Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Прояви та джерела опору.




 

40.робочий альянс. Основні ознаки сформованості робочого альянсу.

РОБОЧИЙ) АЛЬЯНС - взаємини між пацієнтом і аналітиком, що дають можливість здійснювати плідну роботу в процесі аналітичної терапії.

41.індивідуальні та групові стратегії практичного психолога

42.особливості надання індивідуальної допомоги: переваги та недоліки.

43.покази до роботи з психологом «один на один»

44.роль психолога при індивідуальній роботі.

45.особливості психологічної допомоги в групі: переваги та недоліки.

46.механізми дії групи. Групо-специфічні фактори. Поняття групової динаміки.

47.встановленн показів до включення клієнта в групу.специфіка роботи в групі.

48.ключові моменти професійності практичного психолога.

49. Типові помилки в роботі психолога

У своїх дослідженнях психолог не досягне успіху, якщо діятиме відповідно до власних уподобань і примх. Персонолог повинен прагнути отримати переконливі докази своєї слушності. Психологи поки що мають певну свободу щодо того, яку теорію обрати, керуючись іншими міркуваннями, ніж її відповідність вимогам формальної адекватності або наявності в її основі фактичних даних. Психологія ще тільки починає перетворюватись на об'єктивну науку. Найвидатніші досягнення в цьому перетворенні мали Раймонд Кеттел і Ганс Айзенк, які збудували свої персонологічні теорії на великих масивах емпіричних даних різного типу. Однак їхня діяльність швидше виняток, аніж загальна норма. Незалежно від того, якими даними або якою дослідницькою стратегією користуватимуться дослідники, вони мають досягати спільної мети - здобути надійні та валідні дані, що розширюють наші знання та можуть доповнити наукову картину особистості.

Між теорією, характером даних, на які вона спирається, та стратегією дослідження існує взаємозалежність. Персонологи відрізняються не тільки певним теоретичним баченням, а й своєю прихильністю до певного виду емпіричних даних та підходом до дослідження особистості. Вони як учені намагаються бути об'єктивними, тим не менш, почуваються комфортніше з тим чи іншим видом даних, у рамках того чи іншого підходу до дослідження.

Персонологи використовують емпіричне знання, формують раціональне знання, що характеризується експліцитністю, логічністю, аналітичністю і точністю. Однак вони цінують тих представників своєї спільноти, що володіють даром формування інтуїтивного знання, яке може бути сприйнято, осмислено, бути емоційним, яскравим, сильним, допомагати проникнути в суть того, що з нами відбувається. Всі три типи знання відіграють важливу роль у становленні персонологічної істини. У формуванні власних персонологічних істин треба використовувати знання всіх трьох типів: досвід, розум та інтуїцію, адже в самій персонології співіснують усі типи знань. Поєднання трьох видів знання створює своєрідний вигляд цієї науки - науки, в якій учені діють іноді інтуїтивно, іноді займаються лише збором фактичних даних, іноді схильні обмежитися лише раціональними поясненнями. Але жоден із них не має переваг, вибираючи свій методи і нехтуючи іншими.

50. Ознаки поганого і доброго слухача

Ознаки гарного слухача:

1. Він говорить "Так" з відкритим приймаючим виразом.

2. Він спілкується з клієнтом з теплом та адекватністю.

3. Він слухає паузи.

4. Він не претендує на те, щоб дізнатися всю правду.

5. Він відчуває те, що відчуває клієнт.

6. Він входить в ситуацію клієнта, в його положення.

7. Він віддзеркалює думки клієнта та його почуття.

8. Він приймає клієнта таким яким він є і не осуджує.

9. Він дозволяє клієнту запинатися в словах.

10. Він відкладає в бік свої власні турботи та проблеми.

Ознаки поганого слухача

1. Він перешкоджає мовленню клієнта та ходу його думок.

2. Він змінює тему.

3. Він думає про свою відповідь коли клієнт ще говорить.

4. Він узагальнює, мовляв, що клієнт такий же як інші.

5. Він дає пораду, а не займається спільними пошуками відповіді.

6. Він приходить до "швидких", необґрунтованих висновків та перебиває.

7. Він намагається самостійно "вирішити" проблему клієнта.

8. Він рухається своїми думками та емоціями поза ситуацією клієнта.

9. Він рухає руками, ногами або змінює положення тіла занадто часто.

10. Він говорить: "Теж саме трапилося зі мною".

11. Він вважає, що повинен заповнювати паузи в розмові.

12. Він ігнорує запитання клієнта.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных