної дії двох подразників виникає одночасний контраст. Такий контраст добре можна простежити в зорових відчуттях. Одна і та ж фігура на чорному тлі здається світлішою, на білому - темніє. Зелений предмет на червоному тлі здається більш насиченим. Фізіологічний механізм виникнення послідовного образу пов'язаний з явищем післядії подразника на нервову систему.

VI. Синестезія – коли одна чутливість викликає іншу чутливість.

Найчастіше трапляється зорово-слухова синестезія, коли при дії звукових подразників у людини виникають зорові образи.

 

 

24. Поняття про сприймання. Особливості сприймання і їх характеристика.

Сприймання- відображення в мозку людини предметів та явищ в сукупності властивостей, якостей та частин при їх дії на органи чуття. Без відчуттів сприймання неможливе. Але, крім відчуттів, сприймання включає досвід людини у вигляді уявлень та знань. Усяке сприймання є залежним від попереднього досвіду людини. Предмет, діючи на аналізатори людини, завжди якоюсь мірою активізує раніше утворені тимчасові нервові зв'язки, що є здобутком її життєвого досвіду. Попередній досвід прискорює процес виділення об'єкта, розпізнання його особливостей, збагачує зміст сприймання, підвищує його повноту і точність. Процес сприймання тісно пов'язаний з іншими психічними процесами: завдяки мисленню ми усвідомлюємо те, що сприймаємо; завдяки мові називаємо предмет сприймання; почуття допомагають виробити певне ставлення до того, що сприймаємо; завдяки волі довільно організуємо цей процес. Сприймання формується в процесі діяльності людини як необхідна умова орієнтування в навколишній дійсності. Людина відображає різні предмети та явища в умовах своєї діяльності. Відповідність сприймання явищам об'єктивної реальності перевіряється на практиці.

Особливості спрймання:

I. Предметність – особливість сприйманя, коли виділяємо певні особливості.

II. Цілісність - це сукупність властивостей, якостей та часин.

при сприйманні нового навчального матеріалу школяр стежить за змістом пояснень учителя. Для осмисленого цілісного сприймання матеріалу учневі важливо збагнути зв'язок між словами і фразами. Цілісне сприймання відповіді учня теж виникає після того, як він висловив свої знання в мові. Пояснення вчителя і відповідь учня мають певне смислове значення, не притаманне окремим звукам і словам, з яких складається їхня мова.

III. Структурність- виділення предметів, всіх його частин якостей стркутур та властивостей.

IV. Константність – відносна постійність сприймання величини, форми, коліру, предмета незалежно від віддаленості ракурсу освітленності. Якщо предмет, який сприймають на деякій відстані, віддалений від того, хто сприймає, то відображення предмета на сітківці зменшується як у довжину, так і в ширину, тобто зменшується і його площа, а тим часом у сприйнятті образ збереже в певних межах приблизно ту саму, властиву предметові величину.

V. Аперцепція – це залежність наших сприймань від інтересів, установок, знань, цілісних орієнтацій. Сприймає не саме собою око, не ізольоване вухо чує звук, не окремо язик розрізняє смакові якості. Усі види сприймання здійснює конкретна жива людина. У сприйманні завжди виявляються індивідуальні особливості, бажання, інтереси, ставлення людини до предмета чи явища.

VI. Вибірковість – це зміна дія-ті органів чуття під впливом інтересів та установок моралі. Кожний фахівець намагається сприйняти в предметах і явищах головним чином те, що його цікавить, а тому він не помічає тих деталей, які не стосуються його фаху. Це створює індивідуальний підхід до сприймання. Тому й говорять про професійне сприймання у людей різних спеціальностей: художник-живописець бачить у навколишньому світі насамперед красу людей, природи, форм, ліній, кольорів; композитор визначає гармонію звуків, а ботанік - особливості будови рослин тощо.

VII. Ілюзія – це спотворене сприймання предметів та обєктів навкольшній дійсності. Загальна причина ілюзії – виробленні життєвою практикою прийому зорового сприймання. Існує чимало ілюзій, зумовлених різницею в яскравості предмета та фону сприйняття. На темнішому тлі фігури здаються світлішими, аніж на менш темному. Ілюзії породжує діяльність різних аналізаторів. Найпоширенішими є зорові ілюзії. Так, у білій сукні жінка здається повнішою, ніж у темному одязі. Тканина в горизонтальну смугу повнить фігуру, а у вертикальну - подовжує. Дзеркальна стіна розширює приміщення, створює ілюзію простору.

25. Класифікація та види сприймань.

Сприймання поділяються на види по 3м основам.

1. По ведучему аналізатору. В основі лежить аналізатор – апарат, який сприймає, проводить та аналізує сенсорну інформацію.

· Нюхові

· Cмакові

· Зорові - коли зоровий аналізатор є провідним, потребує участі рухового аналізатора, без якого неможливі рухи очей.

· Шкірові

2. По 3-м формами існування матерії.

· Сприймання простору – відображення в мозку людини величину,форму, віддаленністі предмету. Сприймання форми і величини предмета здійснюється за допомогою зорового, тактильного і кінестезичного аналізаторів. Однак основну роль відіграє зоровий аналізатор. Сприймання величини та форми залежить від попереднього досвіду людини. Що краще людина обізнана з конкретною формою, то легше вона вирізняє її серед інших форм. За віддаленості предметів велике значення в сприйманні простору має взаємо розташування світлотіней, яке залежить від розташування предметів. Людина підмічає ці особливості й навчається, користуючись світлотінями, правильно визначати розташування предметів у просторі.

Сприймання часу –відображення тривалості, швидкості, послідовності. Завдяки сприйманню часу відображаються зміни, що відбуваються в навколишньому світі. Фізіологічною основою процесу сприймання часу є умовні рефлекси на час, які людина виробляє постійно. Серед них велике значення у сприйманні часу належить кінестезичному аналізаторові. Особливу роль виконує він у сприйнятті ритму.

· Сприймання руху – відображення змінів положення обєктів. Воно дає можливість людям і тваринам орієнтуватися у відносних змінах взаємо розташування та взаємовідношення предметів навколишньої дійсності. Сприймання руху здійснюється зоровим, слуховим і кінестезичним аналізаторами. Сприйманню руху допомагає осмислення змін у навколишньому середовищі на основі індивідуального досвіду і знань особистості.

3. За активністю:

· Мимовільне(ненавмисне)- не існує заздалегідь поставленої мети. Відсутнє в ньому й вольове зусилля. сприймання викликається особливостями навколишніх предметів: їхньою яскравістю, розташуванням, незвичністю; інтересом до них людини.

· Довільне (навмисне) – це сприймання яке має мету і докладання вольових зусиль до досягнення мети.

 

 

26. Спостереження, як вид сприймання. Умови його ефективності.

Спостереження - це цілеспрямоване, планомірне сприймання об'єктів, у пізнанні яких зацікавлена особистість. Воно є найрозвиненішою формою навмисного сприймання. Спостереження характеризується великою активністю. З того, що впадає їй в око, людина вирізняє найважливіше і найцікавіше для неї. Спостереження розпочинається з постановки завдання, яке може складатися з низки питань, які розв'язують поступово. Відповідно до завдань спостереження складають план його проведення. Спостереження передбачає також попередню підготовку спостерігача, наявність у нього певних знань, навичок оволодіння методикою роботи. Систематичний характер спостереження дає змогу розглядати об'єкт, що вивчають, у різних умовах, фіксувати зміни, які відбуваються. Доцільно спостереження супроводжувати записами, збиранням документальних матеріалів, які згодом піддають ретельному аналізу.

27. Поняття про пам'ять.

Пам'ять – запамятовування, збереження та відтворення обставин життя ті дія-ті людини. Природу памяті вивчав Павлов – вважав до 33 років пластичність мозку покращується. Після 33р. –погіршується. Запамятовування можливе за допомогою пластичності мозку. Показником пластичності мозку є швидкість утв. та поновлення тимчасових нервових звязків в корі головного мозку. Завдяки пам'яті відбувається становлення особистісної ідентичності, усвідомлюється її єдність і цілісність, а людина набуває потрібних для діяльності знань, умінь та навичок. Досвід охоплює не лише індивідуальне, а й суспільне життя. Індивід привласнює досягнення попередніх поколінь, оволодіває продуктами культури, що є ланкою зв'язку між минулим, сучасним і майбутнім. Без уявлень пам'яті неможлива розумова діяльність і взагалі здатність нормально жити. Людина, позбавлена пам'яті, за словами І.М. Сєченова, постійно перебувала б у становищі новонародженого.

 

28. Класифікація та види памяті.

Пам'ять класифікують по 3м основам.

1. За змістом.(за обєктом)

· Рухова - утворення різноманітних умінь і навичок, необхідних у навчальній, трудовій та інших різновидах діяльності людини. Сутність цієї пам'яті полягає в запам'ятовуванні і відтворенні людиною своїх рухів. Складніші види пам'яті існують лише завдяки руховій, яка дає людині змогу свідомо використовувати закріплені комбінації рухів при виробленні їхніх нових систем.

· Емоційна пам'ять зберігає переживання і почуття, пов'язані з подіями минулого. Запам'ятовується насамперед те, що викликає емоції. Емоційна пам'ять вирізняється тим, що майже ніколи не супроводжується ставленням до відновленого почуття як до спогадів почуття, раніше пережитого. Так, людина, яку в дитинстві налякав чи покусав собака, лякається потім при кожній зустрічі з нею.

· Образна пам'ять виявляється в запам'ятовуванні образів, уявлень предметів, явищ, їхніх властивостей. Залежно від того, якими аналізаторами сприймають об'єкти при їхньому запам'ятовуванні, цю пам'ять поділяють на нюхову, зорову, тактильну тощо. Образи, уявлення запам'ятовуваних предметів, явищ, асоціюючись зі словами, закріплюються в них і завдяки цьому набувають відносно стійкого характеру. Мова є засобом усвідомлення людиною її чуттєвого досвіду, який є джерелом наших знань про зовнішній світ.

· словесно-логічної пам'яті - це поняття, судження, умовиводи, які відображають предмети та явища в їхніх істинних зв'язках і відношеннях, у загальних властивостях. Вона є специфічно людською пам'яттю, бо нерозривно пов'язана з мисленням та мовою, і є найважливішою у засвоєнні знань в процесі навчальної діяльності.

За активністю.

· Мимовільна - здійснюється без мети, без вольового зусилля запам'ятати і відтворити. Вона завжди є наслідком певної практичної діяльності людини, тому її результативність визначається способом організації цієї діяльності

· Довільна - передбачає наявність чітко визначеної мети щось запам'ятати, відтворити, пригадати. Головним знаряддям цієї пам'яті є мова: людина використовує слово як само інструкцію для запам'ятовування та відтворення. Розвиток довільної логічної пам'яті вимагає не тільки накопичення знань, а й оволодіння певною системою розумових операцій.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных